52.Міжнародно-політичні обставини укладення Гадяцької угоди (16.09.1658)

Переорієнтація гетьмана І. Виговського з Москви на Варша­ву обумовлювалася не його особистими політичними симпатіями чи майновими інтересами, а цілим комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких виділялися насамперед зовніш­ні. Зацікавленість українського керівництва в легітима­ції стосунків з польським королем в умовах кризових взаємин з ца­рем випливала з потреби стабілізації ситуації в країні, приборкання охлократичних настроїв у Війську Запорозь­кому. Ідея особистої унії представника дому Романових і Речі Посполитої розвивала між Варшавою та Москвою унійні процеси, і ле­гітимація стосунків з Річчю Посполитої для українського керівниц­тва виступала певною гарантією збереження здобутків революції.

Кримський чинник - військові сили Крим­ського каганату були найбільш вірогідним військовим союзником гетьмана Виговського, але після 1654 р. шлях у Бахчи­сарай для українського керівництва неминуче мав пролягти через Варшаву. Тиск з боку союзника — крим­ського керівництва змушував його підписати Гадяцький трактат.

Зацікавленість у Варшаві – назрівало проведення реформи державно­го устрою Речі Посполитої, спрямованої на істотне зміцнення коро­лівської влади шляхом посилення позицій монарха і сенату, та звуження прерогатив сейму. Для того, щоб змусити опозицію шляхти піти на поступки в цій вкрай важливій справі та провести проект через сейм, королю та йо­го прибічникам потрібно було використати нові, потужні та неспо­дівані для опонентів аргументи - така роль потужного політичного, а при певних об­ставинах і військового союзника короля — й відводилася Війську Запорозькому, поява якого серед союзників короля істотно зміцнювала позиції Речі Посполитої як у стосунках з Москвою, так і Стокгольмом, загроза з боку якого хоч і була менш фатальною., роль зміцнювалась і у вза­єминах із своїми союзниками - Кримом, Австрією та Бранденбургом.

Московський чинник - об'єктивно склалося так, що най­більший інтерес до угоди 1658 p. також, виявляла Москва. Зважаючи на наявність гострого конфлікту між Москвою та Чигирином, а також серйозних суперечностей між першою та Варшавою, саме антимосковська платформа була голов­ним геополітичним стимулом для українсько-польського зближення. Укра­їнська сторона, ймовірно під тиском промосковськи налаштованої лівобережної старшини та козаків, наполягла на тому, аби до тексту угоди було внесено положення, яке передбачало звільнення козаць­кого війська від обов'язкової участі в польсько-російській війні, як­що така буде.

Шведський чинник: за­гальний успіх чи крах Гадяцької системи значною мірою залежали від позиції Стокгольма. Ус­піхи Швеції у війні проти Польщі обумовлюють принципову зміну зовнішньополітичного курсу Московського царства, наслідком якої було згортання бойових операцій на польському фронті, пошук шляхів політичного розв'язання спірних з Річчю Посполитою проб­лем та оголошення царем у 1656 р. війни Швеції. Найвагомішими серед зовнішньополітичних складових гадяцького процесу були прагнення нейтралізації політичних претензій московського керівництва, відновлення союзницьких стосунків з Кримським ханством, а також недопущення польсько-російського примирення на шкоду українським інтересам.