§3. Запобігання злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Загалом заходи запобігання статевим злочинам поділяються на загальносоціальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальні та віктимологічні.

На загальносоціальному рівні нагально важливим є запровадження морально-виховних програм, спрямованих на виховання поваги людей один до одного, на пропагандування неможливості порушення прав і свобод інших осіб. До цих прав відноситься статева свобода і статева недоторканість особи. Причому саме тут необхідно звертати увагу на гендерний аспект виховання, зокрема, на повагу до жінки, до її прав і свобод.

Профілактика статевих злочинів, як напрям спеціально-кримінологічного запобігання, передбачає статеве виховання неповнолітніх, яке включає соціально-психологічний, педагогічний, медичний і сексологічний аспекти.

Важливим напрямком є слідча профілактика, яка має відрізнятися максимальною коректністю і дієвістю.

Відвернення зґвалтуванням застосовується на етапі від моменту формування злочинного мотиву до початку його виконання, а тому є найбільш ефективним стосовно потенційних ґвалтівників, які самостійно створюють умови для вчинення зґвалтування та інших статевих злочинів. А також щодо тих, хто відбував покарання за вказані суспільно небезпечні діяння чи інші насильницькі злочини. Перша група заходів відвернення – заходи переорієнтації антисуспільної настанови, тобто допомога в задоволенні соціальних, економічних потреб, підвищення почуття відповідальності за свої дії й виховання поваги до статевої свободи і статевої недоторканості інших людей. Друга група – арсенал активних контрзаходів. До них відноситься переконання (посилення гальмівних процесів потенційного ґвалтівника) й допомога (соціальний захист).

В сфері ж припинення статевих злочинів необхідно покращувати патрулювання парків, скверів, лісопосадок тощо.

Індивідуальне запобігання сексуальних злочинів можна розглядати на 3-х етапах (напрямах) – профілактика, відверення і припинення вчинення зґвалтування. Виявлені групи осіб, щодо яких застосовуватимуться вказані заходи: (а) повнолітні, (б) неповнолітні (з ними мають працювати представники виховних закладів, громадських організацій та працівники міліції), (в) раніше судимі (заходи постпенітенціарної адаптації й ресоціалізації, діяльність громадських організацій тощо), (г) особи з психічними й сексологічними відхиленнями.

Віктимологічне запобігання зґвалтувань являє собою окремий напрямок, який існує на 3-х рівнях – загальносоціальному, спеціальному й індивідуальному.

Заходи загальносоціального віктимологічного запобігання схожі з однойменними заходами запобігання злочинам. Спеціальне віктимологічне запобігання складається з віктимологічної профілактики та віктимологічного припинення вчинення статевих злочинів. Останнє є сукупністю дій самої потерпілої, спрямованих на припинення злочинного наміру на стадії замаху або свідоме відвернення обставин, за яких указане стало б неможливим. Серед них – виховні, психологічні, медичні, технічні, соціальні та інші заходи.

Найбільш впливовими є виховні заходи, серед яких спеціальні бесіди в школах, поліпшення віктимологічної обізнаності населення; донесення інформації про шкідливість замовчування фактів статевих нападів, пояснення процедури повідомлення про них до правоохоронних органів.

Корисними є захисні заходи, які мають застосовуватися на рівні міста, держави (зміна по можливості розкладу робочого дня жінок, планів містобудування тощо) й доведення до людей прийомів і способів захисту й самозахисту (наявність технічних приладів, правила поведінки в темний період часу, при проведенні дозвілля та ін.). Важливим є створення та функціонування телефонів довіри, центрів психологічної, медичної допомоги та реабілітації.

Необхідність надання допомоги реальним жертвам зґвалтування є одним зі стратегічних напрямків запобігання злочинам. Указане має здійснюватися діяльністю жіночих та інших громадських організацій, юридичних, медичних закладів тощо.