- •Предмет, завдання і значення курсу ”Історія України” (Дипломатична історія України)
- •Міжнародні обставини формування державного об’єднання „Русь” та дипломатичної складової його зміцнення
- •3. Руське посольство 838-839рр до візантійського імператора Феофіла й франкського імператора Людовіка Побожного
- •Дипломатія Аскольда
- •Норманська теорія виникнення Русі
- •7.Укладення та сутність русько-візантійських міждержавних угод
- •8. Державний візит княгині Ольги до Константинополя 946 (955)
- •Зовнішня політика й дипломатія Святослава Ігоревича
- •11.Прийняття Руссю християнства та його міжнародне значення
- •10. Дипломатична активність Русі за правління Володимира Великого.
- •12. «Шлюбна дипломатія»
- •13. Русько-французьке зближення 1040р.
- •14. Русь і «Священна Римська імперія».
- •15. Дипломатичні зв’язки Русі з Польшею п’ястів
- •16.Налагодження стосунків Русі з угорською династією Арпадів
- •17. Хозарський каганат і Русь
- •18. Русь і Печенізька орда
- •19. Половецька загроза і боротьба з нею
- •20.Дипломатія Володимира Мономаха
- •21.Стадія роздробленності Київської Русі та зменшення її дипломатичної ваги в світі
- •22. Політичне піднесення Галицько-Волинського князівства та його дипломатія
- •23. Міжнародна діяльність і дипломатія Ярослава Осмомисла.
- •24. Зовнішня політика і дипломатія Романа Мстиславича.
- •25. Утворення монгольської держави чингісхана та реалізація її завойовницьких планів
- •26. Відновлення данилом романовичем єдності галицько-волинської держави й зміцнення відносин із королівством угорщина.
- •27. Переговори данила романовича з папським послом плано де карпіні й подорож до золотої орди 1246 р.
- •28. Формування антиординської спілки центральноєвропейських держав і коронація данила романовича
- •29. Участь данила романовича у боротьбі за австрійську спадщину.
- •30.Домінування галицько-волинської держави („королівства русі”) у відносинах із польщею і литвою.
- •31. Припинення династії романовичів і загарбання холмщини та галичини польським королем казимиром III великим.
- •32. Феномен територіального розширення й політичного розвитку литовсько-руської держави
- •33. Дипломатичні обставини входження наддніпрянщини до складу литовсько-руської держави
- •34. Укладення кревської унії 1385р та її вплив на регіональну систему міжнародних відносин
- •35.Дипломатія вітовта кейстутовича
- •36. Дипломатичні обставини становлення кримського ханату
- •37. Військово-дипломатичний союз менглі і герая та івана III і падіння золотої орди (1502 р.).
- •38. Концепції „москва - третій рим” і „москва - другий київ”.
- •39. Дипломатична підготовка і укладення люблінської унії 1569 p.
- •40. Дипломатія війська запорозького в останній третині XVI- першій половині XVII ст
- •41. Дипломатія гетьмана петра сагайдачного
- •42. Козацько-кримський союзний договір 1624 р. І участь українського козацтва у тридцятилітній війні 1618-1648 рр.
- •43. Дипломатичне забезпечення козацького повстання 1648 р. Під проводом б. Хмельницького
- •44. Зовнішньополітичні пріоритети української революції 1648-1676рр.
- •45. Обставини укладення, ратифікації й міжнародно-правові засади зборівського (1649 р.) та білоцерківського (1651 р.) договорів війська запорозького з річчю посполитою.
- •46.Українсько-кримський військово-політичний союз 1648-1676 рр.
- •47. Військо запорозьке й османська імперія в сер. XVII ст.
- •48. Московський чинник на початковому етапі національної революції (1648-1652 pp.)
- •49. Переяславсько-московський договір 1654 р. І його міжнародного-політичні наслідки
- •50. Віленське московсько-польське перемир’я 1656 р. І наростання суперечностей в українсько-російських відносинах.
- •51. Оборонна спілка війська запорозького з шведським королем карлом X густавом.
- •52.Міжнародно-політичні обставини укладення Гадяцької угоди (16.09.1658)
- •53. Зовнішньополітичний фактор у долях Козацької України за доби „Руїни” (1657-1687рр.)
- •54.Дипломатичне оформлення поділу Козацької України між рп, Московським цар-м та Османською імперією
- •55. І.Мазепа і боротьба Московського царства за вихід до Чорного та Балтійського морів.
- •56.Гетьманщина у Північній війні 1700-1721рр.
- •57.Україно-шведський союз 1708-1709рр. І його поразка.
- •58.Дипломатія п.Орлика в боротьбі за суверенітет Козацької України.
- •59.Обмеження автономії Гетьманщини Російською імперією й перетворення українських земель в об’єкт імперіалістичної експансії Петербурга та Відня.
- •60.Поділи Речі Посполитої та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •61.Військово-дипломатичні обставини входження Північного Причорномор’я і Криму до складу Російської імперії.
