- •Предмет, завдання і значення курсу ”Історія України” (Дипломатична історія України)
- •Міжнародні обставини формування державного об’єднання „Русь” та дипломатичної складової його зміцнення
- •3. Руське посольство 838-839рр до візантійського імператора Феофіла й франкського імператора Людовіка Побожного
- •Дипломатія Аскольда
- •Норманська теорія виникнення Русі
- •7.Укладення та сутність русько-візантійських міждержавних угод
- •8. Державний візит княгині Ольги до Константинополя 946 (955)
- •Зовнішня політика й дипломатія Святослава Ігоревича
- •11.Прийняття Руссю християнства та його міжнародне значення
- •10. Дипломатична активність Русі за правління Володимира Великого.
- •12. «Шлюбна дипломатія»
- •13. Русько-французьке зближення 1040р.
- •14. Русь і «Священна Римська імперія».
- •15. Дипломатичні зв’язки Русі з Польшею п’ястів
- •16.Налагодження стосунків Русі з угорською династією Арпадів
- •17. Хозарський каганат і Русь
- •18. Русь і Печенізька орда
- •19. Половецька загроза і боротьба з нею
- •20.Дипломатія Володимира Мономаха
- •21.Стадія роздробленності Київської Русі та зменшення її дипломатичної ваги в світі
- •22. Політичне піднесення Галицько-Волинського князівства та його дипломатія
- •23. Міжнародна діяльність і дипломатія Ярослава Осмомисла.
- •24. Зовнішня політика і дипломатія Романа Мстиславича.
- •25. Утворення монгольської держави чингісхана та реалізація її завойовницьких планів
- •26. Відновлення данилом романовичем єдності галицько-волинської держави й зміцнення відносин із королівством угорщина.
- •27. Переговори данила романовича з папським послом плано де карпіні й подорож до золотої орди 1246 р.
- •28. Формування антиординської спілки центральноєвропейських держав і коронація данила романовича
- •29. Участь данила романовича у боротьбі за австрійську спадщину.
- •30.Домінування галицько-волинської держави („королівства русі”) у відносинах із польщею і литвою.
- •31. Припинення династії романовичів і загарбання холмщини та галичини польським королем казимиром III великим.
- •32. Феномен територіального розширення й політичного розвитку литовсько-руської держави
- •33. Дипломатичні обставини входження наддніпрянщини до складу литовсько-руської держави
- •34. Укладення кревської унії 1385р та її вплив на регіональну систему міжнародних відносин
- •35.Дипломатія вітовта кейстутовича
- •36. Дипломатичні обставини становлення кримського ханату
- •37. Військово-дипломатичний союз менглі і герая та івана III і падіння золотої орди (1502 р.).
- •38. Концепції „москва - третій рим” і „москва - другий київ”.
- •39. Дипломатична підготовка і укладення люблінської унії 1569 p.
- •40. Дипломатія війська запорозького в останній третині XVI- першій половині XVII ст
- •41. Дипломатія гетьмана петра сагайдачного
- •42. Козацько-кримський союзний договір 1624 р. І участь українського козацтва у тридцятилітній війні 1618-1648 рр.
- •43. Дипломатичне забезпечення козацького повстання 1648 р. Під проводом б. Хмельницького
- •44. Зовнішньополітичні пріоритети української революції 1648-1676рр.
- •45. Обставини укладення, ратифікації й міжнародно-правові засади зборівського (1649 р.) та білоцерківського (1651 р.) договорів війська запорозького з річчю посполитою.
- •46.Українсько-кримський військово-політичний союз 1648-1676 рр.
- •47. Військо запорозьке й османська імперія в сер. XVII ст.
- •48. Московський чинник на початковому етапі національної революції (1648-1652 pp.)
- •49. Переяславсько-московський договір 1654 р. І його міжнародного-політичні наслідки
- •50. Віленське московсько-польське перемир’я 1656 р. І наростання суперечностей в українсько-російських відносинах.
- •51. Оборонна спілка війська запорозького з шведським королем карлом X густавом.
- •52.Міжнародно-політичні обставини укладення Гадяцької угоди (16.09.1658)
- •53. Зовнішньополітичний фактор у долях Козацької України за доби „Руїни” (1657-1687рр.)
- •54.Дипломатичне оформлення поділу Козацької України між рп, Московським цар-м та Османською імперією
- •55. І.Мазепа і боротьба Московського царства за вихід до Чорного та Балтійського морів.
- •56.Гетьманщина у Північній війні 1700-1721рр.
- •57.Україно-шведський союз 1708-1709рр. І його поразка.
- •58.Дипломатія п.Орлика в боротьбі за суверенітет Козацької України.
- •59.Обмеження автономії Гетьманщини Російською імперією й перетворення українських земель в об’єкт імперіалістичної експансії Петербурга та Відня.
