60.Поділи Речі Посполитої та їхні міжнародно-політичні наслідки.

В ІІ половині ХУІІІ століття Річ Посполита переживала глибоку політичну та економічну кризу, пов'язану із зростаючою феодальною анархією в державному управлінні, феодальними міжусобицями, які спустошували країну. Вона не була захищена від російського експансіонізму. Надавала полякам "золоті вольності", що фактично забезпечувало польській шляхті необмежені права; країною стало неможливо управляти. ХУІІІ ст. - цілковита анархія в Польщі. Все це створило умови для втручання сусідніх держав: Австрії, Пруссії, Росії. З їх ініціативи проведено 3 розподіли Польщі: 1772, 1793, 1795.

І - 1772 р. - Австрії - Галичина;

Росії - Східна Білорусія;

Прусії - Західна Прусія.

ІІ - 1793 р. - Росії - Правобережна Україна.

ІІІ - 1795 р. - Росії - Західна Білорусія, Західна Волинь, Литва, Курляндія;

Австрії - Краківська, Сандомирська, Люблінська області;

Прусії - землі разом із Варшавою;

62 % тер та 45 % населення Речі Посполитої відійшло до Росії, 18 % - 32 % - Австрії, 20 % - Прусії.

Останньою крапкою в ліквідації польської держави було зречення від престолу останнього короля – Станіслава Августа Понятовського (25 листопада 1795 р), а також угода трьох союзників (26 січня 1796 р), в якій вони зобов’язувалися ніколи не вживати назви "Королівство Польське" або "Польща" і надалі спільно виступати проти будь-яких намагань відновити цю державу в будь-якій формі. Власне ця угода і стала найсерйознішою підставою тісної співпраці, союзу Росії, Австрії та Пруссії аж до останніх років минулого століття. Унаслідок поділів Польщі витворився найтриваліший в історії Європи союз трьох імперій. Наслідком їхнього панування було заблокування процесу розвитку демократії. Австрія та Прусія доволі сильно поєдналися з Росією і це поєднання значною мірою було наслідком побоювань, що будь-яка неприязна супроти Росії політика може спричинити зміну її настроїв щодо польського питання. Ці побоювання справдилися не далі як за десять років після останнього поділу. Російський самодержець почав обдумувати можливість надання частині, або й усій території Речі Посполитої, що відійшла до Австрії та Пруссії національно-політичної автономії, що, врешті, частково й було зроблено у 1815 році – згідно з ухвалою Віденського Конгресу.

61.Військово-дипломатичні обставини входження Північного Причорномор’я і Криму до складу Російської імперії.

Катерина II прагнула утвердити присутність Російської імперії на Балканах. Північне Причорномор'я мало стати основним плацдармом для здійснення російської експансії. Крім того, вихід до Чорного моря був необхідний для розвитку торгівлі, особливо експорту зерна - він нечувано збагачував російських поміщиків і купців, що господарювали в Україні після ліквідації Гетьманщини і Запорозької Січі. Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. показала слабкість Османської імперії, котра раніше була грозою Європи. Російська армія на чолі генералом Румянцевим, у складі якої були й українські полки, розгромила турецькі війська в 1770 р. на річках Ларга та Кагул. Одночасно запорозький полковник Третяк розгромив турецьку флотилію у гирлі Дунаю. У 1771 р. полковник Колпак на чолі сильного козацького загону оволодів Кафою. Незабаром російсько-турецька війна була завершена. В 1774 р. О.Суворов завдав ще однієї поразки турецькій армії під Козлуджею, після чого Туреччина змушена була укласти Кючук-Кайнарджийський мирний договір (1774). За цим договором до Росії відходила територія між Дніпром і Південним Бугом, фортеця Кінбурн, східна частина Керченського півострова. І Туреччина, і Росія мали вивести війська з Криму, і Кримське ханство проголошувалось незалежним. Рос одерж право вільного торгового судноплавства по Чорн морю.

Але й після війни суперництво між Рос і Тур за Крим продовжувалось. Щоб випередити противника, Катерина ІІ у квітні 1783р. підписала рескрипт про включення Криму до складу Російської імперії. Таким чином, Кримське ханство, яке декілька століть приносило на укр землі горе, страждання і біди, було ліквідоване.

Тур не могла примиритися з втратою Криму і в 1787 р. розпочала нову війну. В цій війні разом з рос військами активну участь брало т. зв. Бузьке козацьке військо, створене у 1784 р. з колишніх запорожців. Козаки на чолі з полковником Головатим оволоділи тур фортецею Березань у гирлі Дніпра, чим допомогли Потьомкіну здобути Очаків. Найбільших поразок турецька армія зазнала в 1789 р., коли Суворов розгромив османське військо в битвах під Фокшанами і на річці Римнік. 1790р. штурмом була взята могутня турецька фортеця Ізмаїл. А 1791 р. Туреччина уклала з Росією Ясський мирний договір, за яким до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром. Крим був остаточно визнаний російським. Таким чином, в результаті двох російсько-турецьких війн Північне Причорномор'я увійшло до складу Російської імперії.