Питання та завдання для самоконтролю

1. Обгрунтуйте необхідність кримінологічної політики в Україні.

2. Визначте поняття запобігання злочинності та його рівні.

3. Що означає «загальносоціальне запобігання злочинності?»

4. Як розуміти вислів німецького криміналіста Франца фон Ліста: «Найкраща кримінальна політика – накраща соціальна політика».

5. Дайте визначення і назвіть структуру спеціально-кримінологічного запобігання злочинності. Як ви розумієте такі його напрями, як кримінологічна профілактика, відвернення і припинення злочинів?

6. Якими властивостями характеризується об'єкт запобіжного впливу?

7. Яке значення мають методи запобіжного впливу для теорії запобігання злочинності?

8. Назвіть основні форми координації.

Розділ 10. Кримінологічне прогнозування та планування у сфері Запобігання злочинності

§1. Поняття, завдання, види і методи кримінологічного прогнозування

Боротьба зі злочинністю не буде ефективною, якщо не звертатись до прогнозів розвитку цього негативного явища у майбутньому. Науково розроблені прогнози про майбутній стан злочинності в країні в цілому або в тому чи іншому її регіоні є необхідною передумовою прийняття відповідних законодавчих чи управлінських рішень, планування і коригування заходів запобігання злочинам, координації діяльності органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, розв’язання питань їх матеріально-технічного, фінансового, організаційно-кадрового, інформаційно-аналітичного та іншого ресурсного забезпечення. Ці питання вирішуються за допомогою кримінологічного прогнозування.

Кримінологічне прогнозування - це наукове передбачення основних змін розвитку злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів або вірогідності вчинення злочину окремою особою. Кримінологічне прогнозування являє собою процес науково обґрунтованого пізнання майбутнього рівня, динаміки і структури злочинності завдяки вивченню тенденцій розвитку цього явища в минулому. Кримінологічний прогноз — це підсумкове судження із процесу прогнозування про стан злочинності та її перспективні характеристики в майбутньому.

Кримінологічне прогнозування дозволяє: а) попередити суспільство і державу про можливі варіанти розвитку криміногенної ситуації в країні у майбутньому; б) здійснити належне планування боротьби зі злочинністю і розробити заходи, спрямовані на її запобігання; в) сприяти розробленню спеціальних програм для вирішення соціально-економічних проблем суспільства; г) вирішити питання про законодавче забезпечення тих чи інших суспільних відносин, внесення змін чи доповнень до чинного законодавства, яке регламентує різноманітні сфери суспільного життя; ґ) провести обґрунтовану кримінологічну експертизу необхідних законопроектів чи інших нормативно-правових актів; д) виявити можливі позитивні і негативні наслідки заходів запобігання злочинності, окремих її форм, груп чи видів злочинів.

Кримінологічне прогнозування не зводиться до безперечних стверджень, а ставить за мету заздалегідь поінформувати державу і суспільство, правоохоронні органи і окремих громадян про можливий ризик злочинної поведінки і необхідність застосування заходів запобігання. Науковий прогноз - це завжди вірогідне судження про майбутній стан явища, що визначається. Він не може суперечити об’єктивності, бо завжди заснований на вивченні вірогідних закономірностей розвитку певного явища на основі емпіричних досліджень і наукової теорії. Злочинність як соціальне явище також підкоряється дії вірогідних закономірностей і її динаміка залежить від багатьох змінних. В кримінологічній науці нараховується від 200 до 250 політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших факторів, які впливають на її розвиток і, природно, що на достовірність прогнозу впливає збіг сукупності свідомих і значних випадкових факторів розвитку.

Традиційно проводяться наступні види кримінологічного прогнозування: 1) прогнозування злочинності; 2) прогнозування окремих форм злочинності, груп чи видів злочинів; 3) прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; 4) прогнозування можливого розвитку деяких видів людської поведінки в суспільно небезпечні форми, що потребують своєчасної криміналізації.

Прогнозування тенденцій і закономірностей розвитку злочинності, її окремих форм, груп чи видів злочинів ґрунтується на вивченні динаміки розвитку цього масового негативного соціального явища і тих факторів, що детермінують його як свій наслідок.

Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки здійснюється на знанні морально-психологічних характеристик особистості, системи її диспозицій і установок, а також дозлочинної чи посткримінальної поведінки індивіда.

Прогнозування різноманітних форм антисоціальної поведінки ґрунтується на знанні впливу умов сімейного виховання особи, найближчого побутового оточення, особливостей проявів морально-психологічної сфери, поведінки в реальних життєвих ситуаціях.

Залежно від поставлених завдань прогнози можуть розроблятися на різні проміжки часу. За строками, як правило, виділяють наступні види кримінологічного прогнозування: поточне; короткострокове; середньострокове; перспективне.

Поточне прогнозування – це прогнозування на декілька днів за результатами аналізу криміногенної обстановки у зв’язку з певними значними подіями в регіоні, яке здійснюється, як правило, правоохоронними органами. Короткострокове прогнозування застосовується при прогнозуванні розвитку криміногенної ситуації на найближчу перспективу (1–2 роки). Середньострокове прогнозування використовується для аналізу розвитку криміногенних факторів на тривалий час (3–5 років). Перспективне прогнозування здійснюється науковими чи науково-дослідними установами, заінтересованими відомствами, групами експертів чи окремими вченими і спрямоване на встановлення закономірностей і тенденцій розвитку злочинності на довготривалу перспективу (5–10 років).

Кримінологічний прогноз при цьому повинен задовольняти наступним методологічним вимогам: а) він має бути заснований на достовірній статистичній інформації і даних вибіркових кримінологічних досліджень; б) бути неупередженим, тобто не повинен здійснюватися в інтересах будь-яких зацікавлених осіб, установ, відомств, організацій; в) має відповідати науковим засадам теорії прогнозування і не обмежуватися при цьому тільки одним яким-небудь методом; г) його вихідним показником завжди повинен бути реальний криміногенний фон, на основі якого будується прогностична модель; ґ) прогноз має бути надійним, тобто мати високий ступінь вірогідності; д) здійснюватися безперервно, в міру зміни соціально-політичної атмосфери в суспільстві і враховувати економічні, політичні та соціально-психологічні фактори, які впливають на рівень, структуру і динаміку злочинності.

В практиці наукового прогнозування розвитку соціальних процесів застосовуються понад 150 різних методів і методик, серед яких найбільше розповсюдження при складанні кримінологічних прогнозів знайшли наступні методи: а) екстраполяції; б) експертних оцінок; в) математичного моделювання, які, як правило, застосовуються комплексно.

Метод екстраполяції полягає в тому, що висновки, які були отримані при вивченні рівня, динаміки і структури злочинності у минулому, розповсюджуються на її тенденції у майбутньому за допомогою статистичних методів дослідження динамічних рядів. Цей метод використовується при короткостроковому прогнозуванні.

Метод експертних оцінок являє собою специфічну форму опитування висококваліфікованих та досвідчених наукових та практичних працівників про тенденції розвитку злочинності на той чи інший період. Метод експертних оцінок застосовується для середньострокового та перспективного прогнозування та коли іншими методами скласти прогноз неможливо. Цей метод має певний рівень суб’єктивності і для його зниження слід: а) визначати належну кількість експертів; б) робити правильний підбір експертів, враховуючи їх компетентність в тій чи іншій галузі; в) розрахувати ступінь узгодженості думок експертів; г) створювати обґрунтовану методику опитування.

Більш досконалим і складним методом кримінологічного прогнозування є метод математичного моделювання, заснований на врахуванні багатофакторної детермінації і питомої ваги різноманітних факторів, які обумовлюють злочинність та окремі її види. Сутність цього методу полягає в тому, що на підставі раніш встановлених правових характеристик, зв’язків і закономірностей соціального явища, що вивчається, створюється модель розвитку криміногенної ситуації, а потім дослідження проводяться на створеній математичній моделі. Проте, якщо в техніці моделлю може бути експериментальний зразок, то при дослідженні соціальних явищ модель звичайно висловлюється в абстрактній, знаковій формі, шляхом проставлення відповідних кількісних значень соціальним процесам і явищам на основі раніш встановлених характеристик і взаємозв’язків між ними. Такий метод прогнозування найбільш ефективний для середньострокових прогнозів.