- •60.Поділи Речі Посполитої та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •61.Військово-дипломатичні обставини входження Північного Причорномор’я і Криму до складу Російської імперії.
- •62.Таємна місія в.Капніста до Берліна 1791 р. І дилема автономізму та імперської лояльності української еліти.
- •63.Українське питання в дипломатії революційної Франції й Наполеона і Бонапарта
- •64.Становище українства в в Австро-Угорщині й проблема соборності українських земель
- •65.Національні й зовнішньополітичні проблеми в програмах українських політичних партій – пошук моделей перебудови міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.
- •66.Україна у східній політиці Німецької й Австро-Угорської імперій на рубежі хіх - хх ст.
- •67.Українське питання у військово-стратегічних планах Російської імперії під час Першої світової війни.
- •68.Дипломатична діяльність „Союзу визволення України”
- •69.Федералістська концепція українського національно-визвольного руху в Росії й Австро-Угорщині на поч. XX ст.
- •70.Переговорний процес між Центральною Радою і Тимчасовим урядом щодо запровадження автономії України.
- •71.Проголошення Української Народної Республіки 7 листопада 1917 і формування її зовнішньополітичного відомства
- •72.Взаємини Центральної Ради з країнами Антанти: невикористані можливості.
- •73.Дипломатичні обставини конфлікту Центральної Ради з Раднаркомом рсфрр та його наслідки.
- •74.Міжнародні чинники прийняття IV Універсалу Центральної Ради й проголошення незалежності унр.
- •75.Брестські переговори і укладення мирного договору уhp з Центральними державами.
- •76.Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п. Скоропадського.
- •76. Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п. Скоропадського.
- •77. Гетьманат п.Скоропадського у Брестській регіональній системі міжнародних відносин
- •78. Проблема ратифікації Австро-Угорщиною Брестського мирного договору з унр
- •79. Розбудова дипломатичної служби Української Держави у 1918 р.
- •80. Українсько-російські міждержавні переговори 1918 р. В Києві та причини їхньої невдачі
- •81. Використання гетьманатом п.Скоропадського силових методів при вирішенні Бессарабського, Кримського і Холмського питань та визначенні кордону з Білоруссю
- •82. Встановлення стратегічного союзу Української Держави з Доном і політичне зближення з Кубанською Республікою, Грузією та Фінляндією
- •83. Переорієнтація гетьманату на Антанту й „федеративна грамота” п.Скоропадського від 14 листопада 1918 р
- •84. Розпад Австро-Угорщини і проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
- •85.Українсько-польський збройний конфлікт у Східній Галичині й окупація Румунією Північної Буковини.
- •86. Дипломатична підготовка Акту злуки унр і зунр та його міжнародно-правові наслідки.
- •87. Дипломатія Директорії унр і більшовицька Росія.
- •89. Воєнно-політичний союз радянських республік, місце і роль в ньому урср в ньому урср
- •90. Унр і „білий рух”: проблеми стосунків
- •91. Соборна Україна на Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр.
- •93.Концепція Балто-Чорноморського союзу в дипломатії Директорії унр.
- •94.Українсько-польський військово-політичний союз 1920-1921 р.Р. Та причини його поразки
- •95.Міжнародно-правове становище і програма діяльності Державного центру в еміграції.
- •96.Західноукраїнське питання в Лізі Націй
- •97.Дипломатична активність усрр у 1919-1923 рр
- •98.Міжнародно-політичні обставини створення срср
- •99.Український національно-визвольний рух в Польщі, Румунії, Чехословаччині в контексті міжнародного життя
- •100.Українське питання в дипломатичній практиці міжвоєнної Європи
- •101.Україна в геополітичних планах гітлерівської Німеччини напередодні світової війни.
- •102. Мюнхенська угода 1938 р. І утворення автономної Карпатській Україні
- •103. Радянсько-німецьке зближення 1939-1940 pp. І вирішення проблеми державної належності західноукраїнських земель
- •104. Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р
- •105. Нацистський окупаційний режим в Україні. Оцінка діяльності оун-упа
- •106. Проблема радянсько-польського кордону в діяльності антигітлерівської коаліції
- •107. Створення нкзс урср у 1944 р. І визначення його повноважень
- •108. Проблема членства урср в оон
- •109. Міжнародно-правове оформлення західних кордонів срср за результатами Другої світової війни
- •110. Обмін населенням між урср та Польщею й акція „Вісла” 1947 р.
- •111. Участь урср у вирішенні проблем повоєнного устрою Європи на Паризькій мирній конференції 1946 р.
- •112. Участь Української рср у Дунайській конференції 1948 р.
