§2. Причини і умови злочинів проти волі, честі та гідності особи

Серед основних чинників злочинів проти волі, честі та гідності особи можна виділити такі:

– економічна нестабільність в країні, яка привела до низького рівня життя більшості населення, соціальної стратифікації за матеріальним становищем і конфронтації між різними шарами суспільства, бідності, бездоглядності і безпритульності серед неповнолітніх, безробіття, особливо серед жінок, зловживання спиртними напоями, насильства в сім’ї і в побуті, конфліктам у сфері спільного бізнесу і дозвілля, відсутності в цілому умов для самореалізації особи;

– руйнування моральних засад суспільства, наявність правового нігілізму, відсутність національної ідеології, знецінення загальнолюдських цінностей, що привело до психології користолюбства, культу заробляння грошей за будь-яку ціну, зневажливого або безвідповідального відношення до людського життя, прав і свобод інших членів суспільства;

– дискримінація людей за різними ознаками, гендерна нерівність в різних сферах життя;

– низька правова культура і надмірна довірливість громадян;

– недостатній рівень громадянського виховання і правової освіти з боку органів влади і управління, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації;

– недоліки в діяльності правоохоронних органів, зокрема, послаблення прокурорського нагляду за дотриманням законності при розгляді заяв про безвісно відсутніх громадян; даних медичних установ про хворих і інших осіб, які їх самовільно залишили; житлових органів про осіб, які вибувають з приватизованого житла у зв’язку з його відчуженням; органів соціального захисту населення, банківських установ або установ зв’язку про самотніх громадян, які тривалий час не звертаються за отриманням пенсій, субсидій чи інших видів державного соціального забезпечення; відсутність постійного обміну інформацією між правоохоронними органами України і інших держав про юридичних і фізичних осіб, які займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян за кордоном, модельним, туристичним, розважальним бізнесом чи перевезенням людей через кордон, про розшук потерпілих та ін.

§3. Запобігання злочинам проти волі, честі та гідності особи

Запобігання злочинам проти волі, честі та гідності особи повинно здійснюватися як на загальносоціальному, так і спеціально-кримінологічному рівнях. Слід зазначити, що для реалізації заходів запобігання даним злочинам вже створена як система відповідних суб’єктів запобіжного впливу, так і належна нормативно-правова база.

Створені і діють нові спеціальні суб’єкти: Міжвідомча рада з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми при Кабінеті Міністрів України, координаційні органи по попередженню насильства в сім’ї при обласних державних адміністраціях, спеціальні підрозділи по боротьбі з торгівлею людьми в системі органів охорони правопорядку, Антитерористичний центр при Службі безпеки України та ін.

Прийняті наступні закони України: «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні» (2000 р.), «Про психіатричну допомогу» (2000 р.); «Про охорону дитинства» (2001 р.), «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю» (2001 р.), «Про попередження насильства в сім’ї» (2001 р.); «Про захист суспільної моралі» (2003 р.), «Про соціальні послуги» (2003 р.), «Про боротьбу з тероризмом» (2003 р.); «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» (2004 р.), «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (2005 р.), «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (2005 р.); «Про протидію торгівлі людьми» (2011 р.), «Про ратифікацію Угоди про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з торгівлею людьми, органами й тканинами людини» (2012 р.).

На рівні Кабінету Міністрів України також прийнято низку загальнодержавних документів: Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009-2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 41; Державна цільова соціальна програма подолання та запобігання бідності на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2001 р. № 1057; План заходів щодо формування громадянської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 236-р; Основні напрями запобігання бездомності до 2017 року, затверджені Кабінетом Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 162; Державна цільова соціальна програма підтримки сім’ї, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 341; План заходів з реалізації Національної стратегії профілактики соціального сирітства на період до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 419-р, та ін.

