Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
VSE_BILETY.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
332 Кб
Скачать
☆

100.Українське питання в дипломатичній практиці міжвоєнної Європи

У березні 1923 року Рада послів ухвалила рішення про поширення суверенітету Польщі на територію Східної Галичини, цим актом було санкціоновано загарбання західноукраїнських земель Польщею. І впродовж п'ятнадцяти років над цими землями запанували режими санації (оздоровлення), пацифікації (умиротворення) та інших грабіжницьких, розбійницьких кампаній. Переконавшись у безперспективності силового тиску на СРСР, провідні західні держави почали наввипередки визнавати його не лише де-факто, а й де-юре. Делегації УНР підтримували будь-які рішучі акції британського уряду проти СРСР, надсилали меморандуми з цього приводу, влаштовували зустрічі на різних рівнях. У цих зустрічах брали участь Голова ради міністрів УНР А. Левицький, міністр закордонних справ УНР Токаржевський та інші діячі еміграції. Провадився обмін планами діяльності, взаємною інформацією. При цьому уряди й посли провідних європейських держав ставилися до представників УНР як до діючих урядів, що стимулювало діяльність емігрантів. Англійці дуже цікавляться українськими справами, мають про них досить детальну інформацію. Представників англійського генштабу, які провадили конференцію з військовим міністром УНР Сальським, найбільше цікавили сили УНР в Україні, насамперед в районі Чорного моря. Англійці дуже хотіли, щоб УНР створила партизанську базу в Україні й концентрувала всі свої сили на півдні республіки.

Щодо Франції, то вона сподівалася створити так звану «Чорноморську Антанту», до якої мали увійти як самостійні держави Україна, Кубань, Грузія, Азербайджан під егідою Франції. Саме Париж обрав Петлюра як осідок, центр тієї частини емігрантів, що йшла за ним.

Німеччина у своїй орієнтації більше спиралася на гетьмана Скоропадського. Створене ще 1918 року «Німецько-українське товариство» активізувало свою діяльність, доводячи історичну необхідність відторгнення України від СРСР і приєднання її до Німеччини. При цьому воно розглядало Україну не лише як майбутню житницю Німеччини, а і як міст на Кавказ.

В основі зовн політики Польщі лежала так звана доктрина федералізму. Суть її зводилася до відродження «великої Польщі періоду Яґеллонів» (ота пресловута «Польска от можа і до можа»), тобто до заснування польсько-українсько-литовської держави з польським керівництвом на чолі. Ці плани грунтувалися також на українському питанні, без розв'язання якого (за оцінками польських газет) не могло бути й мови про впорядкування відносин у Східній Європі.

101.Україна в геополітичних планах гітлерівської Німеччини напередодні світової війни.

Загарбання України являлося складовою частиною плану «Ост», тобто наступу на схід, метою якого було завоювання Східної Європи. Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення. Українське проблематика займала одне чільних місць в роботі спеціально створеної у 1934 році організації НСДАП на чолі з Розенбергом. Розенберг із самого початку пропагував ідею утворення формально самостійних, але фактично залежних від нацистського рейху держав в Україні та Кавказі, що могли бути створені для протидії ослабленій російській державі з центром у Москві. І ось саме на цьому етапі економічні інтереси Третього рейху почали різко домінувати над політичними розрахунками. Насамперед, Україна була потенційною продовльчою базою для нацистської Німеччини. Це було зумовлено еволюцію поглядів Гітлера на Україну, так як спочатку він надавав перевагу перетворенню України на так звану «маріонеткову державу», але пізніше вирішив використовувати Україну у виключно економічних цілях. Про це свідчить той факт, що коли Розенберг запропонував Гітлеру дозволтити в Україні певний культурний розвиток, деякий потяг до незалежності, відкрити в Києві університет, Герінг (відповідальний за виконання економічного аспекту плану «Барбаросса», а також так званий «наці номер два») різко йому заперечив, зауваживши, що насамперед Німеччина повинна забезпечити себе сировинною базою.Герінг розробив низку директив, так звану «Зелену шапку Герінга», які передбачали фактичне пограбування всіх окупованих земель, і в першу чергу України. Програма-мінімум мала на меті максимальне використання для успішного ведення війни економічних і трудових ресурсів завойованих на Сході територій, насамперед продовольства України та нафти Кавказу. Знищенню підлягали радянські керівні політичні кадри, комуністи, євреї, цигани. Населення могло існувати, працюючи на завойовників. Програма-максимум забезпечувала домінування німецької нації на окупованих територіях. Для цього планувалося: фізичне знищення слов´янських народів; часткове онімечення «нордичних груп населення»; підрив біологічної сили слов´янських народів

Україна в планах фашистів у довоєнний період мала бути— козирем у дипломатичній грі; у воєнний — матеріальною базою і зручним плацдармом для ведення бойових дій; у повоєнний — одним з кращих місць для розгортання німецької колонізації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]