- •113. Специфіка діяльності урср в оон та її спеціалізованих установах за доби холодної війни
- •114. Дисидентський і правозахисний рух в Україні 1960-80-х рр. І його вплив на міжнародні відносини
- •115. Декларація про державний суверенітет України та її роль у зміні статусу України на міжнародній арені
- •116. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення
- •117. Процес міжнародного визнання незалежної України в 1991-1992 рр
- •118. Концептуальні засади зовнішньої політики незалежної України
- •119. Україна і створення снд
- •120. Особливості формування дипломатичної служби незалежної України
- •121. Українсько-російські взаємини: проблеми і перспективи
- •122. Реалізація європейського вибору України
- •2003 - 2004 Рр. – зміна Угоди про партнерство та співробітництво на європейську Угоду про асоціацію України та єс; переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та єс;
- •2002 - 2007 Рр. – приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства єс у пріоритетних сферах;
- •2011 Р. – створення реальних передумов для вступу України до єс.
- •123. Дипломатичне оформлення державних кордонів незалежної України
- •124. Дипломатія незалежної України і сша
- •125. Регіональна дипломатія незалежної України
- •126. Участь України в процесі ядерного роззброєння.
43. Дипломатичне забезпечення козацького повстання 1648 р. Під проводом б. Хмельницького
На початку 1646 р. відбулася таємна зустріч Хмельницького з Владиславом IV Вазою, під час якої польський король обіцяв збільшити козацький реєстр до 12 тис. осіб та відновити права і вольності козацтва. Натомість козаки повинні були йти в похід проти турків.Але коли сейм дізнався про дії короля, то низкою заходів завадив втіленню планів в життя.
Наприкінці травня 1647 р. Б. Хмельницький виїхав до Варшави, де обговорював питання про організацію морського походу проти турків. На початку вересня 1647 р. коронний канцлер Єжи Оссолінський таємно вручив Б. Хмельницькому гетьманські клейноди.
Повернувшись у Суботів,який був захоплений Чаплинським, Бодя був заарештований. Зумівши втекти за допомогою свого кума Станіслава-Михайла Кричевського, Б. Хм. разом з однодумцями вирушив на Запорожжя, де на о. Томаківка наприкінці грудня 1647 – початку січня 1648 р. почав гуртувати сили для повстання. У січні 1648 р. Б. Хмельницький відрядив посольство до кримського хана Іслам-Ґірея III з проханням допомогти козакам у війні з Польщею.
На початку лютого 1648 р. на козацькій раді Б. Хмельницького обрано гетьманом.
Новообраний гетьман вів переговори з Туреччиною та особливо — з Кримським ханством. Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 р. в Бахчисараї уклав угоду з кримським ханом Ісламом-Гіреєм III про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої. У такий спосіб гетьман прагнув розв'язати складну проблему — брак власної кінноти. Крім того, домовленість із ханом давала змогу уникнути несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі. До березня 1648 р. на бік гетьмана перейшли 6 тис. реєстровців, а кримський хан прислав 4 тис. кінних воїнів.
Ведучи переговори з кримським ханом Іслам-Ґіреєм III про спільну боротьбу проти Польщі, Б. Хмельницький одночасно почав листування із коронним гетьманом М. Потоцьким, як виявилося, лише для того, щоб виграти час для підготовки до воєнних дій та з’єднання з татарською ордою. У листах він висував традиційні вимоги, які відображали інтереси насамперед козацької старшини: скасувати сеймову «Ординацію» 1638 р., відновити козацькі привілеї, вивести з українських земель коронне військо та дозволити морські походи козаків на Кримське ханство і Османську імперію.
У відповідь коронний гетьман М. Потоцький вирішує розбити повстанців. Проте Б. Хм. випереджає поляків і під Жовтими Водами у травні 1648 р. завдає їм нищівної поразки.
44. Зовнішньополітичні пріоритети української революції 1648-1676рр.
ПРОТИ РП. Вже влітку 1648 р. національно-релігійна та соціальна боротьба вийшла за межі звичайного великого повстання. Повстанці все частіше стали говорили про намір “дійти до Вісли”, “вдарити по Речі Посполитій”, “відокремити Русь від Корони”. На визволеній території влада переходила до козацької старшини,запроваджувались “козацькі порядки”. Масовий приплив селянства, що “покозачувалося”, дозволяв успішно формувати національну армію. На середину вересня Київське, Чернігівське, Брацлавське, Подільське воєводства, частина Волині звільнились від поляків.к Б.Хмельницький чекав результатів виборів нового короля,сподіваючись на обрання більш прихильного до українців кандидата та можливість за його сприяння домогтися визнання автономного статус у Козацької України в Речі Посполитій. 21 листопада 1648 з новообраним Яном Казиміром було укладено перемир’я, за яким козацька армія відводилася у Подніпров’я. Само по собі переговори з посольством А.Кисіля, яке в лютому 1649 р. привезло Б.Хмельницькому булаву і червону корогву зпольським білим орлом – знаки гетьманської влади та згоду короля поновити права і привілеї реєстровців. Гетьман клейноди прийняв, але послам заявив, що “виб’є” “з лядської неволі народ весь руський…”, Переговори зайшли у безвихідь: польський уряд не збирався йти на суттєві політичні поступки.
