- •Предмет, завдання і значення курсу ”Історія України” (Дипломатична історія України)
- •Міжнародні обставини формування державного об’єднання „Русь” та дипломатичної складової його зміцнення
- •3. Руське посольство 838-839рр до візантійського імператора Феофіла й франкського імператора Людовіка Побожного
- •Дипломатія Аскольда
- •Норманська теорія виникнення Русі
- •7.Укладення та сутність русько-візантійських міждержавних угод
- •8. Державний візит княгині Ольги до Константинополя 946 (955)
- •Зовнішня політика й дипломатія Святослава Ігоревича
- •11.Прийняття Руссю християнства та його міжнародне значення
- •10. Дипломатична активність Русі за правління Володимира Великого.
- •12. «Шлюбна дипломатія»
- •13. Русько-французьке зближення 1040р.
- •14. Русь і «Священна Римська імперія».
- •15. Дипломатичні зв’язки Русі з Польшею п’ястів
- •16.Налагодження стосунків Русі з угорською династією Арпадів
- •17. Хозарський каганат і Русь
- •18. Русь і Печенізька орда
- •19. Половецька загроза і боротьба з нею
- •20.Дипломатія Володимира Мономаха
- •21.Стадія роздробленності Київської Русі та зменшення її дипломатичної ваги в світі
- •22. Політичне піднесення Галицько-Волинського князівства та його дипломатія
- •23. Міжнародна діяльність і дипломатія Ярослава Осмомисла.
- •24. Зовнішня політика і дипломатія Романа Мстиславича.
- •25. Утворення монгольської держави чингісхана та реалізація її завойовницьких планів
- •26. Відновлення данилом романовичем єдності галицько-волинської держави й зміцнення відносин із королівством угорщина.
- •27. Переговори данила романовича з папським послом плано де карпіні й подорож до золотої орди 1246 р.
- •28. Формування антиординської спілки центральноєвропейських держав і коронація данила романовича
- •29. Участь данила романовича у боротьбі за австрійську спадщину.
- •30.Домінування галицько-волинської держави („королівства русі”) у відносинах із польщею і литвою.
- •31. Припинення династії романовичів і загарбання холмщини та галичини польським королем казимиром III великим.
- •32. Феномен територіального розширення й політичного розвитку литовсько-руської держави
- •33. Дипломатичні обставини входження наддніпрянщини до складу литовсько-руської держави
- •34. Укладення кревської унії 1385р та її вплив на регіональну систему міжнародних відносин
- •35.Дипломатія вітовта кейстутовича
- •36. Дипломатичні обставини становлення кримського ханату
- •37. Військово-дипломатичний союз менглі і герая та івана III і падіння золотої орди (1502 р.).
- •38. Концепції „москва - третій рим” і „москва - другий київ”.
- •39. Дипломатична підготовка і укладення люблінської унії 1569 p.
- •40. Дипломатія війська запорозького в останній третині XVI- першій половині XVII ст
- •41. Дипломатія гетьмана петра сагайдачного
- •42. Козацько-кримський союзний договір 1624 р. І участь українського козацтва у тридцятилітній війні 1618-1648 рр.
- •43. Дипломатичне забезпечення козацького повстання 1648 р. Під проводом б. Хмельницького
- •44. Зовнішньополітичні пріоритети української революції 1648-1676рр.
- •45. Обставини укладення, ратифікації й міжнародно-правові засади зборівського (1649 р.) та білоцерківського (1651 р.) договорів війська запорозького з річчю посполитою.
- •46.Українсько-кримський військово-політичний союз 1648-1676 рр.
- •47. Військо запорозьке й османська імперія в сер. XVII ст.
- •48. Московський чинник на початковому етапі національної революції (1648-1652 pp.)
- •49. Переяславсько-московський договір 1654 р. І його міжнародного-політичні наслідки
- •50. Віленське московсько-польське перемир’я 1656 р. І наростання суперечностей в українсько-російських відносинах.
- •51. Оборонна спілка війська запорозького з шведським королем карлом X густавом.
- •52.Міжнародно-політичні обставини укладення Гадяцької угоди (16.09.1658)
- •53. Зовнішньополітичний фактор у долях Козацької України за доби „Руїни” (1657-1687рр.)
- •54.Дипломатичне оформлення поділу Козацької України між рп, Московським цар-м та Османською імперією
- •55. І.Мазепа і боротьба Московського царства за вихід до Чорного та Балтійського морів.
- •56.Гетьманщина у Північній війні 1700-1721рр.
- •57.Україно-шведський союз 1708-1709рр. І його поразка.
- •58.Дипломатія п.Орлика в боротьбі за суверенітет Козацької України.
- •59.Обмеження автономії Гетьманщини Російською імперією й перетворення українських земель в об’єкт імперіалістичної експансії Петербурга та Відня.
