§ 3. Запобігання злочинам проти правосуддя

При запобіганні злочинам проти правосуддя значну увагу потрібно приділяти загальносоціальному напряму запобіжної діяльності. Зокрема, на рівні первинної соціалізації важливим є прищеплення людині поваги до законних прав та інтересів інших, виховання в неї адекватного сприйняття правосвідомості, підвищення її загальнокультурного рівня.

На спеціально-кримінологічному рівні запобігання злочинам проти правосуддя у великою мірою залежить від центральних органів законодавчої та виконавчої влади, зокрема від Державної виконавчої служби України, створеної Указом Президента України від 18 квітня 2011 року, яка є органом виконавчої влади, чия діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України.

Важливо забезпечити ефективний контроль за діяльністю осіб, які мають доступ до інформації, що міститься у кримінальних справах і не підлягає розголошенню. Запобіганню злочинам, що вчиняються посадовими особами, які мають повноваження щодо обмеження конституційних прав фізичних осіб, може сприяти правильна кадрова політика при призначенні таких осіб на відповідальні посади. Доречним було б відновлення інституту термінової виборності суддів. Виявленню фактів злочинів проти правосуддя з боку суддів, слідчих, співробітників прокуратури та ін. може сприяти громадський контроль за діями цих посадових осіб, зокрема, належне реагування на скарги громадян, засуджених осіб, планові та позапланові перевірки діяльності посадових осіб компетентними органами. Значна увага має приділятися зіставленню доходів та видатків посадовців та членів їх сімей.

Протидія насильницьким злочинам проти правосуддя може заключатися у посиленні захисту суддів, народних засідателів, присяжних, захисників, представників осіб, свідків, потерпілих, експертів. Причому в необхідних випадках такий захист не повинен обмежуватися часовими рамками провадження по справі (судового провадження), а забезпечувати безпеку цих осіб й по закінченні процесу. Корисним може стати переймання досвіду інших держав щодо забезпечення анонімності свідків по справах, де їх життю загрожує особлива небезпека.

Меті запобігання неправдивим повідомленням про злочин може сприяти застосування заходів, спрямованих на моніторинг змісту повідомлень, переданих і прийнятих будь-яким користувачем (абонентом), який забезпечує можливість повної ідентифікації цих абонентів. Нормативною підставою отримання такої її інформації є Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"

При запобіганні злочинам, пов’язаним з ухиленням від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі головні функціональні обов’язки покладаються на Державну пенітенціарну службу України. На рівні виправної колонії ефективними можуть бути універсальні профілактичні заходи, що знижують напруженість, поліпшують мікроклімат у закритому середовищі. Тому важливо забезпечити соціально-психологічну службу установ кваліфікованими кадрами.

Значна частина успіху залежить від продуманої системи організаційно-технічних заходів профілактики втеч. Особливу увагу слід приділяти обладнанню всього периметру установи інженерно-технічними засобами охорони, а житлових і виробничих зон — сучасним обладнанням для стеження. При здійсненні спостереження за засудженими особливу увагу потрібно приділяти тим ділянкам, де зусиллями засуджених споруджуються «ширми», які ускладнюють чи унеможливлюють огляд території, де можуть виготовлятися заборонені предмети, таємно збиратися засуджені з різних змін, бригад, відділень (загромадження промислових зон, будівля непередбачених планом споруд тощо). Про підготування втечі можуть свідчити такі речі, як дуже довгі дошки, драбини, мотузки, крюки, важкі болванки (для тарану), листи металу (для вкриття від обстрілу), компаси, цивільний одяг, підробні документи, перуки тощо. Про підготування підкопу можуть свідчити самовільно споруджені будівлі або комори, купи сміття, виявлення нових анонімних споживачів електроенергії, виникнення непередбачених планами вентиляційних шахт, люків, сліди свіжого ґрунту тощо.

На індивідуальному рівні перш за все треба вжити заходів задля виявлення осіб, схильних до втеч. Виявленню таких осіб може сприяти як вивчення матеріалів їх особистих справ, так і спостереження за засудженими: ті, хто має умисел на втечу, можуть без якихось зовнішніх причин кардинально змінити лінію своєї поведінки. Так, наприклад, ті, хто були емоційно нестійкими, стають стриманими, емоційно стабільними; відкриті до спілкування «перетворюються» на прихованих, замкнутих; злісні правопорушники, які завжди впадали у вічі, наче зникають з очей, стаючи дисциплінованими, тактовними тощо. Такі «метаморфози» можна виявити методами включеного та невключеного спостереження. Досить точну картину дійсного психічного стану таких осіб можна отримати, застосувавши кольоровий тест Люшера.

З огляду на те що чверть втеч здійснюється у схованках транспортних засобів, актуальним є створення й вдосконалення технічних засобів для виявлення живих істот, а також застосування службово-розшукових собак у кожному випадку проїзду через КПП. Для полегшення втечі засуджені під час виїзду транспорту можуть неподалік створювати відволікаючі ситуації (затівати бійку, піднімати шум тощо), тому в цьому випадку рекомендується припинити в’їзд і виїзд, викликати додатковий наряд, ретельно оглянути транспорт. Для більш оперативного виявлення та реагування на можливу втечу в приміщенні чергової частини мають бути стенди та/або альбом з установчими даними та фотокартками осіб, які схильні до втеч, нападу на співробітників виправної колонії або захоплення заручників.

Інколи втеча з місця позбавлення волі для засудженого є єдиним засобом уникнути переслідування й насильства. Тому ігнорування адміністрацією звернень засудженого щодо насильства стосовно нього з боку інших засуджених може спровокувати вчинення цього злочину. Запобігти вчиненню злочину проти правосуддя в даному випадку може своєчасне реагування на такі звернення, а при необхідності вжиття заходів щодо ізоляції означених осіб.

З урахуванням особистісних та ситуаційних детермінант запобіганню злочинності проти правосуддя у місцях позбавлення волі може сприяти надання необхідної психологічної (психіатричної) допомоги окремим особам, сприяння отриманню додаткового побачення з родичами, або телефонної розмови. Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях у випадках смерті або тяжкої хвороби близького родича, що загрожує життю хворого, стихійного лиха, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї, можуть бути дозволені короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб).