§2. Причини та умови злочинів проти власності

Серед основних причин та умов вчинення злочинів проти власності слід назвати такі:

• несправедлива система розподілу національного багатства та бідність майже 80% населення;

• економічна незайнятість значної частини населення та відсутність достатніх засобів для існування;

• криміногенно небезпечний розрив між доходами 10% найбагатших і 10% найбідніших громадян як 30:1, при гранично допустимому 6:1;

• втрата інтересу до пошуку легальних джерел доходів, працевлаштування із мінімальним рівнем оплати праці і активізація пошуку нелегальних засобів до існування;

– разючий контраст між рівнем та якістю життя міського і сільського населення, неконтрольована міграція сільської молоді до міст, де на неї чекають жорстока боротьба за повсякденне фізичне виживання та спокуси індустрії розваг;

• зміна ієрархії суспільних цінностей у бік панування матеріальних цінностей над духовними, нав’язування ЗМІ ідеології досягнення життєвого успіху, багатства у будь-який спосіб, у тому числі злочинний;

• підтримання серед широких верств населення поглядів і традицій викрадення чужого майна як цілком прийнятного способу покращення матеріального становища чи задоволення елементарних потреб у найнеобхіднішому (їжі, одязі, предметах побуту);

• різке збільшення прошарку соціально невлаштованої молоді, яка ніколи не працювала, безпідставно довго перебуває на утриманні родичів, живе за рахунок крадіжок, торгівлі наркотичними засобами, випадкових підробітків, промотування майна і неготова самостійно забезпечувати власний матеріальний добробут;

• існування значної кількості осіб із алкогольною, наркотичною, ігровою та іншими залежностями, що вимагають щоденного пошуку грошових коштів у значних розмірах для підтримання відповідного способу життя;

• відсутність життєвих перспектив для провінційної молоді, вихідців із найбідніших верств населення, які масово втягується у вуличну субкультуру, зловживання психоактивними речовинами, охоче йдуть на контакт із кримінальними колами і долучаються до протиправної діяльності;

• пособництво і прикриття високодоходної корисливої злочинної діяльності на організованій та професійній основі з боку окремих працівників правоохоронних органів з метою сталого збагачення;

• неефективна розстановка та використання сил і засобів територіальних органів внутрішніх справ по забезпеченню охорони громадського порядку та запобігання злочинів проти власності;

– занедбана система профілактики злочинів проти власності, низькі показники їх розкриття, недостатня фахова кваліфікація працівників досудового слідства, які розслідують дану категорію злочинів, корупція серед суддів, що призначають неспіврозмірно м’яке покарання за вчинення злочинів проти власності, недостатня участь громадськості у запобіжній діяльності та ін.

§3. Запобігання злочинам проти власності

Запобігання корисливим злочинам передбачає убезпечення людини, суспільства та держави від злочинів проти власності шляхом обмеження дії їх детермінант, превентивного впливу на осіб групи криміногенного ризику та захисту потенційних жертв. Запобіжна діяльність ієрархічно організована відповідно до рівнів функціонування детермінант злочинності у суспільстві, цілеспрямована щодо об’єктів впливу та досягнення кінцевого результату. Кінцевою метою запобіжної діяльності слід визнати захист інтересів громадян у сфері відносин власності, зниження рівня корисливих і корисливих насильницьких злочинів до соціально безпечної межі. Досягнення кінцевої мети передбачає реалізацію проміжних цілей: перешкоджання поширенню у суспільстві детермінант злочинів проти власності, передусім причин, що їх породжують та умов, що їм сприяють; послаблення протистояння молоді існуючому правопорядку, системі суспільних цінностей, що призведе до уповільнення темпів криміналізації суспільства і молодіжного середовища, мінімізує залучення до злочинної діяльності; а також захист потенційних потерпілих від злочинних посягань проти власності. Система заходів запобігання диференціюється відповідно до класифікації об’єктів запобіжного впливу: макросередовищні, мікросередовищні та індивідуальні. Макросередовищні об’єкти включають сукупність криміногенних явищ і процесів, зв’язків між ними та детермінантами злочинів проти власності. Мікросередовищні об’єкти охоплюють криміногенні осередки та спільноти, зв’язок між ними та формуванням особи злочинця. Індивідуальними об’єктами превентивного впливу є особа, схильна до вчинення злочинів проти власності, її спрямованість і мотивація, а також потенційні жерви і зовнішні сприятливі умови для реалізації рішення про злочинне посягання.