- •60.Поділи Речі Посполитої та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •61.Військово-дипломатичні обставини входження Північного Причорномор’я і Криму до складу Російської імперії.
- •62.Таємна місія в.Капніста до Берліна 1791 р. І дилема автономізму та імперської лояльності української еліти.
- •63.Українське питання в дипломатії революційної Франції й Наполеона і Бонапарта
- •64.Становище українства в в Австро-Угорщині й проблема соборності українських земель
- •65.Національні й зовнішньополітичні проблеми в програмах українських політичних партій – пошук моделей перебудови міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.
- •66.Україна у східній політиці Німецької й Австро-Угорської імперій на рубежі хіх - хх ст.
- •67.Українське питання у військово-стратегічних планах Російської імперії під час Першої світової війни.
- •68.Дипломатична діяльність „Союзу визволення України”
- •69.Федералістська концепція українського національно-визвольного руху в Росії й Австро-Угорщині на поч. XX ст.
- •70.Переговорний процес між Центральною Радою і Тимчасовим урядом щодо запровадження автономії України.
- •71.Проголошення Української Народної Республіки 7 листопада 1917 і формування її зовнішньополітичного відомства
- •72.Взаємини Центральної Ради з країнами Антанти: невикористані можливості.
- •73.Дипломатичні обставини конфлікту Центральної Ради з Раднаркомом рсфрр та його наслідки.
- •74.Міжнародні чинники прийняття IV Універсалу Центральної Ради й проголошення незалежності унр.
- •75.Брестські переговори і укладення мирного договору уhp з Центральними державами.
- •76.Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п. Скоропадського.
- •76. Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату п. Скоропадського.
- •77. Гетьманат п.Скоропадського у Брестській регіональній системі міжнародних відносин
- •78. Проблема ратифікації Австро-Угорщиною Брестського мирного договору з унр
- •79. Розбудова дипломатичної служби Української Держави у 1918 р.
- •80. Українсько-російські міждержавні переговори 1918 р. В Києві та причини їхньої невдачі
- •81. Використання гетьманатом п.Скоропадського силових методів при вирішенні Бессарабського, Кримського і Холмського питань та визначенні кордону з Білоруссю
- •82. Встановлення стратегічного союзу Української Держави з Доном і політичне зближення з Кубанською Республікою, Грузією та Фінляндією
- •83. Переорієнтація гетьманату на Антанту й „федеративна грамота” п.Скоропадського від 14 листопада 1918 р
- •84. Розпад Австро-Угорщини і проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
- •85.Українсько-польський збройний конфлікт у Східній Галичині й окупація Румунією Північної Буковини.
- •86. Дипломатична підготовка Акту злуки унр і зунр та його міжнародно-правові наслідки.
- •87. Дипломатія Директорії унр і більшовицька Росія.
- •89. Воєнно-політичний союз радянських республік, місце і роль в ньому урср в ньому урср
- •90. Унр і „білий рух”: проблеми стосунків
- •91. Соборна Україна на Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр.
- •93.Концепція Балто-Чорноморського союзу в дипломатії Директорії унр.
- •94.Українсько-польський військово-політичний союз 1920-1921 р.Р. Та причини його поразки
- •95.Міжнародно-правове становище і програма діяльності Державного центру в еміграції.
- •96.Західноукраїнське питання в Лізі Націй
- •97.Дипломатична активність усрр у 1919-1923 рр
- •98.Міжнародно-політичні обставини створення срср
- •99.Український національно-визвольний рух в Польщі, Румунії, Чехословаччині в контексті міжнародного життя
- •100.Українське питання в дипломатичній практиці міжвоєнної Європи
- •101.Україна в геополітичних планах гітлерівської Німеччини напередодні світової війни.
- •102. Мюнхенська угода 1938 р. І утворення автономної Карпатській Україні
- •103. Радянсько-німецьке зближення 1939-1940 pp. І вирішення проблеми державної належності західноукраїнських земель
- •104. Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р
- •105. Нацистський окупаційний режим в Україні. Оцінка діяльності оун-упа
- •106. Проблема радянсько-польського кордону в діяльності антигітлерівської коаліції
- •107. Створення нкзс урср у 1944 р. І визначення його повноважень
- •108. Проблема членства урср в оон
- •109. Міжнародно-правове оформлення західних кордонів срср за результатами Другої світової війни
- •110. Обмін населенням між урср та Польщею й акція „Вісла” 1947 р.
- •111. Участь урср у вирішенні проблем повоєнного устрою Європи на Паризькій мирній конференції 1946 р.
- •112. Участь Української рср у Дунайській конференції 1948 р.
