§4. Загальна характеристика сучасної злочинності в Україні, тенденція її розвитку

Загальна кримінологічна характеристика злочинності в Україні змушує відмовитися від аналізу ситуаційних коливань її кількісно-якісних показників і зупинитися на основних усталених тенденціях розвитку злочинності за більш ніж 20-ть років незалежності країни.

1.Нестабільність щорічних рівнів зареєстрованої злочинності. З частковим використанням сучасних наукових розробок (А.П. Закалюк, О.Г. Кулик та ін.) щодо динаміки зареєстрованої злочинності в Україні, можна розрізняти 3 головних періоди.

Перший період (1993-1995 рр.) свідчить про стрімке зростання зареєстрованої злочинності. За цей період число злочинів збільшилося з 480.478 до 641.860 злочинів, відбулися суттєві зміни у структурі злочинності у бік підвищення рівня тяжких та особливо тяжких злочинів, організованих форм злочинності, бандитизму, насильницької і корисливої насильницької злочинності та ін.

Другий період (1996 – 2009рр.) характеризувався тенденцією до переважного зниження кількості зареєстрованих злочинів, що відбувалося нерівномірно. До 2002р. спостерігалося поступове скорочення рівнів зареєстрованої злочинності і склала 450661 злочинів. У 2003р. відбувся сплеск динаміки злочинності до 556351 злочинів. У наступні роки відновилася тенденція до зниження рівнів зареєстрованих злочинів; у 2008р. – 384424 злочинів, у 2009р. – 434678 злочинів (у 2009р.до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення було внесено зміни і криміналізовано викрадення майна на суму, яка перевищує 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто – 60 грн. 50 коп. Саме це призвели до різкого зростання числа зареєстрованих злочинів (О.Г. Кулик).

Третій період (2010р. і по сей час) вирізняється спрямованістю динаміки злочинності до неухильного зростання. У 2010р. було обліковано 500 902 злочини, у 2011р. – 515 833 злочина, у 2012р. – 443 665 (тут треба брати до уваги введення у листопаді 2012р. Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з чим у грудні 2012р. не було обліковано жодного кримінального провадження), у 2013р. – 563 560 злочинів.

Зазначені коливання динаміки злочинності пояснюються силою впливу на неї соціальних і правових факторів (погіршення або покращення соціально-економічної ситуації в країні, зміна у соціально-психологічному кліматі суспільства, зростання криміногенного потенціалу, демографічних криз, криміналізація і декриміналізація, збільшення латентності злочинів тощо).

2. Рівень зареєстрованої злочинності не відображає її реальні параметри із-за наявності значної латентної злочинності, яка за різних об'єктивних і суб'єктивних обставин не потрапляє у державну статистичну звітність. Статистична іллюзія викривляє уявлення про дійсний стан кримінальної реальності в країні.

3. При певних коливаннях динаміки окремих злочинних проявів незмінною залишається загальна структура злочинності. Вона носить корисливу, корисливу-насильницьку, насильницьку і наркозалежну спрямованість і мотивацію. Так, у 2013 році обліковано 334 821 злочин проти власності, питома вага яких до всієї злочинності складає майже 60%. Друге і третє місця посідають злочини проти життя та здоров'я особи (обліковано 71749 злочинів) і злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (обліковано 33862 злочина).

4. Поява у структурі злочинності нових видів її злочинних проявів, як-то: організовані форми злочинності, підвищення професіоналізму вчинення злочинів, корупція, злочини у сфері ЕОМ, торгівля людьми, незаконна трансплантація органів або тканин людини, злочинів, учинення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, тероризм та ін.

5. Протягом років 1/3 усіх зареєстрованих злочинів відноситься до тяжких та особливо тяжких. Зокрема, у 2013 році їх питома вага дорівнює 30% у структурі всієї злочинності (обліковано біля 170 тис. злочинів). Розкритя цих злочинів однозначно є незадовільним.

6. «Географія» злочинності залишається без суттєвих змін. У середньому за 20 років 57,9% всіх злочинів реєструється у 8 регіонах України: Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Луганська, Запорізька, Одеська області, м. Києв. Найменша кількість злочинів реєструється у Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Закарпатській, Тернопільській та Чернівецькій областях.

7. Показовим є те, що у структурі злочинців переважають особи, які не працюють і не навчаються, а також безробітні. Їх питома вага, наприклад, у 2011 році склала 74% до всього контингенту виявлених злочинців. Ця тенденція не покращується.

8. За статтю злочинність має чоловіче обличчя. Питома вага жінок серед виявлених злочинців відносно стабільна і коливається у різні роки від 13,0% до 17,5%.