53. Зовнішньополітичний фактор у долях Козацької України за доби „Руїни” (1657-1687рр.)

В добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів – Росії та Польщі, об’єктом їхньої колонізації.

Дорошенко в 1669р. (Корсуньські статті) приймає політичний протекторат Османської імперії та укладає військовий союз з Кримським Ханством.

На Лівобережжі в складі Російської держави зберігалась обмежена внутрішня автономія (кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом, в основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії.

Після тимчасового обєднання Право- та Лівобережжя під булавою Самойловича, Правобережжя також потрапляє під вплив Москви, але тимчасово.

Згодом з 1672р. (Бучачцький договір) Річ Посполита та Османська імперія починають боротьбу за Правобережну Україну (Чигиринські походи 1677-1678), в результаті чого Османська імперія припиняє походи на Україну. В результаті підписується Бахчисарайський догвір Московської дер-ви, Османської імперії та Кримського ханства – закріпив інтереси Московії в Гетьманщині.

Кінцево закріпив зовнішні інтереси в Україні «Вічний мир» 1686р. (Московська дер-ва та РП), за яким територія була остаточно поділена на дві частини.

54.Дипломатичне оформлення поділу Козацької України між рп, Московським цар-м та Османською імперією

Першим кроком стало укладення Журавненського мирного договору 7.10.1686р. РП з Османською імперією. У 08.1678р. Москва з Варшавою вкотре продовжують між собою Андрусівський договір. З часом РП витіснює турків із Поділля і для закріплення цього відновлює козаччину (на Правобережжі).

З 03.1684 починаються польсько-московські переговори з приводу укладення миру. У 02.1686 почались переговори у Москві – польська сторона: Гжимултовський та Огінський, російська сторона: Голіцин. 26.04.1686 укладено «Трактат про вічний мир». Він підтверджував територіальні зміни, визначені Андрусіївським перемирям 1667р. - Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну з Черніговом і Стародубом та Запоріжжя, відмовлялася від зазіхань на Київ, за що отримувала відшкодування. Територія Брацлавщини та Південної Київщини ставала нейтральною незаселеною зоною між двома державами. За Польщею визнавали Північну Київщину, Волинь і Галичину. Західне, Поділля лишалося під владою Османської імперії, яке 1699 р. також було приєднане до Польщі. Він вирішив питання титулів польського короля та московського царя, сторони пообіцяли не укладати сепаратних договорів з Туреччиною та Кримським Ханатом, мир встановлював норми віротерпимості щодо православного населення.

Порушуючи конотопські статті, Самойлович просить Яна 3 Казимира (РП) повернути Війську запорізькому Правобрежжя. Такі дії заважали мирним відносинам Москви з Варшавою. На Лівобережжі його вважали винуватцем розшматування козацької держави між Московським царством, Річчю Посполитою і Османською імперією. Після безуспішного Кримського походу 1687р., на нього склали донос, арештували й заслали до Сибіру. Паралельно з цим на Правобережжі поляки остаточно скасували козацьке самоврядування і полковий устрій в 1699 році. В результаті Гетьманщина продовжила існування лише на лівому березі Дніпра. Новим гетьманом обрали Мазепу. Оформлення поділу завершувалось, гетман мав проводити сприятливу для зближення Війська Запорізького з Московським цар-м політику.