2. Причини й умови злочинів проти громадського порядку та моральності

Факторами (основними чинниками) існування і відтворення злочинів проти громадського порядку та моральності у сучасній період є загострення економічної, соціальної і суспільно-моральної обстановки в Україні. Усі сфери життя виявилися пронизаними глибокими суперечностями: політична нестабільність, надзвичайне падіння суспільної моралі, спад виробництва, зниження життєвого рівня багатьох людей, безробіття, стрімке падіння законослухняності громадян, жорстокість і озлобленість деяких із них, незахищеність громадян, погіршення у деяких регіонах громадського порядку, тощо.

Важливе теоретичне і практичне значення при розгляді детермінації злочинів проти громадського порядку та моральності мають питання стосовно безпосередніх причин і умов вчинення одиничних (конкретних) злочинів. Серед них слід назвати такі:

– несприятливі обставини морального формування конкретної особи;

– недоліки і недогляди у діяльності державних органів та громадських об’єднань, що забезпечують процеси нормальної соціалізації і продуктивної зайнятості населення;

– незадовільна робота правоохоронних органів зі зміцнення громадського порядку та підтримання стану моральності.

Охарактеризуємо три названих блоки обставин і недоліків. У першому випадку мова йде про несприятливі обставини морального формування особи в сім’ї, школі і найближчому побутовому оточенні. У результаті цього в свідомості окремих суб’єктів виникають глибокі антисуспільні погляди (зневага до інших людей, до закону, немайнових (особистісних) прав громадян, культурної спадщини країни, принципів гуманного поводження із тваринами, до своїх обов’язків дотримуватись особистої моральності і підтримувати громадський порядок у суспільстві та ін.

Розглянемо недоліки в діяльності державних органів та громадськості у сфері соціалізації і продуктивної зайнятості населення.

На жаль, не викликає особливої тривоги у державних органів стан побуту і організації дозвілля населення. Ця сфера була і залишається на останньому місці серед загальнодержавних пріоритетів і інтересів. Побутові умови багатьох людей є незадовільними. Відсутні мінімальні умови для більш-менш культурного дозвілля більшості населення. Воно має в основному неорганізований, «самостійний» характер, який супроводжується колективним вживанням алкоголю, наркотиків, тютюнопалінням, ігроманією тощо.

Суспільство байдуже ставиться до долі людей, які відчувають комплекс соціальної неповноцінності. Існує суспільна терпимість, байдужість до п’яниць, порушників громадського порядку, до фактів залучення неповнолітніх у пияцтво і наркоманію. Не знаходять морального засудження випадки невтручання громадян у кримінальні конфлікти на ґрунті хуліганських спонукань, виявлення при цьому байдужості, терпимості, боязкості.

Не вирішується кардинально питання про обмеження і розумний контроль доступу до мережі інтернет (зокрема, соціальних мереж, інтернет-ігор із аморальним контентом), заборону демонстрації фільмів і телепередач із детальними сценами вбивств, насильства, жорстокості, грубості, сексуальної розпусти, які навівають деяким громадянам (особливо – підліткам), що така поведінка є повсякденною нормою.

І нарешті про незадовільну роботу правоохоронних органів зі зміцнення громадського порядку та підтримання моральності. Зокрема це виявляється в тому, що вони:

– не вживають жодних помітних зусиль в напрямі залучення громадськості, широких верств населення до участі в підтриманні громадського порядку (наприклад, за зразком «добровільних народних дружин» радянського часу), попри існування відповідної законодавчої бази для такої діяльності;

– несвоєчасно викривають криміногенні сімейно-побутові ситуації і належним чином не реагують на них;

– не ведуть упорядкованого обліку на рівні своїх низових відділень міліції осіб, які вчиняють адміністративно-карне хуліганство;

– не завжди вживають заходів щодо роз’єднання антисуспільних угруповань молоді;

– не реалізують своєчасно профілактичних заходів щодо осіб, які схильні до малозначущих антисуспільних проявів;

– допускають недогляди в організації і здійсненні патрульно-постової служби міліції;

– слабо контролюють поведінку осіб, умовно засуджених, або достроково звільнених за насильницькі злочини, а також осіб, які перебувають під адміністративним наглядом;

– подекуди приховують від обліку відомості про вчинення хуліганських дій та інших злочинів проти громадського порядку та моральності;

– не завжди здатні рішуче нейтралізувати конфліктні ситуації, що можуть перерости в хуліганські дії;

– часто не вживають заходів за заявами, скаргами і повідомленнями громадян про злочинні та інші антигромадські вчинки.