10. Дипломатична активність Русі за правління Володимира Великого.

Найбільшого розвитку досягли зовнішньополітичні відносини давньоруської держави в період її розквіту за Володимира Великого. Володимир сів на київський стіл після короткої усобиці зі своїми братами.

Володимир, продовжуючи активну зовнішню політику своїх попередників на престолі, завершив об'єднання етнографічної території південної гілки східного слов'янства в одній державі. Він повернув загарбані Польщею червенські міста: Червень, Перемишль, Белз. Наступних два роки князь приборкував в'ятичів, які перестали платити йому данину. Завоював він також землі ятвягів. На північний захід Володимир поширив свої володіння аж до Балтійського моря. Йому належала Лівонія. Уклав князь мир з болгарами, які урочисто обіцяли жити з Києвом дружно.

На чолі великого війська він пішов проти Херсонеса (або Корсуня) — одного з найбагатших міст Криму, колишньої грецької колонії. Місто визнавало за собою владу імператора, проте не платило йому данини. Херсонесці вперто боронилися, але серед них знайшовся зрадник, що зумів вказати князеві водогони, якими живилося місто. І захисники Херсонеса змушені були здатися.

Війну з хорватами Володимир скінчив миром на вигідних для себе умовах. Проте він не міг бути спокійним за південні кордони, які постійно порушували печеніги.

Для захисту цих земель Володимир здійснив велике переселення новгородців, кривичів, чуді, в'ятичів у міста над Десною, Остром, Трубежем, Сулою, Стугною. А потім він пішов походом проти печенігів і переміг їх, забезпечивши мир своїм південним володінням на кілька років.

Довелося київському князеві приборкувати й надто незалежного рідного сина Ярослава, який правив у Новгороді, хоча до збройної сутички й не дійшло.

Володимир прийняв тверде рішення охрестити всю Русь і навіки покінчити з язичництвом. Саме він у 988 р. охрестив Русь, закріпивше її міжнародне становище й тісні стосунки з європейськими державами.

Під кінець свого правління Володимир уже не шукав подвигів і жив у мирі із сусідніми країнами — Польщею, Угорщиною, Богемією. Він став у один ряд з найвидатнішими володарями Європи.

За Володимира Київ став гідним суперником Царгородові.

11.Прийняття Руссю християнства та його міжнародне значення

Прийшовши до влади, Володимир за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояла подоба Перуна, з'являються 7 різноплемінних богів — Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош, Велес. Володимир швидко зрозумів згубність язичницької релігії для централізації його величезної держави. Він хотів також позбавити русів остогидлого прізвиська «варвари», яким наділяв їх хрещений світ. Розумів він, що значно зміцнить свої міжнародні контакти, коли виявить прихильність до якоїсь з панівних релігій. Такі думки приходили Аскольдові й Ользі. Але Володимир прийняв тверде рішення охрестити всю Русь і навіки покінчити з язичництвом. Цей процес був цілком закономірним для тодішньої Європи, бо разом з Київською державою християнство прийняли Угорщина, Польща, Швеція, Норвегія, Данія.

Літописець докладно описує роздуми Володимира про те, якій релігії віддати перевагу. Усі сусідні країни хотіли привернути могутнього державця на свій бік за допомогою віри. Його хотіли бачити своїм представники таких релігій: магометанської (запропонованої послами волзьких болгарів), іудейської (за якою стояли посли хазарів), католицької (пропозиції надійшли від Рима та німців), грецької (ініціатором була Візантія). Врешті він вислав десять послів у різні місця з наказом розібратися в перевагах тої чи іншої релігії. Повернувшись до Києва, посли говорили князеві із захопленням про грецьку віру.

Найбільше Володимиру імпонували догмати православ'я, які на чільне місце висували монархічний устрій держави. Київський князь вбачав позитивний вплив православної релігії на зміцнення стосунків з Візантійською імперією, забезпечення певною мірою високого рівня цивілізації і міцності об'єднання різнорідних територій. Це й був справжній мотив його схильності саме до грецької релігії.

Володимир хотів щоб сам факт хрещення визнали всі провідні держави Європи, а оголосили про це авторитетні грецькі царі й патріарх. Прийняття православ'я не обірвало зв'язків Києва із Заходом, започаткованих ще Ольгою. Никонівський літопис зберіг згадки про обмін посольствами між Володимиром і Римом.

Згідно з «Повістю минулих літ» духівництво хрестило людей у водах Дніпра та Почайни. Сам Володимир хрестився у

У цілому завдяки прийняттю християнства Київська Русь була включена в європейський християнський світ, а отже, і стала рівноправним елементом європейського цивілізаційного процесу. Однак прийняття християнства мало і негативні наслідки. Православ'я сприяло відокремлення Русі від західноєвропейської цивілізації.

Окрім того, епохальне рішення Володимира про прийняття православної віри вплинула на всю подальшу історію України, визначивши взаємини з поляками, як ворожі на релігійному підґрунті. Прийняття християнства Володимиром в багатьох вимірах вплинуло на розвиток історії Україні, особливо у сфері взаємин з іншими державами.