78. Проблема ратифікації Австро-Угорщиною Брестського мирного договору з унр

Мирний договір був підписаний між країнами Четверного союзу — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною, з одного боку, і Українською Народною Республікою, з другого,— 9 лютого 1918 року, ледь чи не на місяць раніше, ніж це зробила Радянська Росія,— 3 березня 1918 року. Причому партнери по переговорах нізащо не погоджувалися підписувати мир, якщо на момент його укладення Київ не належатиме ЦР. Укр делегати встигли це зробити в ніч з 8 на 9 лютого, коли Мала Рада та міністри вже залишали столицю.

Гетьманському переворотові передувала складна дипломатична робота певних політичних сил. Тепер навіть важко напевне стверджувати, хто більше хотів того перевороту — чи німці та австрійці, чи праві українські сили. Бо Українська Народна Громада, прискорюючи події, за півмісяця зуміла точно домовитися про умови, за яких окупанти погоджувалися на переворот. Німці дуже турбувалися про правила хоча б зовнішні пристойності.

Напруженими були відносини з Австро-Угорщиною. Ця монархія відмовилася ратифікувати Брестський мир через незгоду з вирішенням питання про Галичину та інші землі, які б вона воліла бачити польськими. Під впливом Польщі Австро-Угорщина анулювала таємні статті договору щодо утворення коронного краю з Галичини та Буковини й навіть намагалася віддати Польщі Холмщину, на яку претендувала Україна.

Союзники наполягали на збільшенні поставок з України сировини й продовольства, гетьман дав згоду на вивіз до Німеччини та Австро-Угорщини 11 мільйонів пудів худоби живою вагою, 300 тисяч овець, мільйона гусей і стільки ж іншої птиці, 400 тисяч пудів сала, 600 тисяч пудів масла й сиру, 2300 вагонів яєць, 20 % спирту виробництва 1918—1919 років. Крім того, мали вивозитися 11 тисяч вагонів спеціальних сортів дерева, 750 тисяч пудів прядива, 38,5 тисячі пудів залізної руди, мільйон штук сирих шкір, 250 тисяч пудів тютюну тощо.

79. Розбудова дипломатичної служби Української Держави у 1918 р.

З приходом до влади 28 квітня 1918р. Гетьмана Української Держави П. Скоропадського український уряд продовжив розбудову національної зовнішньополітичної служби. Було визначено 3 основні напрями зовнішньої політики Української Держави: "встановлення дружніх відносин з країнами Четвертного Союзу; вирішення спірних тер проблем з сусідніми державами; встановлення дипломатичних відносин з нейтральними державами“.

Українська Держава започаткувала роботу своїх дипломатичних місій у Румунії, Фінляндії, Швейцарії, Швеції (загалом до 10 держав), а також прийняла понад двадцять повноважних представників зарубіжних країн (Австро-Угорщини, Болгарії, Грузії, Німеччини, Туреччини, Польщі, Румунії, Фінляндії та інших). Окрім того, "де-факто" було започатковано зносини ще з 8 держ: Бельгією, Вірменією, Голландією, Грецією, Данією, Норвегією, Персією і Швецією.

Уряд Української Держави також сформував окрему делегацію для мирних переговорів з Росією. Переговори з російською делегацією відбувалися у Києві з травня до жовтня 1918р. Делегація РСФСР, очолювана Християнам Раковським і Дмитром Мануїльським, виконувала одночасно ф-ції тимчасового дипломатичного представництва в Укр Державі.

У червні 1918 року було прийнято "Закон про посольства і місії Української Держави", в липні - "Закон про українську консульську службу". За період Гетьманського уряду розпочали діяльність перші вітчизняні Консульські курси - навчальний заклад, що був покликаний забезпечити державу дипломатичними і консульськими фахівцями. В 7 містах було відкрито 33 консульських установи 20 держав. Було заплановано розміщення в 22 країнах 56 консульських закладів. Було зроблено перші кроки щодо налагодження функціонування військово-дипломатичної служби (аташату).

За часів діяльності Гетьманського уряду МЗС України очолювали: Микола ВАСИЛЕНКО (30 квітня - 20 травня 1918 року), Дмитро ДОРОШЕНКО (20 травня - 14 листопада 1918 року), Георгій АФАНАСЬЄВ (14 листопада - 14 грудня 1918 року)