116. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення

Основою державотворчих процесів стала прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990р. "Декларація про державний суверенітет України". У ній зазначалося, що джерелом влади є народ. Проголошувалися незалежність і рівноправність України у зовнішніх відносинах, а сама вона мала стати без'ядерною та позаблоковою державою.

Як у СРСР, так і в Україні тоді велася гостра політична боротьба навколо результатів референдуму 17 березня 1991 р. про оновлення Союзу РСР. Одним із її проявів стало запровадження в СРСР 19 серпня 1991 р. надзвичайного стану. Події у Москві стали сигналом для рішучих дій національно-демократичних сил у Верховній Раді УРСР та за її межами.

24 серпня 1991 р. відбулася позачергова сесія Верховної ради УРСР. Найвищий законодавчий орган України, виходячи з ситуації, що склалася внаслідок ліквідації серпневого заколоту, прийняв Акт проголошення незалежності України.

Цією історичною постановою проголошувалася незалежність України як самостійної держави територія оголошувалася неподільною і недоторканною. 1 грудня 1991 р. було проведено референдум з приводу підтримки постанови Верховної Ради від 24 серпня та про обрання президента України. Понад 90% тих, хто взяв участь у голосуванні, підтримали "Акт проголошення незалежності України". Тоді ж першим Президентом України було обрано голову Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука.

7-8 грудня 1991р. Б. Єльцин, Л. Кравчук і С. Шушкевич у Біловезькій пущі підписали угоду про денонсацію Союзного договору від 30 грудня 1922 р. Була підписана угода про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті приєдналися Казахстан, Азербайджан, Молдова, Узбекистан, Киргизія, Таджикистан та Туркменія, дещо пізніше - Грузія та Вірменія.

В трьохсторонній заяві Президентів України, США та Росії від 14 січня 1994 року Україна набула без'ядерного статусу.

Україна вже мала попередній досвід на міжнародній арені. Вона - одна з країн - співзасновниць ООН, брала активну участь у її роботі та діяльності ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, ВООЗ тощо. Дуже сприятливим фактором для проголошення незалежності була цілісність території УРСР, забезпечена в попередні роки.

117. Процес міжнародного визнання незалежної України в 1991-1992 рр

Міжнародне визнання України розпочалося відразу після референдуму 1 грудня 1991 р. Від дня проголошення суверенності України розпочався марафон її міжнародного визнання. Першими офіційно визнали Україну Польща та Канада - 2 грудня 1991 р. Протягом місяця Україну визнало ще 40. Станом на 1993 рік Україну визнало 149 держав-членів ООН.

Хвиля визнання та встановлення дипломатичних відносин з іноземними державами була безпрецедентною. Вона засвідчила, що міжнародне співтовариство розглядає незалежну Україну як запоруку стабільності на теренах колишнього СРСР і гарантію незворотності демократичних процесів у Східній Європі.

1 іноземне посольство в Україні – угорське; 1 українське посольство закордоном – Угорщина. До 1993 року Україна мала 50 встановлених посольств за кордоном. 1 посол іноземної держави в Україні – Посол Німеччини.

Після 1 грудня 1991 р. визнання відбувалося не лише на двосторонньому, а й на рівні міжнародних організацій; 30 січня 1992 р. Україна стала членом Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (тепер - Організація з безпеки та співробітництва в Європі), а згодом, 10 березня 1992 р., приєдналася до Північноатлантичної ради зі співробітництва (з 1998 р. - Рада євроатлантичного партнерства). За цей період укладено 35 двосторонніх міждержавних договорів і 88 міжурядових угод.

Незалежна Україна стала повноправним членом світового товариства, важливим чинником системи міжнародних відносин.