Питання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть суттєві кримінологічні ознаки поняття „організована злочинність”.

2. Використовуючи Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» дайте визначення організованої злочинності згідно цього закону. Що, на ваш погляд, є дискусійним або недосконалим у визначенні?

3. Наведіть основні показники кримінологічної характеристики організованої злочинності в Україні в останні роки.

4. Чим можна пояснити зменшення кількості виявлених ОГ і ЗО за останні 5 років? Які чинники впливають на високу латентність організованої злочинності?

5. Які причини й умови визначають організовану злочинність у нашій країні?

6. Охарактеризуйте головні напрями загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання організованій злочинності.

Розділ 28. Корупційна злочинність та її запобігання

§1. Визначення корупції як соціального явища, види корупційних проявів

Корупція існувала завжди і є притаманною будь-якій державі, однак її розміри і негативні впливи є досить різними. Саме з моменту виникнення держави і створення управлінського апарату у чиновників виникає можливість розпоряджатися ресурсами, приймати рішення не в інтересах суспільства, а власних або інтересах близьких осіб, задовольняти потреби за рахунок зловживання довірою, при цьому діючи корисливо.

Термін «корупція» походить від латинського corruptio і означає  псування, розбещення, підкуп, продажність. Корупцію можна визначити як зловживання  службовими і посадовими особами своїми правами і повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди і особистого збагачення. Слід пам’ятати, що корупція не обмежується хабарництвом  і не зводиться тільки до підкупу виключно державних службовців.

Правове визначення корупції, а також корупційного правопорушення  дається у ст. 1 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” від 7 квітня 2011 р. Згідно нього корупція - використання суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення наданих ним службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди таким особам, або на їх вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей. Приведене визначення можна вважати вузьким з точки зору кримінологічної науки, оскільки корупція є одночасно й соціально-економічним. психологічним, моральним явищем, оскільки вражає всі сфери життєдіяльності суспільства. Корупція є одночасно і причиною, і наслідком слабкості держави. Внаслідок корупції руйнуються довірливі відносини в державі, а її розвиток зупиняється, вона є основним чинником бідності й відсталості різних країн світу, величезного розшарування у доходах, на ній тримаються авторитарні режими. За даними Cвітового банку від корупції страждає більшість населення країн, що розвиваються. Високий рівень корупції автоматично додає додаткові розходи на введенння бізнесу в країні. Корупція також невідємно повязана з організованою злочинністю.

Корупція є особливо гострою проблемою для тих країн, які перебувають на етапі трансформації (переходу) від одного типу політичної системи до іншої (від соціалістичної системи до демократичної країни з ринковою економікою). Цей перехідний період характеризується розбалансованістю різних елементів державного механізму, які перебувають або в стані стагнації, або у стані періодичних криз і конфліктів.

Україна належить до держав із високим рівнем корупції. Згідно даним міжнародної організації „Transparency International”, у 2012 і 2013 рр Україна займала 146- те місце у світі за рівнем корумпованості (із 180 оцінюваних держав), у 2014 – 144 (із 177). Для порівняння - у 2006 наша держава за  Індексом сприйняття корупції займала 99 місце у світі. Без перебільшення можна сказати, що корупція є загрозою національній безпеці України. Найбільш корумпованими в нашій країні є такі галузі економіки як паливно-енергетична, бюджетно-фінансова, земельна і зовнішньоекономічна.

За даними керівника однієї із галузі малого бізнеса, у 2013 р власникам потрібно було закладати додатково приблизно 30 тисяч гривень на рік на хабарі. Згідно даним федерації работодавців України при розмитненні товарів тільки 50% плати надходило до бюджету, решта готівкою віддавали певним особам за "допомогу".

Незважаючи на те, що на загальному рівні корупція є соціально- економічним явищем,  у своїх конкретних проявах вона завжди має реальне прізвище —  осіб, які неналежно виконують свої обовязки, “приватизують”  посаду і збагачуються особисто (або разом із членами сімї,  друзями) за рахунок державного бюджету або  інших громадян.

Найчастіше корупційні відносини відбуваються за двосторонньої зацікавленості, що призводить до складності виявлення окремих правопорушень і покарання винних. Саме безкарність є тим чинником, який дозволяє поширюватись корупційним практикам і поступово зміцнюватись. Не всі громадяни розуміють, що короткострокове задоволення “запиту” у довгостроковій перспективі обертається реальними економічними збитками, недофінансуванням соціальних програм, порушенням принципу справедливості у суспільних відносинах. Від корупції тимчасово можуть “вигравати” тільки особи, які незаконно збагачуються. Більшість громадян платить так званий “податок” на корупцію, який осідає в кишенях чиновників різних рівнів. А це шлях у глухий кут.

Корупцію поділяють на побутову (пов’язану з щоденним життям громадян),  бюрократичну або адміністративну (що виникає при взаємодії громадян, підприємців із чиновниками нижчої та середньої  ланки),  політичну (корупція у вищих ешелонах влади осіб, які приймають політичні рішення).

Найбільш небезпечний видом є  політична корупція —  нелегітимне використання учасниками політичного процесу та носіями публічної влади своїх можливостей і повноважень з метою отримання особистих чи групових вигод. Політична влада виступає як універсальний товар.

 Українська революція 2013-2014 р.р. була мотивована, в значній мірі, системною корупцією клептократичного режиму, який поступово зміцнився у ці роки. Основні державні рішення приймались, в першу чергу, виходячи із безпосередньої матеріальної зацікавленісті вузької групи осіб, наближеної до керівництва держави. Більшість науковців характеризують цей період часу як авторитарний, при якому остаточно закріпилась кланово-олігархічна модель суспільсва. Корупційні видносини стали нормою життя.

У правовому відношенні корупція становить сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних із вчиненням цих діянь.

Розрізняють наступні види корупційних діянь: давання або отримання, пропозиція чи обіцянка неправомірної вигоди (хабара), використання службових повноважень для надання необґрунтованих пільг чи преференцій якійсь особі або групі чи навпаки; зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, дискримінація людини або групи задля особистої вигоди, участь в угодах, придбання посади або отримання комерційної вигоди, що несумісне з офіційним становищем і обов’язками особи з метою незаконного збагачення, фаворитизм (надання послуг або ресурсів родичам, знайомим, друзям однопартійцям тощо), кумівство (на посади переважно призначаються родичі), незаконні пожертви і внески, зловживання владою або службовими повноваженнями, перевищення влади або службових повноважень та інші службові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб, розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням службового становища, порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви); зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів, незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень та інші.

Зрозуміло, що корупційні діяння можуть бути й інших видів, у тому чис­лі таких, що потребують додаткового визначення законодавством. За корупційні правопорушення встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.          Негативні наслідки корупції проявляються в тому, що вона є головною причиною бідності країни, порушує основні конституційні засади щодо дотримання прав і свобод громадян, дискредитує економічні реформи, перешкоджає надходженню інвестицій, є причиною фінансових криз тощо. Такий дисбаланс внутрішніх національних відносин призводить до того, що корупція із соціальної аномалії поступово перетворюється в правило, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини суспільства. Суттєвий злам у суспільній психології – коли пересічні громадяни із самого початку психологічно налаштовані на протиправні способи вирішення  проблеми – призводить до руйнації демократичних принципів і чесного підприємництва, ускладнює будь-які зусилля щодо зменшення частоти корупційних практик.