6.2. Гуго Гроцій

Природно-правова теорія вперше найдетальніше була розроб­лена в Голландії - країні, де в результаті успішної буржуазної ре­волюції (XVII ст.) була проголошена буржуазна республіка і неза­лежність від іспанського ярма.

Першу спробу систематичного викладу теорії природного пра­ва зробив відомий мислитель Гуго Гроцій (1583-1645 pp.).

Гуго Гроцій народився у місті Дельфстах. Батько був бургоміст­ром, освіченою людиною і відповідно сину дав також високу освіту. У 12 років Гроцій слухав лекції в університеті, а в 15 - захистив свої наукові тези і здобув ступінь доктора права. У 24 роки він от­римав високе звання генерал-адвоката Голландії і Зеландії.

У 1609 р. Гроцій видає твір "Вільне море", в якому,, обстоюючи інтереси зміцнівшої Голландії, обґрунтовує право на вільне море­плавство, виступаючи тим самим проти посягань на виключне право користування океаном з боку Іспанії та Англії. Перша обґрунтовувала свої права, посилаючись на папський дар, а друга спиралась на силу свого флоту.

Книга Гроція істотно зачепила інтереси англійської корони, так, що було написано спеціальне спрощення "Закрите море".

Як прибічник однієї з партій, що боролися за владу, Гроцій був кинутий до в'язниці за вільнодумство пожигтєво. Однак його дру­жина хитрощами влаштувала йому втечу (вона винесла його в корзині з-під книг). Гроцій поселився в Парижі, де отримував спе­ціальну королівську пенсію. Тут, у Парижі, він видав у 1625 р. свою знамениту книгу "Про право війни і миру", яку присвятив в улес­ливих тонах королю Франції Дюдовику XIII.

Згодом Гроцій переїхав до Стокгольма, а через деякий час по­вертається до Парижа, але вже як шведський посол. Деякий пе­ріод жив у Швеції, а в 1645 р. вирішив повернутися до Голландії, але корабель, на якому він плив, затонув. Гроцій врятувався, але застудився і невдовзі помер.

Книга Гроція "Про право війни і миру" була присвячена здебільшого проблемам міжнародного права і свого часу мала ве­личезний успіх. Слід зауважити, що вона була заборонена като­лицькою церквою аж до 1900 р. Завдяки цьому твору Гроція вважають засновником міжнародного права.

У цій праці Гроцій поставив за мету дослідити питання, в якій відповідності перебуває війна до природи. Для вирішення цього питання він був змушений дати відповідь і на такі принципові пи­тання: що таке право і держава.

Право, вчить Гроцій, ґрунтується не на волі Бога, а на "при­роді" людини (мати "природного права" - власне природа лю­дини).

Природа людини характеризується, по-перше, її прагненням до мирного організованого спілкування (Аристотеля) і, по-друге, здібністю мислити, керуватися здоровим глуздом. Це, зауважує Гроцій, відрізняє людину від тварини. Від першої здібності (спілкування) з'являється держава, а від другої (міркування) - право.

Згідно з Грошем право природне є приписом здорового глуз­ду, яким та чи та дія, залежно від її відповідності або невідповід­ності розумній природі, визнається або є морально необхідною, а отже, такі дії або заборонені, або настановлені самим Богом, твор­цем природи.

Увесь сенс природного права полягає в необхідності охорони спілкування людей. Звідси її виводить Гроцій такі принципи при­родного права:

• повернення отриманої чужої речі и відшкодування здобутої від неї вигоди;

• недоторканність чужого майна;

• дотримання обіцянок (угод);

• відшкодування заподіяних збитків;

• накладання заслуженого покарання.

Право приватної власності, за Гроцієм, виникло як результат договору людей, що поділили між собою майно, яким вони до того моменту володіли спільно. "Раз вона встановлена, - зауважу­вав Гроцій, - то силою природного права злочинно красти чужу власність проти волі її власника, ...крадіжка заборонена природ­ним правом".

Зазначені принципи природного права Гроцій вважав незмін­ними і вічними. їх не може змінити навіть Бог, творець усього су­щого. Наприклад, він не може зробити так, щоб два, помножене на два, не було чотири, або він не може зашкодити дурневі бути дурнем.