Загальносоціальні заходи запобігання злочинам проти власності включають:

• удосконалення механізму розподілу бюджетних коштів, забезпечення гарантованих соціальних стандартів, у першу чергу, для малозабезпечених верств населення;

• боротьба з бідністю шляхом створення нових робочих місць, підвищення рівня оплати праці, надання адресної матеріальної допомоги;

– проведення соціально орієнтованої молодіжної політики, спрямованої на створення належних умов для самореалізації і творчого розвитку молодого покоління, забезпечення більш-менш рівних можливостей для вертикальної соціальної мобільності, що сприятиме зростанню прошарку просоціально орієнтованої молоді при одночасному зменшенні деліквентної її частини;

• поліпшення морального мікроклімату в суспільстві, відновлення системи виховання підростаючого покоління, запровадження моральної цензури у ЗМІ, розширення поля можливостей для легальних заробітків;

• проведення просвітницько-роз’яснювальної роботи по прищепленню навичок правомірної адаптації населення до нових ринкових реалій життя, нової системи цінностей і життєвих пріоритетів, сучасних поглядів на взаємовідносини між державою і громадянином;

– розвиток муніципальної інфраструктури в  регіонах, програм доступного кредитування;

забезпечення першим гарантованим робочим місцем випускників навчальних закладів;

– подолання «руїни» на селі та на інших депресивних територіях, створення робочих місць та нормальних побутових умов, щоб зупинити відтік молоді до перенаселених обласних центрі.;

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання передбачають:

• завчасне виявлення та облік криміногенних груп і окремих осіб, схильних до збагачення злочинним шляхом, проведення з ними профілактичної роботи;

• зменшення ризиків залучення молоді до вживання психоактивних речовин, зниження рівня вживання цих речовин, ресоціалізація алкоголе- та наркозалежної молоді;

– здійснення віктимологічної профілактики серед потенційних жертв злочинів проти власності;

• створення загальнонаціональної бази даних на професійних корисливих злочинців, рецидивістів, лідерів організованих злочинних груп;

• вживання заходів по дискредитації злодійської ідеології у місцях позбавлення волі, ізоляції лідерів злочинного світу, своєчасного виявлення злочинів проти власності, які плануються заздалегідь;

• зниження рівня латентності і підвищення розкриваності злочинів даної категорії;

• протидія корупційному судочинству по злочинам проти власності, що породжує відчуття безкарності у потенційних правопорушників;

• здійснення заходів соціальної адаптації серед осіб, звільнених від покарання у виді позбавлення волі;

– формування культури колективної безпеки населення (співпраця із правоохоронними органами, матеріальне стимулювання викриття злочинців, організація охорони під’їздів, участь у патрулюванні вулиць, місць громадського відпочинку, організація сусідського нагляду за житлом та ін.);

– розробка і  впровадження технічних заходів, що забезпечують персоніфікований доступ до майна, систему відеоспостереження, надійний технічний захист житла, відповідальне ставлення до зберігання майна та ін.;

– забезпечення засобами електронного спостереження безпеки громадян у громадських місцях, на автошляхах, за місцем проживання;

– мінімізація готівкового розрахунку громадян за придбані товари надані послуги (перехід на карткову систему розрахунків) та ін.;

– інноваційна техніко-криміналістична оснащеність правоохоронних органів у розслідуванні злочинів аналізованої категорії;

• оперативне втручання відповідних силових підрозділів, спрямоване на припинення злочинного посягання, закріплення доказової бази, виявлення і затримання злочинців;

• проведення виваженої і послідовної кадрової політики у правоохоронних органах, підвищення якості оперативної роботи відділів внутрішньої безпеки, взаємного міжвідомчого контролю спрямованого на руйнацію корупційних зв’язків із організованою і професійною злочинністю.