КРИМС ХАНСТВО На початку літа 1649 р Козацька армія вирушила звільняти Західний регіон і, об’єднавшись з татарами, в липні почала облогу Збаража. Втративши за один день третину війська, вночі король запропонував переговори кримському хану. Іслам- Гірей ніяк не бажав повної перемоги українців. Хан прийняв пропозицію, і переговори завершились підписанням угоди про воєнно-політичний союз між Польшею і Кримом (їх договір обумовлював “вічну приязнь” і взаємодопомогу проти ворогів!)Намагаючись нейтралізувати негативні наслідки кримсько-польського союзу, Б.Хмельницький вів переговори з Туреччиною і на кінець 1650 р. султан повідомив про згоду взяти Україну “під крила і протекцію неосяжної Порти”. Бурхливі дипломатичні переговори з кримським ханом, доповнені тиском султана, закінчилися обіцянкою Іслам-Гірея бути вірним союзові з козаками. Але 1651 р під Берестечком . У вирішальний момент татарська кіннота вийшла з бою, відразу поставивши українців у скрутне становище і прихопивши в полон Б.Хмельницького, який кинувся до Іслам-Гірея щоб спинити відступ татар.1653 під Жванцем Коли становище поляків стало критичним, хан в черговий раз домовився з ними за рахунок України. Жванецька угода передбачала тільки відновлення прав козацтва. Крим погодився на окупацію України Польщею, повернення панів і їх влади над підданими. Поляки платили “упоминки” і дозволили брати ясир в українських землях. Таким чином, воєнно-політичний союз з Кримом став не просто ненадійним – він вів до ліквідації Української держави.
МОЛДАВСЬКИЙ ОРІЄНТИР. Гетьман налагодив дружні стосунки з Трансільванією (Угорщина), Валахією, Венецією. Щоб примусити молдавського господаря В.Лупула відмовитися від підтримки Польщі влітку 1650 р. козацьке військо здійснило похід у Молдавію. В результаті між Україною і Молдавією було укладено союз, який мав скріпити шлюб сина Б.Хмельницького Тимоша із донькою господаря Розандою. Втручання гетьмана в молдавські справи порушило геополітичну рівновагу в регіоні і виявилося помилкою: Валахія і Трансільванія пішли на зближення з Польщею. Проти дій України рішуче виступила Туреччина. Врешті місцеве боярство здійснило переворот і скинуло Лупула з престолу. Третій і четвертий молдавські походи козацького війська в квітні-серпні 1653 р. на допомогу В.Лупулу виявилися невдалими, поранений в Молдавії Тиміш в середині вересня помер.Т аким чином, молдавська політика гетьмана замість зміцнення міжнародних позицій України привела до утворення молдавсько-валасько-трансільвансько-польського союзу проти неї, також погіршилися стосунки з Кримом і Портою.
МОСКОВСЬКИЙ ОРІЄНТИР. або Росія, або Туреччина. Б.Хмельницький розглядав і готував обидва варіанти (перше посольство С.Мужиловського відбуло до Москви просити військової допомоги ще в 1648 р. і з того часу дипломатична активність гетьмана постійно зростала), все більше схиляючись до першого. Цьому вибору сприяли єдина православна релігія, відсутність антиросійських настроїв у населення, досвід взаємодії двох народів, близькість їх історії і культури та ін. 11 жовтня 1653 р. Земський собор вирішив прийняти Військо Запорозьке “під високу руку” московського царя. До України виїхало посольство В.Бутурліна для оформлення цього рішення. Скликана 18 січня 1654 р. в м. Переяславі козацька рада прийняла рішення про перехід під зверхність Москви.
Польща, становище якої надвичайно ускладнилося (йшла війна між нею і Швецією, північ країни окупована, король виїхав за кордон), запропонувала Московії мир в обмін на обрання російського царя польським королем. Укладене всупереч волі гетьмана в жовтні 1656 Віленське перемир’я обходило мовчанням питання визнання польським урядом незалежності України: Москва фактично ігнорувала свої зобов’язання її захищати.
Б. Хмельницький намагається створити коаліцію за участю Швеції, Семигородщини, Молдавії, Волощини, Литви, аби забезпечити Україні захист від татар і послабити політичний тиск Росії. Семигородський князь Ракоці разом зі шведами та українськими загонами здійснює похід на Польщу і навіть захоплює Варшаву. Але незабаром Польща дістала підтримку від татар і Австрії. Ракоці було скинуто з престолу, а Швеція вийшла з коаліції через власну війну з Данією.
ПІСЛЯ СМЕРТІ БХ Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою.