Реалізація вказаних законів і заходів, передбачених програмними документами, надасть можливість створити сприятливі умови для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку громадян, формування гармонійно розвиненої особистості, громадянина, здатного до повноцінної життєдіяльності в усіх сферах виробництва, науки, освіти і культури; підвищити матеріальний рівень народу і пом’якшити його стратифікацію, зменшити безробіття; подолати девальвацію загальнолюдських гуманістичних цінностей та правового нігілізму; зміцнити сім’ю, положення жінки в суспільстві, підвищити сексуальну культуру, удосконалити систему підготовки дітей, підлітків, молоді до сімейного життя; відродити традиційні, перевірені часом, форми організації дозвілля неповнолітніх і молоді, зменшити безпритульність і бездоглядність серед дітей; усунути чинники віктимізації населення та ін. А в цілому – забезпечити мир і злагоду у суспільстві, поважання прав, свобод і законних інтересів інших громадян.

У сфері запобігання торгівлі людьми зараз виконується вже четверта загальнодержавна програма – Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350.

Програмою на протязі 2012-2015 років передбачається реалізація низки завдань і заходів, виконання яких покладено як на центральні, так і місцеві органи виконавчої влади із залученням громадських організацій. Серед них, зокрема, передбачається:

– постійна співпраця з правоохоронними органами іноземних держав і міжнародними правозахисними організаціями, обмін інформацією з правоохоронними органами іноземних держав і міжнародними правозахисними організаціями з питань переслідування осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з торгівлею людьми, або сприяють їх вчиненню, повернення в Україну осіб, що постраждали від торгівлі людьми, та/або встановлення статусу особи, що постраждала від торгівлі людьми;

– удосконалення законодавства та управління у сфері протидії торгівлі людьми, створення єдиної системи моніторингу у сфері протидії торгівлі людьми та оцінки ефективності заходів, що здійснюються на національному та регіональному рівні, розроблення та впровадження адміністративної звітності у сфері протидії торгівлі людьми;

– забезпечення провадження на належному рівні правоохоронної діяльності у сфері протидії торгівлі людьми, здійснення правоохоронних заходів щодо осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з торгівлею людьми, або сприяють їх вчиненню;

– забезпечення підвищення професійного рівня: працівників органів державної влади, які здійснюють повноваження у сфері протидії торгівлі людьми, працівників соціальних служб, інших спеціалістів, професійна діяльність яких пов’язана з наданням допомоги особам, що належать до групи ризику або постраждали від торгівлі людьми;

– підвищення рівня обізнаності населення щодо сучасних проявів торгівлі людьми, а також засобів і методів, що використовуються торгівцями людьми, вироблення та розповсюдження соціальної реклами, виготовлення буклетів, плакатів тощо;

– розроблення і впровадження механізму залучення громадських організацій до надання соціальних та інших послуг, затвердження та впровадження стандартів надання соціальних послуг особам, що постраждали від торгівлі людьми;

– розроблення та здійснення соціального супроводження виконання спеціалізованих програм підтримки осіб, що постраждали від торгівлі людьми, зокрема з їх реабілітації, у тому числі: надання медичної допомоги, проведення консультацій психолога, надання освітніх послуг, послуг з працевлаштування, надання допомоги громадянам іноземних держав, особам без громадянства, що постраждали від торгівлі людьми, видача в установленому законодавством порядку дозволів на імміграцію громадянам іноземних держав або особам без громадянства, що постраждали від торгівлі людьми;

– проведення досліджень з метою виявлення нових викликів і тенденцій у сфері протидії торгівлі людьми та ін.

Виконання даної Програми дасть змогу: підвищити ефективність взаємодії органів державної влади, міжнародних, громадських організацій та інших юридичних осіб у сфері протидії торгівлі людьми; збільшити кількість виявлених злочинів у зазначеній сфері та випадків притягнення до відповідальності осіб, причетних до їх скоєння; забезпечити надання щороку комплексу послуг більш як 1200 особам, що постраждали від торгівлі людьми; підвищити рівень обізнаності населення у сфері протидії торгівлі людьми; підвищити професійний рівень спеціалістів, які надають допомогу особам, що постраждали від торгівлі людьми, здійснюють їх реабілітацію та соціальну реінтеграцію.