§3. Причини та умови корупційної злочинності

Корупція має глибокі історичні корені, Скарги на те, що хабарі та корупція стали загальнопоширеними, можна знайти на асирійській глиняній табличці 2800 року до н.е. Хоча заведено вважати, що корупція характерна передовсім для східних суспільств, згадки про неї знаходимо у дуже багатьох класичних текстах західної інтелектуальної традиції – від Платона й Аристотеля до Мак’явелі та Русо, пише український науковець Я. Грицак.

Корупція в Україні є наслідком системних протиріч політичного, морально-психологічного, економічного, організаційно-управлінського, правового, ідеологічного характеру.

Корупція була невідємним атрибутом радянському режиму, хоча це слово в СРСР почало вживатись тільки наприкінці 80-х років минулого століття. У той час науковці оперували термінами “хабар”, “зловживання”, оскільки існування самого явища заперечувалось.

Слід памятати, що  за часів СРСР розквітла влада партійних функционерів – бюрократів — так звана номенклатура, яка вважалась своєрідною “кастою недоторканих”, які керували державою. В умовах планової економіки швидко розрастався непомірно великий апарат контролю за виробництвом і розподілом, поширювалась тіньова економіка.

Сучасний стан корупції в Україні багато в чому обумовлений тим, що після розпаду СРСР державний апарат залишився майже незмінним. Україна  отримала у спадок усі управлінські «хвороби» тоталітарного режиму. Після проголошення незалежності не було проведено люстраціі – заборони колишнім діячам комуністичної партії займати відповідальні посади в урядових структурах нової держави. Стара радянська номенклатура (разом із керівниками КДБ, міліції, комсомольськими функціонерами) зберегла за собою першочергове право доступу до приватизаціі, вигідних державних замовлень та кредитів. Корупційні зловживання при здійсненні приватизації в Україні в 90-х рр ХХ ст. призвели до несправедливого і утаємниченого перерозподілу національного багатства, недовіри переважної більшості громадян до цієї складової ринкових трансформацій. Регіональні еліти отримали своє багатство переважно внаслідок перерозподілу державної власності, а не збільшення суспільного продукту як результату підприємницької діяльності.

Негативну роль у цьому процесі зіграло недосконале законодавство, прийняте у перші роки незалежності України, яке визначало лише основу нових ринкових відносин. Поширеною була практика підміни пріоритету закону чисельними підзаконними актами.

Як вважає відомий український кримінолог О.М. Костенко, особливість  корупції „українського зразка” полягає в тому, що це корупція кризового типу, оскільки вона породжується кризою сучасного українського суспільства  (а не лише недосконалістю кримінальної юстиції) і поглиблює  кризу суспільства, оскільки зводить нанівець будь-які політичні,  економічні, правові, моральні реформи. Саме в цьому полягає її загроза для  національної безпеки України.

Однією з головних причин існування і поширення корупційних практик є масова тінізація економічного сектору, яка, в свою чергу, зворотньо їх підживлює. За даними експертних оцінок, тіньова економіка в Украіні знаходиться на рівні 50 - 57% від ВВП.

Ще один негативний чинник - монополізм (досягнення суб'єктом господарювання домінуючого становища на ринку товарів, підтримання або посилення цього становища) і низька конкуренція в економіці.

Серед інших причин, які продукували та продовжуть продукувати корупцію в нашій державі, найчастіше називають наступні:

- невідмежованість політики від бізнесу, суспільних і особистих відносин, що відбувається у зв’язку зі слабкістю інститутів громадянського суспільства, загальною апатією та зневірою пересічних громадян;

- зрощення державного апарату з підприємницькими і комерційними структурами, формування їхніх ділових відносин поза межами правового поля;

- надання пільг та переваг «своїм» корпоративним групам, використання державних ресурсів в особистих інтересах;

- висока концентрація політичної влади та ресурсів у правлячої еліти;

- нерозуміння основними суб’єктами політичного життя цінностей свободи і демократіі;

- значне укорінення неформальних владних відносин, формування елітарного корпоративізму замість прозорої демократичної поведінки;

- існування активного політичного стилю, який виявляється в нав’язуванні суспільству не завжди виправданих нововведень, діі принципу “колективної відповідальності”, що породжує традицію безвідповідальності державноі влади за наслідки прийнятих рішень;

- повільне впровадження або імітація політичних, економічних, соціальних реформ;

- неефективність діяльності різних державних структур, їх нездатність забезпечити єдині підходи із найважливіших питань суспільного життя, вирішувати проблеми бідності;

Головним економічним чинником, який обумовлює корупцію, вважають швидку заміну державної власності на приватну, створення олігархічного капіталу і зрощення його з державною бюрократією.

До умов, які підживлюють (сприяють) корупції, слід віднести роздутий адміністративнии апарат із низькими зарплатами більшості працівників, непрозорість та складність дозвільних та контрольних процедур у відносинах влади та громадян, велику кількість контролюючих органів. Наприклад, станом на 1 квітня 2013 р. в Україні діяло 70 контролюючих органів, 44 з яких могли обмежити, призупинити чи зупинити діяльність субєкта господарювання без судового рішення.

Cлід згадати про неврегульованість та заплутаність протягом довгого часу податкового, земельного, тендерного законодавства, пізніше - cкладність і “білі” плями прийнятих нормативно-правових актів, які регулюють ці відносини.

Однією з причин корупційних правопорушень є відсутність дієвої системи перевірки декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. За неподання неповних або неправдивих відомостей в деклараціях була відсутністя будь-яка відповідальність. Внаслідок цього в Україні поширилось таке явище як незаконне збагачення чиновників, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.

Голови судів різних інстанцій, керівники правоохоронних органів, органи місцевого самоврядування складали єдину корумповану мережу, що підтримувала один одного.