Питання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть найбільш характерні кримінологічні риси злочинності у сфері службової діяльності.

2. Розкрийте сукупність соціальних передумов хабарництва.

3. Чи є якісь кримінологічно значущі особливості злочинця-посадовця?

4. Перерахуйте основні напрямки запобігання злочинності у сфері службової діяльності.

5. Використовуючи статистичні дані про злочини у сфері службової діяльності за останні 5 років, поясніть коливання її динаміки.

Розділ 25. Злочини проти правосуддя та їх запобігання

§1. Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя

Для успішної розбудови правової держави велике значення має забезпечення належної поваги до закону, законних прав людини, органів, що здійснюють ті чи інші дії для підтримання режиму законності та правопорядку. У розділі XVIII КК України (статті 371–400) нормативно закріплено ті дії, які, з точки зору законодавця, є небезпечними для правосуддя.

Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості злочинів, що тією чи іншою мірою порушують суспільні відносини у сфері правосуддя. Протягом останніх 10 років простежувалася загальна тенденція до зростання кількості таких злочинів. Середньорічний показник коливався у межах 3917 – 4945 злочинів и складав приблизно 4400 злочинів на рік. Але у 2013 р. органами прокуратури України було зафіксовано різке підвищення злочинності проти правосуддя, яке склало 10270 злочинів.

Найбільшу питому вагу у цій сукупності склали злочини передбачені ст.382 КК України (Невиконання судового рішення) - 3614, другими за розповсюдженням стали злочини, передбачені ст.389 КК України (Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі) - 2099, на третьому місці - Порушення правил адміністративного нагляду (ст.395 КК України) - 1779 злочинів. Також можна виділити такі злочини, як Завідомо неправдиве показання (ст.384 КК України)- 755 злочинів та Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт заставленого майна або яке описано чи підлягає конфіскації (ст.388 КК України) - 686 злочинів.

Кримінологічне структурування злочинності взагалі та структурування її окремих різновидів повинно відповідати основній меті цієї науки — запобіганню злочинності. Ефективності при досягненні цієї мети може сприяти розробка запобіжних заходів з урахуванням особливостей тих, хто вчиняє такі злочини. За критерієм особливостей особи злочинців, які вчиняють злочини проти правосуддя, можна виділити п’ять груп осіб.

Перша група характеризується такою специфічною соціально-демографічною ознакою, як наявність досить високого соціального статусу, що надає можливість приймати рішення стосовно обмеження основних конституційних прав окремих фізичних осіб. Цими особами можуть вчинятися такі діяння, як завідомо незаконне затримання, привід або арешт; притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примушування давати показання, порушення права на захист; постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови; розголошення даних досудового слідства, дізнання, відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, невжиття заходів безпеки стосовно такої особи. Особи, які вчиняють означені злочини, займають відповідальні посади у державних структурах і їх віковий ценз обмежений 18 роками. Це здебільшого посадовці середнього віку (35–55 років) Їм притаманні достатньо високий рівень інтелекту, емоційна збалансованість та розвинені вольові якості, чим і обумовлено їх достатньо високе соціальне становище. Соціально-рольова складова структури таких осіб має багато спільного з тими, хто вчиняють посадові злочини, корупційні діяння. Майнове становище таких осіб характеризується явною (чи прихованою) невідповідністю рівня проживання рівню їхніх доходів.

Друга група осіб, що вчиняють злочини проти правосуддя, є більш широкою і різноманітною як за віковим складом, так і за соціальним статусом. Цими особами вчиняються такі злочини, як приховування майна, яке описано або підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт; невиконання судового рішення. Особистісні характеристики цих осіб мають багато спільного з характеристиками особистості пересічного мешканця України, але відзначальною їх рисою є наявність обов’язку виконання певних дій, призначених судом, або утримання від окремих дій.

Третя група осіб, характеризується яскраво відбитими рисами злочинців насильницького та корисливо-насильницького типів. Дії таких осіб проти правосуддя виражаються у втручанні в діяльність судових органів, захисника чи представника особи; умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного, захисника чи представника особи; перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку. У найбільш тяжких випадках має місце посягання на життя, погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, або посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги.

Четвертій групі осіб, які вчиняють злочини проти правосуддя, притаманний яскраво виражений правовий нігілізм. Ці особи, як правило, вводять правоохоронні органи в оману, даючи неправдиве повідомлення про вчинення злочину, дають завідомо неправдиві показання, будучи свідком, або беручи участь у кримінальному провадженні як експерт чи перекладач, відмовляються від виконання покладених на них обов’язків.

Відмітною рисою п’ятої групи осіб є наявність стосовно них чинного обвинувального вироку. Ці особи можуть вчинити злочини у вигляді ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі. Під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі вони можуть чинити суспільно небезпечні дії у вигляді злісної непокори вимогам адміністрації виправної установи, дії, що дезорганізують роботу виправних установ, втечі з місця позбавлення волі або з-під варти, втечі із спеціалізованого лікувального закладу. Найбільш схильними до втеч є неодноразово судимі за тяжкі злочини особи, яким призначено тривалі строки відбуття покарання у вигляді позбавлення волі (понад 5 років). Здебільшого це молоді люди, які не мають сім’ї, постійного місця проживання. Психологічними тестуваннями (питальник Кеттела) у цих осіб зафіксовано такі якості: низькі розумові здібності, схильність до акцентуацій, песимізму та емоційна нестійкість, відсутність навичок до абстрактного мислення та узагальнень, конформність, скритність, небажання спілкуватися, обережність, схильність до постійних роздумів та самоаналізу (інтроверсія), підвищена тривожність.