- •62.Таємна місія в.Капніста до Берліна 1791 р. І дилема автономізму та імперської лояльності української еліти.
- •63.Українське питання в дипломатії революційної Франції й Наполеона і Бонапарта
- •64.Становище українства в в Австро-Угорщині й проблема соборності українських земель
- •65.Національні й зовнішньополітичні проблеми в програмах українських політичних партій – пошук моделей перебудови міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.
- •66.Україна у східній політиці Німецької й Австро-Угорської імперій на рубежі хіх - хх ст.
- •67.Українське питання у військово-стратегічних планах Російської імперії під час Першої світової війни.
- •68.Дипломатична діяльність „Союзу визволення України”
- •69.Федералістська концепція українського національно-визвольного руху в Росії й Австро-Угорщині на поч. XX ст.
- •70.Переговорний процес між Центральною Радою і Тимчасовим урядом щодо запровадження автономії України.
- •71.Проголошення Української Народної Республіки 7 листопада 1917 і формування її зовнішньополітичного відомства
- •72.Взаємини Центральної Ради з країнами Антанти: невикористані можливості.
- •73.Дипломатичні обставини конфлікту Центральної Ради з Раднаркомом рсфрр та його наслідки.
- •74.Міжнародні чинники прийняття IV Універсалу Центральної Ради й проголошення незалежності унр.
- •75.Брестські переговори і укладення мирного договору уhp з Центральними державами.
- •76.Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п. Скоропадського.
- •76. Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п. Скоропадського.
- •77. Гетьманат п.Скоропадського у Брестській регіональній системі міжнародних відносин
- •78. Проблема ратифікації Австро-Угорщиною Брестського мирного договору з унр
- •79. Розбудова дипломатичної служби Української Держави у 1918 р.
- •80. Українсько-російські міждержавні переговори 1918 р. В Києві та причини їхньої невдачі
- •81. Використання гетьманатом п.Скоропадського силових методів при вирішенні Бессарабського, Кримського і Холмського питань та визначенні кордону з Білоруссю
- •82. Встановлення стратегічного союзу Української Держави з Доном і політичне зближення з Кубанською Республікою, Грузією та Фінляндією
- •83. Переорієнтація гетьманату на Антанту й „федеративна грамота” п.Скоропадського від 14 листопада 1918 р
- •84. Розпад Австро-Угорщини і проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
- •85.Українсько-польський збройний конфлікт у Східній Галичині й окупація Румунією Північної Буковини.
- •86. Дипломатична підготовка Акту злуки унр і зунр та його міжнародно-правові наслідки.
- •87. Дипломатія Директорії унр і більшовицька Росія.
- •89. Воєнно-політичний союз радянських республік, місце і роль в ньому урср в ньому урср
- •90. Унр і „білий рух”: проблеми стосунків
- •91. Соборна Україна на Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр.
- •93.Концепція Балто-Чорноморського союзу в дипломатії Директорії унр.
- •94.Українсько-польський військово-політичний союз 1920-1921 р.Р. Та причини його поразки
- •95.Міжнародно-правове становище і програма діяльності Державного центру в еміграції.
- •96.Західноукраїнське питання в Лізі Націй
- •97.Дипломатична активність усрр у 1919-1923 рр
- •98.Міжнародно-політичні обставини створення срср
- •99.Український національно-визвольний рух в Польщі, Румунії, Чехословаччині в контексті міжнародного життя
- •100.Українське питання в дипломатичній практиці міжвоєнної Європи
- •101.Україна в геополітичних планах гітлерівської Німеччини напередодні світової війни.
- •102. Мюнхенська угода 1938 р. І утворення автономної Карпатській Україні
- •103. Радянсько-німецьке зближення 1939-1940 pp. І вирішення проблеми державної належності західноукраїнських земель
- •104. Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р
- •105. Нацистський окупаційний режим в Україні. Оцінка діяльності оун-упа
- •106. Проблема радянсько-польського кордону в діяльності антигітлерівської коаліції
- •107. Створення нкзс урср у 1944 р. І визначення його повноважень
- •108. Проблема членства урср в оон
- •109. Міжнародно-правове оформлення західних кордонів срср за результатами Другої світової війни
- •110. Обмін населенням між урср та Польщею й акція „Вісла” 1947 р.
- •111. Участь урср у вирішенні проблем повоєнного устрою Європи на Паризькій мирній конференції 1946 р.
- •112. Участь Української рср у Дунайській конференції 1948 р.
- •113. Специфіка діяльності урср в оон та її спеціалізованих установах за доби холодної війни
- •114. Дисидентський і правозахисний рух в Україні 1960-80-х рр. І його вплив на міжнародні відносини
- •115. Декларація про державний суверенітет України та її роль у зміні статусу України на міжнародній арені
- •116. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення
- •117. Процес міжнародного визнання незалежної України в 1991-1992 рр
- •118. Концептуальні засади зовнішньої політики незалежної України
- •119. Україна і створення снд
- •120. Особливості формування дипломатичної служби незалежної України
- •121. Українсько-російські взаємини: проблеми і перспективи
- •122. Реалізація європейського вибору України
- •2003 - 2004 Рр. – зміна Угоди про партнерство та співробітництво на європейську Угоду про асоціацію України та єс; переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та єс;
- •2002 - 2007 Рр. – приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства єс у пріоритетних сферах;
- •2011 Р. – створення реальних передумов для вступу України до єс.