Від "природного права" Гроцій відрізняє право "волевстановлене". Волевстановлене право - це право позитивне, що встанов­люється в суспільстві за волею людей і Бога. У цьому зв'язку во­левстановлене право Гроцій поділяє на божественне і людське.

Божественне - це право, що виходить від волі Бога; людське - це право, що виходить від волі людей і поділяється на такі види:

1)                 сімейне право (про владу в сім'ї);

2)                 цивільне право (встановлене в кожній державі державною владою);

3)                 міжнародне, що регулює міжнародні відносини.

Однією з основних ознак права Гроцій справедливо називає його примусовий характер. Він зауважував також, що покарання має відповідати злочину і сприяти виправленню злочинця (його перевихованню). "Ніхто не може бути покараний вище своєї вини", - стверджує Гроцій.

Застосування покарання повинно передбачати такі цілі:

1)                 користь злочинцю (виправлення);

2)                 користь потерпілому (відшкодування збитків):

3)                 користь суспільству.

Гроцій вимагав приведення позитивного права відповідно до природного права. Цим самим він висував прогресивну вимогу у сфері цивільного, кримінального і міжнародного права. Природ­не право незмінне й вічне, а тому відповідне йому позитивне пра­во також повинно бути непорушне.

Гроцій висунув низку прогресивних положень у галузі міжна­родного права. Так, під час війни, на його думку, не повинні мовча­ти закони як природні, так і позитивні. Звідси випливає, що під час війни не можна утискувати мирне населення, вчених, свяще­ників, слід гуманно ставитися до полонених, дотримуватися недо­торканності послів Гроцій не вважав, що війни суперечать природному праву. Він поділяв війни на справедливі та несправедливі (розпочаті без по­передження). Так чи інакше всі війни повинні вестись заради як­найшвидшого укладення миру з дотриманням норм міжнародно­го права.

І, врешті-решт, державу Гроцій розглядав майже так само, як і Аристотель.

Держава - це досконалий союз вільних людей, створений за­ради дотримання права і досягнення загальної користі. Держава ґрунтується на договорі. Це визначення фактично тотожне для всіх прибічників природно-правової доктрини. Майже всі вони ототожнюють державу із суспільством.

Загалом Гроцій був противником демократичної організації влади. Він визнавав монархію припустимою формою держави. Важливо, що джерелом державної влади Гроцій називає народ, але при цьому він не вважав народ носієм верховної влади і цим самим фактично заперечував ідею народного суверенітету. Вер­ховною владою володіють ті, хто перебуває при владі. "Хіба ж не може вільний народ підкорятись кому завгодно, одній або кільком особам, які перенесли в такий спосіб на них цілком владу управ­ління собою і не зберегли за собою ні найменшої частини (частки) цієї влади?" - ставить ствердне запитання Гроцій. Подібно тому, як зір належить тілу взагалі, а органом його, зокрема, е око, так і суб'єктом суверенітету є одна або кілька осіб відповідно до законів і звичаїв певного народу.

Крім того, зауважував Гроцій, "існують царі, які не підпоряд­ковані постановам народу, навіть узятого загалом; про це свідчить як священна, так і цивільна історія", і далі, схиляючись до монар­хічної форми правління і погоджуючись із соціальною нерівністю людей, Гроцій наголошує, "...подібно до того, як за словами Аристотеля, деякі люди за природою раби, а саме найбільшою мірою пристосовані до рабського стану, так і деякі народи за властивим їм способом думок вважають за краще підкорятись, аніж панува­ти..., вони не здатні навіть оцінити блага свободи".

Після буржуазної революції в Голландії продовжувались рево­люційні виступи (бродіння) мас і Гроцій у цій ситуації фактично був противником права народу на повстання. "Народ повинен терпіти..." і лише як виняток він обстоював право на повстання, "коли правитель замислив загибель усієї нації".

Насамкінець зауважимо, що вчення Гроція було прогресивним тому, що теоретично обґрунтовувало питання держави і права уособлено від релігії, а також тому, що воно захищало новий капі­талістичний лад як прогресивніший порівняно з феодалізмом. Об'єктивно вчення Гроція відповідало інтересам великої бур­жуазії.