Питання та завдання для самоконтролю

1. Які риси злочинності, пов’язаної з наркоманією, відрізняють її від інших видів злочинності?

2. З якими різновидами злочинності злочини, пов’язані з наркоманією, мають спільні риси? Назвіть їх.

3. Яким заходам запобігання злочинності, пов’язаної з наркоманією, слід приділяти найбільшу увагу при роботі з особами молодого віку?

4. Складіть проект річного комплексного плану запобігання розповсюдженню наркотиків у школі. Яких суб’єктів доречно залучити до такої роботи?

Розділ 22. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову, мобілізації та їх запобігання

§1. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

У ст. 17 Конституції України зазначається, що забезпечення територіальної цілісності, економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього Українського народу. Враховуючи значущість цих завдань, держава охороняє вказані суспільні відносини шляхом криміналізації відповідних злочинних дій у Розділі ХІV Особливої частини КК України «Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації». Цим розділом передбачено три групи типових за родовим об’єктом, але неоднорідних за кількісно-якісними параметрами, детермінаційним комплексом, заходами із запобігання злочинних діянь.

Перша група включає злочини у сфері охорони державної таємниці: розголошення державної таємниці (ст. 328); втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329); передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни (ст. 330). Друга група охоплює кримінальні посягання на недоторканність державних кордонів: незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332); порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (ст. 332-1); порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333); порушення правил міжнародних польотів (ст. 334). Третя група злочинних діянь стосується забезпечення призову та мобілізації: ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335); ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336) та ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337).

Протягом 2009–2013 рр. таких злочинів реєструвалось у середньому 120 щорічно. Судова статистика показує, що за вказаний період часу було засуджено 947 осіб (189 на рік): у 2009 р. – 275, у 2010 р. – 261, у 2011 р. – 165, у 2012 р. – 105 і у 2013 р. – 141. Це свідчить про коливання динаміки цих злочинів, оскільки з 2009 р. по 2012 р. простежується їх впевнене зниження на 62 %, а у 2013 р. порівняно із попереднім роком відбулось збільшення аж на чверть. У цілому за вказаний термін рівень даних злочинів та засуджених за їх вчинення осіб скоротився у два рази.

Надати відповідь про причини стрібкоподібної динаміки даних кримінальних посягань допоможе аналіз їх структури. Найбільшу питому вагу у структурі цих злочинів займають ті з них, що загрожують недоторканності державних кордонів – 83 %. Кожний шостий вчиняється у зв’язку із забезпеченням призову та мобілізації – 15,5 %. Незначна частка злочинів приходиться на сферу охорони державної таємниці – лише 1,5 %. Ранжування окремих злочинних діянь, передбачених Розділом ХІV Особливої частини КК України, показує, що 70 % з них пов’язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон, а 15 % – ухиленням від призову на строкову військову службу. При цьому слід відзначити зростання аж у сім разів протягом 2009–2013 рр. злочинів щодо порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Вказані кількісно-якісні показники свідчать про таке. Незначний рівень кримінально обліку злочинів у сфері охорони державної таємниці пояснюється їх високою латентністю. Вони, як правило, є законспірованими, а злочинці – обережними, оскільки представляють військові, економічні, науково-технологічні інтереси інших держав та корпорацій. Більше цього, зазначені злочини можливо виявити переважно шляхом здійснення складної оперативно-розшукової діяльності працівниками військової контррозвідки. Скорочення ж загального рівня злочинів, передбачених статтями 328–337 КК України, відбувається за рахунок зменшення кількості найбільш поширеної їх частини. Це незаконне переправлення осіб через державний кордон. Його вчинення не представляється можливим без корупційних зв’язків представників організованих злочинних груп із працівниками Держприкордонслужби та інших органів кримінальної юстиції. Прихованість даних злочинів знаходиться у прямій залежності із високою доходністю даного напряму кримінального бізнесу щодо переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон України. За даними правоохоронних органів, переправлення одного вихідця із країн Азії або Африки до країн-членів ЄС коштує кілька тисяч доларів США. Тому через особливості географічного розташування України та її безпосереднє межування із європейськими кордонами існує великий попит з боку нелегалів на послуги організованих злочинних груп, що задіяні в цій сфері. Вказані обставини обумовлюють формування корисливої мотивації злочинців.

Доказом групового і організованого характеру передусім злочинів щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон є те, що близько половини з них вчиняються у співучасті. Груповий характер для решти злочинів Розділу ХІV Особливої частини КК України не характерний.

Загальна соціально-демографічна характеристика злочинців показує про переважання серед них чоловіків, частка яких складає 95 %. Для жінок властива співучасть у злочинах, передбачених ст. 332 КК України. В останніх спостерігається також висока кримінальна активність іноземців. Кожний третій засуджений за незаконне переправлення осіб через кордон є громадянином іншої держави. За загальною віковою характеристикою злочинців даної групи кримінальних посягань переважають молоді особи у віці від 18 до 30 років (56 %). Кожним третім винним є особа у віці 30–50 років. Відмінна ситуація простежується у віковій структурі осіб, які ухиляються від призову на строкову військову службу. Усі вони мають вік 18–25 років. Це пояснюється законодавчими вимогами щодо віку осіб, які призиваються до лав Збройних Сил України та Національної гвардії України (колишні внутрішні війська). Переважна більшість (80 %) злочинців, які вчиняють кримінальні посягання даної групи, мають середню чи професійно-технічну освіту, а 60 % з них на момент вчинення злочину ніде не працювали та не навчалися. Зазначена кримінологічна інформація вказує на те, що їх злочинна діяльність є основним джерелом доходу. Ця теза особливо стосується осіб, які займаються незаконним переправленням нелегальних мігрантів через кордон України.

Географія як якісний показник має визначальний характер для вироблення відповідних запобіжних заходів не для усіх злочинів зазначеної групи. Її особливе призначення простежується у кримінальних посяганнях на недоторканність державних кордонів. Від врахування специфіки їх територіальної поширеності залежить виділення сил і засобів Держприкордонслужби. За даними цього державного військового формування, найбільше фактів незаконного переправлення осіб через державний кордон України фіксується на західних рубежах країни. Наприклад, у 2012 р. поза пунктами пропуску було затримано понад півтори тисячі нелегальних мігрантів. Незважаючи на те, що це трохи більше 2 % від усієї кількості нелегальних мігрантів, затриманих на зовнішніх кордонах ЄС у 2012 р., дана проблема є надзвичайно актуальною для України. Через територію України (Чернівецьку, Львівську, Івано-Франківську, Волинську області) загальною довжиною понад 1400 км є можливість потрапляння до низки країн-членів ЄС (Польщу, Словаччину, Румунію та Угорщину). Найбільше таких злочинів фіксується саме на кордоні із Словаччиною, де існує ліберальне законодавство щодо правових наслідків для нелегальних мігрантів.