122. Реалізація європейського вибору України

11 червня 1998 р. Указом Президента України №615 була затверджена Стратегії інтеграції України до ЄС. Для України Брюссель запропонував політику «східного партнерства».

• 2002 - 2003 рр. – набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі;

• 2003 - 2004 Рр. – зміна Угоди про партнерство та співробітництво на європейську Угоду про асоціацію України та єс; переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та єс;

• 2002 - 2007 Рр. – приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства єс у пріоритетних сферах;

• 2004 – 2007 рр. – виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС;

• 2005 – 2007 рр. – проведення переговорного процесу та створення Митного союзу між Україною та ЄС;

• 2007 – 2011 рр. – повне виконання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі;

• 2011 Р. – створення реальних передумов для вступу України до єс.

• 21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна –ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту.

• 27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС була підписана економічна частинаУгоди

• 16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

Угода про асоціацію за  своїм  обсягом і  тематичним  охопленням  є  найбільшим міжнародно-правовимдокументом  за  всю  історію  України  та  найбільшим  міжнародним договором з третьою країню, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Вона визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» і слугує стратегічним орієнтиром системнихсоціально-економічних реформ в Україні. 

123. Дипломатичне оформлення державних кордонів незалежної України

З часу проголошення незалежності України у її відносинах із сусідніми державами постає питання кордонів.

У Мінській угоді щодо утворення СНД було закріплене положення про взаємне визнання і поважання територіальної цілісності країн-учасниць Співдружності, недоторканості їх кордонів. Проте російська сторона висловив тезу про те, що кордони держав, які утворились після розпаду СРСР, не фіксуються і не гарантуються Гельсінськими домовленостями. За таких умов назріла необхідність надання державному кордону України правового статусу.

12 січня 1993 року – встановлено державний кордон із Республікою Польща

14 жовтня 1993 року – із Словацькою Республікою

У листопаді 1994 р. – започаткована делімітація українсько-молдовського держ. кордону. Станом на січень 2009 року продемарковано 764 км, не продемарковано – 458 км українсько-молдовського кордону

15 травня 1995 року – із Угорською Республікою

У 1997 р. – підписано Договір про держ. кордон між Україною і Республікою Білорусь.

У 2003 році підписано Договір про режим українсько-румунського державного кордону. Не завершено делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон України і Румунії в Чорному морі.

Не започатковано делімітацію на центральній ділянці (придністровський сегмент).

Делімітацію сухопутного держ. кордону між Україною і Російською Федерацією завершено у 2003 р. Кордон не демаркований