§3. Об'єкти запобігання злочинності

Злочинність зумовлюється комплексом негативних явищ і процесів різного походження, котрі і є так званими об’єктами запобіжного впливу. Теорія і практика боротьби зі злочинністю показують, що об’єкти запобіжного впливу — це все те, на що діє система запобігання злочинності, і включає: по-перше, уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; по-друге, соціальні негативні (різні за походженням) традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; по-третє, окремих осіб, групи і контингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки; по-четверте, сукупність конкретних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, які детермінують злочинну поведінку і вчинення конкретного злочину; по-п’яте, окремі негативні особистісні властивості людини, які провокують злочин або сприяють його вчиненню.

Таким чином, об’єкти запобіжного діяння — це окремі або сукупність різних (за генезою, сферою, формами та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної дійсності матеріального чи духовного характеру, які призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Для окремо узятого об’єкта характерні такі властивості: криміногенність (саме вона виділяє його із сукупності негативних явищ); динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; потенційність — нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; латентність — криміногенність, яка прихована від спостерігача-дослідника. Головною властивістю будь-якого об’єкта, запобіжного впливу є криміногенність. Поняття «криміногенність» тісно пов’язане із поняттям «криміногенний». Термін походить від латинської — «злочин» і грецької — «рід», «походження». Отже, це поняття, яким підкреслюються близька спорідненість, тісний взаємозв’язок явища, процесу, особи із злочинністю. Поняття «криміногенний» вживається у різних сполученнях: криміногенні фактори, криміногенна особа, криміногенне середовище, криміногенна ситуація тощо. Кримі­ногенність — це така кримінологічно значуща властивість об’єкта запобігання злочинності, яка показує конкретну взаємозалеж­ність об’єкта і конкретного злочину, злочинності взагалі.

Криміногенність слід розглядати як таку властивість об’єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, що перебуває в безпосередньому з ним контакті, а також провокувати вчинення нею протиправних дій. Ця властивість виявляється через силу впливу об’єкта на злочинність, його здатність наводити причинні зв’язки.

Криміногенність будь-якого об’єкта — величина змінна, тому вона може бути відображена як кількісно-якісна: ступінь криміногенності (тобто вище — нижче); криміногенний набір (більш — менш); криміногенний інтервал (ближче — далі).

Ступінь криміногенності — показник, який визначає міру цієї властивості і більшу чи меншу силу її впливу на злочинну мотивацію. За даними досліджень, алкогольне обтяження як криміногенна властивість особи є досить високим серед вбивць і осіб, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження на сімейно-побутовому ґрунті. Криміногенний набір — структурний показник криміногенності об’єк­та. Криміногенність об’єкта — якість інтегральна, яка утворюється в свою чергу сукупністю і взаємозв’язком, як правило, негативних явищ, що самі по собі безпосередньо не пов’язані зі злочинністю. Відомо, наприклад, що початок злочинного шляху підлітків звичайно зумовлюється одночасною чи послідовною дією набору з трьох-п’яти негативних явищ (неблагополуччя в сім’ї, небезпечне оточуюче середовище, рання алкоголізація та ін.). Криміногенний інтервал — ступінь зростання чи зменшення криміногенності предмета, «відділення» або наближення його до причинної детермінації. Таким чином, чим вищий ступінь криміногенності предмета, тим менший його криміногенний інтервал. Тим самим визначається «місце» (ближче — далі) криміногенного об’єкта в причинному ланцюгу. В кримінологічній літературі зазначається, що найбільша криміногенність характерна для тих об’єктів, наявність яких у системі причин та умов злочинності з більшою імовірністю породжує злочинну детермінацію.

Поняття криміногенного набору порівняно невеликого поєднання найбільш значущих показників для будь-яких різновидів суб’єктів антисуспільної поведінки покладено в теоретичне обґрунтування прикладних прогностичних методик індивідуальної злочинної поведінки та її попередження.

Криміногенні об’єкти доцільно згрупувати так, щоб вони стали уразливими для тих чи інших — теж згрупованих відповідним чином — методів запобіжного впливу і адекватних їм заходів. Тому природною підставою класифікації є характер криміногенних об’єктів, їх природа, генеза, умови існування. За цією підставою розрізняються групи криміногенних об’єктів соціального, правового і психогенного характеру. Група криміногенних об’єктів соціального характеру знаходиться в діапазоні від негативних явищ на рівні суспільства до криміногенних явищ і властивості конкретної особи (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, віктимний стан тощо). До групи криміногенних об’єктів правового характеру включаються явища, генеза яких лежить у сфері правової недосконалості, грубих помилок, протиправних дій, необґрунтованого, несвоєчасного, некомпетентного регулювання суспільних відносин на різних рівнях соціального буття. Група криміногенних об’єктів психогенного характеру охоплює ті психологічні, психіатричні та інші кримінологічно значущі аномальні явища, які дезорганізують суспільне життя, відіграють деструктивну роль у процесі соціалізації і ресоціа­лізації особи, перешкоджають їй чи обмежують її здатність адекватно оцінювати свої вчинки і діяти відповідно до такої оцінки.