§3. Запобігання злочинам, учинених з необережності

Запобігання злочинам, учинених з необережності, як і іншим видам злочинів, повинно здійснюватись на двох взаємопов’язаних рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному. При цьому пріоритет, безумовно, повинен належати заходам зальносоціального запобігання, направлених на удосконалення управління суспільством, розвиток науково-технічного прогресу, покращення умов і охорони праці, поліпшення техніки безпеки, впровадження сучасних засобів механізації, автоматизації, комп’ютеризації виробництва і в певній мірі сфери побуту, укріплення соціальної, виробничої і технологічної дисципліни, виховання у населення почуттів громадянської відповідальності і обов’язків, екологічної правосвідомості тощо. Це різні за змістом заходи соціального, економічного, організаційно-управлінського, технічного та іншого характеру, які передбачаються, як правило, у загальнодержавних соціальних програмах та інших не менш важливих документах вищих органів влади і управління і реалізація яких розрахована на тривалий строк.

В Україні на сьогоднішній день реалізуються, наприклад:

– Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджені Законом України від 21 грудня 2010 р. № 2818-VI;

– Загальнодержавна соціальна програма захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки, затверджена Законом України від 7 червня 2012 р. № 4909-VI;

– Загальнодержавна соціальна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014-2018 роки, затверджена Законом України від 4 квітня 2013 р. № 178-VII;

– Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 577;

– План заходів щодо реалізації Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні до 2015 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. №140-р;

– Державна цільова програма підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 р. № 294;

– Державна цільова програма розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013-2018 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 696;

– Державна цільова соціальна програма забезпечення пожежної безпеки на 2012-2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2012 р. № 590;

– План заходів з реалізації Концепції державної професійної орієнтації населення, затверджений розпорядженням Кабінету міністрів України від 27 січня 2010 р. № 150 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2012 р. № 1069), та низка інших, не менш важливих, соціальних програм та проектів.

Успішне виконання заходів, передбачених цими документами, та інших заходів загальносоціального запобігання є запорукою зниження рівня злочинів, вчинюваних з необережності, в Україні. Тим більше, що спеціально-кримінологічні заходи при запобіганні цим злочинам мають в певній мірі обмежений характер у порівнянні із запобіганням умисним злочинам. При вчиненні злочинів із необережності відсутні підготовка до злочину або замах на злочин, співучасть, і тому не можливо застосувати деякі форми і методи, що характерні для запобігання умисним злочинам (наприклад, виявлення особи, що готується до злочину, припинення розпочатих злочинів, встановлення співучасників, злочинної організованої групи тощо). Тому у системі заходів запобігання злочинам, учинених з необережності, питома вага зальносоціальних заходів є значно вищою.

Серед заходів же спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, учинених з необережності, домінуюче становище повинна займати профілактика, серед головних напрямів якої слід відзначити наступні.

Вплив на знаряддя і засоби виробництва, джерела підвищеної небезпеки. Цей напрямок передбачає розробку нових, максимально безпечних для людини і оточуючого середовища, машин і механізмів; впровадження нових, особливо екологічно чистих технологій; технічне удосконалення і підвищення надійності устаткування, що вже використовується на виробництві; поліпшення контролю за технічним станом знарядь і засобів, їх своєчасна діагностика; нейтралізація небезпечних факторів, властивих технічним системам, і зменшення можливої шкоди від їх експлуатації; наявність відповідної технічної документації на устаткування, чітка регламентація вимог його експлуатації і правил техніки безпеки при поводженні з ним; недопущення сторонніх або непроінструктованих належним чином осіб до експлуатації машин і механізмів, максимально можливе обмеження доступу до зони їх дії інших працівників; вилучення із побутового обігу небезпечних предметів (зброї, отруйних, вибухових речовин) та ін.

Вплив на криміногенну ситуацію. Цей напрямок передбачає забезпечення належного технічного стану об’єктів, що становлять або можуть становити підвищену небезпеку (дороги, шахти, цехи, технологічні лінії тощо); поступове скорочення, нейтралізацію і ліквідацію джерел підвищеної небезпеки залежно від об’єктивної можливості і економічної доцільності; виведення з експлуатації будівель і споруд, що перебувають в аварійному стані, зменшення кількості робочих місць з небезпечними, шкідливими та несприятливими умовами праці; встановлення надійного попереднього контролю за небезпечною ситуацією, виявлення різних відхилень устаткування від норми на ранніх стадіях; впровадження на виробництві, транспорті спеціальних пристроїв, що сигналізують про наявність небезпечної ситуації, або блокують неправильні дії особи; чітку регламентацію дій у типових небезпечних і відпрацювання стандартів поведінки в них та ін.

Вплив на особу. Цей напрямок передбачає належний підбір працівників на роботу, що пов’язана з джерелами підвищеної небезпеки, не тільки за професійним критерієм, а й з урахуванням психологічних та психофізичних якостей; встановлення і удосконалення контролю за діяльністю осіб, пов’язаною з підвищеною небезпекою, постійний огляд стану їх здоров’я, наукову організацію їх праці з урахуванням рекомендацій медицини і психології, обов’язковий інструктаж за спеціальними програмами; посилення відповідальності працівників за недотримання встановлених правил безпеки, а посадових осіб – за порушення правил охорони праці; забезпечення реального відшкодування заподіяної шкоди або позбавлення особи можливості заподіяти шкоду (наприклад, позбавлення права на управління транспортним засобом); навчання правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації і використання побутової техніки та пожежонебезпечних пристроїв, зброї, небезпечних, сильнодіючих на організм людини матеріалів, речовин, ліків; боротьбу з пияцтвом та загальне підвищення культури і дисципліни поведінки громадян, які можуть опинитися у небезпечних ситуаціях, та ін.

Певну специфіку мають заходи профілактики злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, які полягають в комплексному впливу на всі елементи “людина–дорога–транспорт”. До таких заходів необхідно віднести постійний контроль за додержанням правил безпеки дорожнього руху всіма учасниками руху; своєчасне запобігання порушенням незлочинного характеру, які можуть перерости в злочини; виховний і правовий вплив на водіїв, обслуговуючий персонал, населення; вивчення та роз’яснення Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; підтримка в належному стані доріг і дорожнього господарства, технічного стану транспортних засобів; удосконалення діяльності державних органів безпеки руху тощо.

Всі заходи профілактики злочинів, учинених з необережності, мають схожість і можуть збігатися із заходами захисту від випадкового заподіяння шкоди, так як вони зорієнтовані не тільки на можливих правопорушників, але і на запобігання випадкової шкоди. Проте це не зменшує їх антикриміногенний вплив, так як досягається та ж мета – недопущення необережної злочинної поведінки особи.