Розділ 14. Політико-правове вчення марксизму

14.1. Історичні умови виникнення і формування марксизму

Відомо, що будь-яка суспільно-політична теорія завжди зумов­лена певним історичним етапом розвитку людського суспільства.

У 40-х роках ХІХ ст. капіталістичний спосіб виробництва утвер­дився у найрозвиненіших країнах Західної Європи і все більше проникав v країни, де ще зберігався феодальний лад. Нові прогресивні зміни несли й внутрішні суперечності. Інтенсивний розвиток виробництва супроводжувався зубожінням трудящих мас, поси­ленням експлуатації робітників, виникненням великої кількості безробітних (згадаймо Англію початку XVI ст. часів Т. Мора. - В. М.). Анархія виробництва призводила до систематичних криз в Англії, Франції та інших капіталістичних країнах. Усе це було на­слідком основної суперечності капіталізму - суспільного характе­ру процесу виробництва і приватною формою власності.

Корінні зміни відбулися і в розвитку класової боротьби. На іс­торичну арену виступив пролетаріат, рівень боротьби якого про­ти буржуазії до 40-х років значно виріс і набув нової якості.

Якщо раніше робітники окремих підприємств, або окремої місцевості, боролися проти "своїх" господарів, буди "класом у собі", то тепер робітничий клас став "класом для себе" - піднявся до загальнокласової боротьби проти всього класу буржуазії. При­міром цього є повстання робітників Уельсу в Англії у 1839 p., за­гальний страйк у Манчестері в 1842 p., повстання робітників Па­рижа в 1832 p., ліонських ткачів 1834 р. і шестимісячний страйк робітників Парижа 1840 р. У Німеччині найзначущим було пов­стання сілезьких ткачів v 1844 р.

Ці революційні виступи мали відвертий антикапіталістичний. хоча водночас і стихійний характер.

Для створення нової світоглядної теорії, яка стала б фундамен­том революційної боротьби пролетаріату, вказала завдання й цілі такої боротьби, потрібно було узагальнити досвід попередніх століть, критично осмислити й використати досягнення суспіль­ної думки і практики. Таку політичну працю успішно виконали К. Маркс і Ф. Енгельс.

Карл Маркс (1818-1883 pp.) народився в Трирі (приреинська Пруссія) у сім'ї адвоката. Вивчав у Боннському, а потім Берлінсь­кому університеті курс юридичних і фінансових наук, а завершив свою освіту на філософському факультеті Ієнського університету, захистивши докторську дисертацію на тему: "Відмінності між на­турфілософією Демокрита й Епікура". Відмовившись від посади професора, з 1842 р. Маркс працює в "Рейнській газеті", де фор­муються його матеріалістичні й комуністичні погляди.

Фрідріх Енгельс (1820-1895 pp.) народився в Бремені (нині Bуперталь) v сім'ї текстильного фабриканта. Батько не дав йому за­кінчити навіть гімназію, відправивши у 17 років працювати у свою контору, а через рік - у торгову фірму в Бремені.

З осені 1841 р. Енгельс протягом року живе в Берліні, де пере­буває на військовій службі. Як вільний слухач Берлінського універ­ситету, він пристає тут до гуртка молодогегельянців. Наполегливо займається самоосвітою і виявляє надзвичайні здібності в різних галузях науки, мистецтві і літературі. Ще в Бремені Енгельс при­ступає до глибокого вивчення філософії і політичної літератури. Він був добре обізнаний з філософією Гегеля і Фейєрбаха.

У 1842-1844 pp. Енгельс жив у Манчестері (Англія) і працював у конторі прядильної фабрики, співвласником якої був його батько. Будучи обізнаним про життя робітників і робітничий рух Англії, він пише праці "Нариси до критики політичної економії" та "Ста­новище робітничого класу в Англії", в яких розкрив роль приват­ної власності у формуванні капіталістичної системи. Ці роботи Енгельса високо оцінив Маркс.

У серпні 1844 р. дорогою з Англії до Німеччини Енгельс відві­дав Париж, де зустрівся з Марксом. Однодумці дійшли висновку про цілковитий збіг їхніх поглядів і необхідність сумісної праці в майбутньому. Плодами такої співпраці є твори: "Святе сімейс­тво", "Німецька ідеологія", "Маніфест Комуністичної партії" та окремі авторські роботи, які дають підстави стверджувати про цілісність їхнього вчення.

Крім статей молодогегельянського періоду Марксу належать праці: "До критики гегелівської філософії права. Вступ" (1844 р.), "Злиденність філософії» (1847 p.), "Класова боротьба у Франції" (1850 p.), "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта" (1852 p.), "До критики політичної економії" (1859 р.}, "Капітал" (том І - 1867 p.), "Громадянська війна у Франції" (1871 p.), "Критика Готської про­грами" (1875 p.).

Важливими працями Ф. Енгельса є: "Анти-Дюрінг" (1878 p.), "Походження сім'ї, приватної власності і держави" {1884 р.) і "Критика проекту соціал-демократичної програми 1891 року".

Маркс і Енгельс особливу увагу приділяли двом взаємопо­в'язаним проблемам - це комуністичний рух і розробка теорії марксизму й оцінювання з погляду цього поточних подій.

Виникнення марксизму зумовлювалося всім ходом історичного розвитку західноєвропейського суспільства та ідейно-теоретичних надбань людства. У статті "Три джерела і три складові частини марксизму" Б. Ленін зазначав, що марксистське вчення "виникло як пряме і безпосереднє продовження вчень великих представни­ків філософії, політичної економії і соціалізму". Такими він нази­ває німецьку класичну філософію (матеріалізм Л. Фейєрбаха і діа­лектика Г. Гегеля), англійську класичну політичну економію (теорії А. Сміта і Д. Рікардо) і французький утопічний соціалізм (вчення К. А. Сен-Сімона і Ш. Фур'є). Крім того, Маркс і Енгельс узагаль­нювали і вивчали багато інших ідей і відкриттів, що були досяг­нуті в різних галузях знань, починаючи від стародавніх часів і до сучасності.

Новий світогляд - ідеологія робітничого класу з'явилася в Ні­меччині не випадково. Порівняно з Англією і Францією, Німеччи­на була відсталою напівфеодальною країною і саме тут, у 40-х ро­ках XIX ст. найгостріше виявились суперечності капіталізму, а пролетаріат був налаштований найреволюційніше. Таким чином, виступ революційного класу був можливий саме в Німеччині. Саме тому вона й стала батьківщиною марксизму.

Марксизм як наукова теорія виник у 40-х роках XIX ст. Виявом революційності нової теорії було цілеспрямоване її наближення до практики, інтересів і потреб реального соціального суб'єкта - пролетаріату, як головної рушійної сили майбутніх перетворень суспільства. Аналізуючи існуючий суспільний лад, його су­перечності та недоліки, Маркс і Енгельс прагнули з'ясувати умови і вказати шляхи реального визволення трудящих мас від будь-якої ситуації, від усіх форм соціального гноблення і нерівності. Вони накреслили контури майбутнього ладу, який спроможний найраціональніше організувати суспільне життя, створити умови для всебічного й гармонійного розвитку людини. Інших соціальних доктрин, які тією чи іншою мірою науково займалися цими пи­таннями, практично не було. Тому марксистська соціальна теорія історично є першою філософією пролетаріату. За влучними сло­вами В. Андрущенка і М. Михальченко, "це була революція розу­му, що відмовився обслуговувати панівні верстви суспільства і взяв на себе відповідальність за майбутнє знедолених".

Увага до зазначених проблем зумовила звернення авторів до питань держави, права, законодавства і політики.