124. Дипломатія незалежної України і сша

26 грудня 1991 р. США визнали Україну незалежною, однак відразу ж виставили перед нею ультимативну вимогу: позбутися ядерної зброї. Перший посол США в Україні Р.Попадюк зазначив, що його держава дивиться на Україну «не через російську призму, а через ядерну зброю».

Першим Послом України в США став Олег Білорус, а першим послом США в Україні - Роман Попадюк — українець за походженням.

14 січня 1994 р. в Москві було підписано тристоронню угоду між Україною, США та Росією про вивіз стратегічної ядерної зброї з України. У свою чергу наша держава домоглася від ядерних держав гарантії своєї безпеки. 11-12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США Б.Клінтона до Києва. Під час свого виступу перед стінами Київського університету він проголосив: «Слава Україні!»

Перша парламентська делегація незалежної України, очолювана Л.Кравчуком, на той момент Головою Верховної Ради, відвідала Вашингтон у жовтні 1991 р. Дипломатичні відносини встановлені 3 січня 1992 року.

19 вересня 1996 р. було проголошено створення Міждержавної комісії із співробітництва між Україною і США (національної безпеки, зовнішньої політики, торгівлі та інвестицій), її очолили Президент України Л.Кучма і віце-президент США А.Гор.

В 1997 р. було сформовано конгресову групу сприяння Україні (Український кокус). Ініціатива створення об’єднання належала українській діаспорі та реалізувалася за сприяння членів Конгресу С.Левіна, Дж.Фокса, Л.Слотер та Б.Шеффера.

Спільною заявою президентів України і США від 4 квітня 2005 р. започатковано стратегічний формат двосторонніх відносин. Згодом його було закріплено в Хартії про стратегічне партнерство (грудень 2008 р.).

Протягом останніх років суттєво розширено договірно-правову базу співпраці. В цілому, між Україною і США укладено 138 міжнародно-правових документів.

З червня 2010 року Надзвичайний і Повноважний Посол України в Сполучених Штатах Америки – Моцик Олександр.

125. Регіональна дипломатія незалежної України

Стратегічна мета У - увійти повноправним членом до економічного та політичного простору європейської цивілізації, ефективно реалізувавши при цьому свої власні національні інтереси, до головних з яких слід віднести технологічну модернізацію виробництва, залучення західних інвестицій, розвиток зовнішньоекономічних відносин. У цьому контексті винятково перспективним для У є співробітництво з країнами Далекого Сходу (ДС) та Південно-Східної Азії (ПСА).

Політичний імідж У у зазначених регіонах ще формується. Тут діє ряд позитивних факторів, визначальним серед яких є той, що У не несе на собі тягар статусу "надД", не має з жодною з країн ДС і ПСА будь-яких спірних політичних проблем. Як країна-засновниця ООН У зробила значний внесок в утвердження політичного суверенітету і незалежності багатьох Д регіону. За радянських часів частка У у загальносоюзному обсязі економічного співробітництва з цими країнами подекуди становила до 50 і більше відсотків. У регіоні наявні місткі ринки збуту, менш вибагливі й більш доступні, ніж північноамериканський та європейський, а господарські системи деяких країн технологічно сумісні з українською.

Загалом економічні та політичні інтереси У можна визначити таким чином:

• налагодження та розвиток взаємин з тими країнами ДС та ПСА, які своєю діяльністю сприяють зміцненню регіональної та міжнародної стабільності;

• участь у роботі Економічної та соціальної комісії Організації Об'єднаних Націй у справах країн Азії та басейну Тихого океану (ЕСКАТО), міжнародних конференцій з питань економічного співробітництва та забезпечення регіональної безпеки;

• прискорення розвитку зовнішньоекономічних зв'язків з Китаєм, Японією, країнами-членами Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та іншими державами, що входять до Конфедерації Азіатсько-Тихоокеанських торгово-економічних палат (КАТТПП) і Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АПЕК);

• створення сприятливих правових та соціально-економічних умов для діяльності на теренах У спільних підприємств за участю державних, приватних та змішаних капіталів у промислово розвинутих неіндустріальних країн ПСА;

• У липні 1992 р. Україна заявила про своє бажання вступити до Ради Європи — міжнародної міжурядової консультативної політичної організації, створеної в серпні 1949 р. Після того як Українська держава офіційно підтвердила свій без'ядерний статус у листопаді 1995 p., вона стала 37-м повноправним членом Ради Європи.