- •123. Дипломатичне оформлення державних кордонів незалежної України
- •124. Дипломатія незалежної України і сша
- •125. Регіональна дипломатія незалежної України
- •126. Участь України в процесі ядерного роззброєння.
8. Державний візит княгині Ольги до Константинополя 946 (955)
Оскільки договір 944 був рівноправною угодою про мир, дружбу і військову співпрацю, вдова Ігоря Ольга після смерті чоловіка вирушила в Константинополь (946). Мета: повернення Києву торгівельних привілеїв, втрачених за договором 944; одержання від імператора королівський титул; заручити Святослава з Однією з 5 дочок Константина Багрянородного. Прибувши, вона була змушена чекати на прийом 2 місяця. Візантійці, які надавали великої ваги дип протоколу і етикету, визначалися зі статусом посольства Русі. Йшлося про проскінесис (потрійний уклін, який імператори імператорського палацу робили перед троном, падаючи ниць). Ольга була звільнена від цієї принизливої церемонії і привітала вінценосне подружжя легким кивком голови.
Про зацікавленість імператора у переговорах з Ольгою свідчать офіційні прийоми в честь київської правительки, те, що двічі приймав княгиню константинопольський патріарх, імператор приймав її з усією родиною, що було великим привілеєм. Такі привілеї надавались лише найпочеснішим гостям – князям і королям християнських країн. Після обох прийомів Ольга й учасники посольства одержали грошові подарунки, але в цілому Ольга залишилась незадоволена. Вона не змогла породичатися і не була коронована, що обмежувало її зовн політику. Костянтину не вдалось поставити Русь у залежність від імперії, адже греки охрестили правительку, а не її державу.
Договір 944 залишився чинний. Піднесення рус-візантійських відносин до так званої моделі «представницького стратегічного партнерства», коли держава, що є центром сили (Візантія), встановлює відносини партнерства з державою, яка зможе представляти інтереси цього центру сили, значною мірою залежало від прийняття християнства номінальним главою Русі – Святославом. Проте той відмовився.
Зовнішня політика й дипломатія Святослава Ігоревича
Зовнішня політика прямолінійного Святослава, доброго воїна, але менш талановитого дипломата, не відзначалася особливою мудрістю. Князь більше покладався на силу, ніж на переговори, хоча й не відмовлявся в разі необхідності від їх ведення. Святослав завершив об'єднання східнослов'янських земель у одній державі. В результаті його походу в'ятичі перестали платити данину хазарам. Він поширив свою владу на фінські племена, які жили між верхньою Волгою та Окою. Напав на волзьких болгар за Волгою і зруйнував їхню столицю поблизу теперішньої Казані. Святославові належить честь припинення тривалого панування хазарів: 965 року він здобув і зруйнував їхні головні міста Саркел над Доном й Ітіль. Падіння Хазарського каганату водночас відкрило прямий шлях для безпосередньої торгівлі зі Сходом. Після успішного походу на Хазарію Святослав повоював ясів і касогів (черкесів) на Північному Кавказі. Він зміцнив також своє панування на Таманському півострові, де на місці старої грецької колонії Таматархи виникло найвіддаленіше руське князівство Тмутаракань.
Загострилися його стосунки з Візантією. Хоча греки самі провокували появу Святослава в Болгарії, але дуже швидко переконалися, що допустилися помилки. Імператор Іоанн Цимісхій вимагав, аби руси, виконавши раніше укладену угоду, залишили Болгарію. Самовпевнений Святослав не схотів слухати його послів. Почалася війна. Імператор попросив миру. Була укладена письмова угода. За нею русам, зокрема, мали постачати харчі.
Слід зазначити, що, незважаючи на певну прямолінійність зовнішньої політики за Святослава, Київська держава дотримувалася послідовної лінії, яка максимально захищала б її інтереси. Не лише за допомогою мечів, а й завдяки послам удалося досягти багато чого. Тут і похід на схід та розгром хазарів, і воєнний тиск на кримські та причорноморські володіння Візантії, оволодіння регіонами Приазов'я й Нижнього Поволжя, відвоювання в Болгарії Нижнього Придунав'я і навіть спроба посадити на імператорський трон руського ставленика Калокіра.
Все це завдавало відчутного удару по інтересах Візантії. Тому Царгород укладає з Києвом 967 року таємну угоду. За цією угодою передбачалися поновлення мирних відносин між двома державами, порушених нападом русичів в Криму, відмова Києва від подальших нападів на візантійські володіння в Північному Причорномор'ї, згода Візантії на оволодіння Руссю Нижнім Придунав'ям. Таким чином, успіхи зовнішньої політики Київської Русі в цей період незаперечні.