- •113. Специфіка діяльності урср в оон та її спеціалізованих установах за доби холодної війни
- •114. Дисидентський і правозахисний рух в Україні 1960-80-х рр. І його вплив на міжнародні відносини
- •115. Декларація про державний суверенітет України та її роль у зміні статусу України на міжнародній арені
- •116. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення
- •117. Процес міжнародного визнання незалежної України в 1991-1992 рр
- •118. Концептуальні засади зовнішньої політики незалежної України
- •119. Україна і створення снд
- •120. Особливості формування дипломатичної служби незалежної України
- •121. Українсько-російські взаємини: проблеми і перспективи
- •122. Реалізація європейського вибору України
- •2003 - 2004 Рр. – зміна Угоди про партнерство та співробітництво на європейську Угоду про асоціацію України та єс; переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та єс;
- •2002 - 2007 Рр. – приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства єс у пріоритетних сферах;
- •2011 Р. – створення реальних передумов для вступу України до єс.
- •123. Дипломатичне оформлення державних кордонів незалежної України
- •124. Дипломатія незалежної України і сша
- •125. Регіональна дипломатія незалежної України
- •126. Участь України в процесі ядерного роззброєння.
65.Національні й зовнішньополітичні проблеми в програмах українських політичних партій – пошук моделей перебудови міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі.
Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) – у своїй програмі вважала «необхідним вимагати перебудовирос.держави на федерацію рівноправних національно-територіальних республік із забепеченням у їх межах прав нац.меншинств». Партія мала вирішальгний вплив на вироблення курсу ЦР.
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) – «федерація автономних національних або краєвих одиниць – це найкраща гарантія демократичних і нац-політ прав кожної нації або країни».Підтримувала федералізацію державного устрою республіканської Росії. Її представники домінували в Ген.Секретаріаті.
Згодом на автономістсько-федералістських настроях перебували і іншу національні партії – литовська «Пажанга», Естонська демократична партія, Латиський селянський союз, Грузинська нац-демократ партія, мусульманська «Мусават» та ін.
А от Польська соціалістична партія (ППС) та Партія активного опору Фінляндії продовжевали активно відстоювати госла усамостійнення своїх країн.
ЦР ініціювала створення федерації вільних народів колишньої Російської імперії на основі визнання принципу однорідно-соціалістичної влади: легітимна перебудова на федерацію нац-держ утворень із широкими автономними правами й центром у Києві.
66.Україна у східній політиці Німецької й Австро-Угорської імперій на рубежі хіх - хх ст.
Австро-Угорська імперія прагнула в ході війни зміцнити свої позиції в Західній Україні і приєднати до своїх володінь інші, у першу чергу Волинь і Поділля. Це дозволило б їй посилити вплив на інші слов'янські народи імперії (поляків, чехів, словаків, хорватів та ін.), позбавити претензій на керівну роль у слов'янському світі Росії. Разом з тим Австро-Угорщина обіцяла підтримувати визвольну боротьбу українського народу за створення самостійної України на відірваних від Росії територіях. Перед початком війни МЗС Австрії зацікавилося можливістю використання українського чинника у боротьбі проти Росії.. Австрійське дипломатичне відомство підготувало поширений документ про «австро-угорську ідею» і плани стосовно майбутнього польських та українських етнічних територій, відвойованих від Росії. На початку війни найбільш ймовірним видавався план, що передбачав приєднання до австрійських земель колишнього ареалу поширення Греко-Католицької Церкви: Холмщини, Підляшшя, Волині та Поділля. Названі території мали бути об'єднані в окрему українську автономну область у складі імперії Габсбургів.
Водночас ця тактика зацікавила і Німеччину. У німецьких урядових колах більше схилялися до ідеї утворення поясу буферних держав на кордоні з Росією. Правда, закінченої концепції врегулювання української проблеми на початку війни Німеччина не мала. Згодом Німецька імперія домагалася розширення своїх територій за рахунок українських земель Сходу і Півдня - економічно найрозвинутіших. Загарбання України серед німецьких політиків вважалося найважливішим кроком для розгрому Російської імперії: «Хто володіє Києвом, той має ключ від Росії». Українські землі розглядалась в геополітичних планах Німеччини як плацдарм для проникнення на Схід - Південний Схід України був зручним для подальшого наступу на Схід, аж до Індійського океану. У Німеччині не виключали створення на відвойованих у Росії територіях формально самостійної, а по суті маріонеткової Української держави. Німеччина напередодні війни поширювала ідею, що український та інші народи Східної Європи не здатні створювати свої власні держави, а тому історичною місією німців є поглинення та освоєння цих земель.
Реальну перспективу української політики Центральних держав окреслив Альфред Краусс, що вважав, що Берлін хоче назавжди закріпити за собою безпечний шлях до багатих нафтою Месопотамії й Аравії. Тому німці ніколи не випустять з рук цінного Криму. А Україну вони використовуватимуть, з одного боку, як свою житницю, а з іншого, - як ринок збуту власних промислових виробів.
