11.8. Політичні та правові ідеї декабристів (п. І. Пестель, м. М. Муравйов)

До головних причин, які зумовили виступ декабристів, нале­жать такі:

• розпад феодального ладу і розвиток капіталізму;

• війна 1812 р. - виявлений народом патріотизм і героїзм, а в результаті - аракчеєвщина;

• селянські заворушення і їх жорстоке придушення (повстан­ня на Дону в 1813 p., в армії - Семенівський полк у 1820 p.);

• творчість Радищева, Пушкіна і західноєвропейських прогре­сивних мислителів;

• національна самосвідомість не могла вже миритися з ганеб­ною роллю кріпацтва;

• виникнення таємних організацій - у 1816 р. "Союз спасін­ня" (пізніше "Союз благоденства"), у 1821 р. Південного то­вариства (Пестель), у 1822 р. Північного товариства (М. Му­равйов).

Декабристи виступали за повалення кріпосного ладу і само­державства. Вони першими спробували критикувати і капіталіс­тичні відносини. їхні погляди відобразили ідеї, що були висунуті процесом світового розвитку і потребували реалізації.

У літературі зустрічаються різні точки зору на класову сутність руху декабристів. У старій літературі (20-30-х років XX ст.) йдеться про те, що вони обстоювали інтереси поміщиків, а саме лібераль­ного дворянства, а інші автори стверджують, що цей рух обстою­вав інтереси буржуазії. Проте ні дворяни, ні буржуазія загалом тоді ще не ставили питання про революційну боротьбу.

Ідея революції найбільшою мірою відповідала інтересам се­лянства, і всі положення програми декабристів об'єктивно від­повідали їхнім інтересам (хоча й не так, як у Радищева - земля тим, хто її обробляє). Таким чином, декабристи об'єктивно відоб­разили інтереси селян, хоча їм і була притаманна дворянська об­меженість, оскільки усі вони були вихідці з дворян. Ця обме­женість виявилась у вирішенні аграрного питання, а також питання про революцію. Революцію вони мислили без селянства, шляхом військового перевороту. Підтримка народу, на їхню дум­ку, мала бути суто пасивна, і все для народу мало бути дано згори, дворянством.

Серед декабристів розрізняють два крила: радикальніше, на чолі з Пестелем (Південне), і помірне, яким керував Муравйов (пе­реважно члени Північного товариства).

Павло Іванович Пестель (1793-1826 pp.) народився в сім'ї ди­ректора Московської пошти. П'ять років вчився у Дрездені (жив у бабусі), у 1810-1811 pp. закінчив з відзнакою Пажеський корпус. Був учасником Вітчизняної війни 1812 р. У битві при Бородіно тяжко поранений. За хоробрість був нагороджений особисто Ку­ту зови м золотою шпагою. Після лікування призначений ад'ютантом командуючого 2-ї армії Вітгінштейна (у Тульчині). На­передодні революційного виступу декабристів був заарештований і в липні 1826 р. разом з іншими видатними лідерами повстання страчений.

Над проектом суспільних і державних реформ "Руська правда" Пестель працював багато років, упродовж яких його політичні погляди еволюціонували в напрямі дедалі більшого радикалізму, демократії і рішучості дій. Пестель не встиг завершити свій про­ект, але в ньому міститься не тільки Конституційний проект, а й загальні політичні поняття - держава, народ, уряд, їх взаємні права і обов'язки, характеристика існуючих політико-правових порядків і система заходів для переходу до майбутніх конститу­ційних порядків. Пестель, як і Радищев, в основу теоретичних розробок про державу і право поклав теорію природного права.

Як і західноєвропейські мислителі, у питанні про походження держави він дотримувався теорії суспільного договору. На його думку, всі люди мають спільний інтерес - досягнення загального блага, але кожен по-різному намагається і обирає шляхи досяг­нення цього блага. Для того, щоб спрямувати ці намагання в єди­не русло, й створюється держава.

Пестель не зупинявся спеціально на загальних проблемах по­ходження держави і її сутності взагалі, проте зауважував, що кож­ний клас (стан) має власні інтереси, які й визначають відмінності поглядів. Він наголошував, що інтереси привілейованих станів прямо протилежні інтересам народних мас. Звідси доходить вис­новку, що становий лад і кріпацтво слугують інтересам дворян. Пестель з усією силою нападає на кріпосне право, вважає його найбільшим злом у соціальних відносинах Росії. Це ганьба для країни. "Володіти іншими людьми як власністю своєю, продава­ти, закладати, дарувати й успадковувати людей подібно до речей, вживати їх за власним свавіллям... і є справа ганебна, що супере­чить людству і законам природним..."

Царське самодержавство Пестель характеризував як владу ан­тинародну. Для тодішніх часів ці висновки мали велике революціонізуюче значення. Пестель зазначив також наявність су­перечностей між "аристократією багатств" і робітниками в західноєвропейських капіталістичних країнах. На його думку, за­гроза голоду примушує робітника погоджуватись на всі умови праці й тому "аристократія багатств" збільшує до нескінченності чисельність бідняків і готує внаслідок повного зубожіння народ­них мас революції та інші потрясіння в суспільстві краще, ніж будь-які інші класи. Пестель дійшов висновку, що там, де держав­на влада належить "аристократії багатств", держава також анти­народна.

Це вже відхід від теорії природного права і крок до правильно­го розуміння класового характеру буржуазної демократії і дер­жави.

Проект перебудови Росії за "Руською Правдою" був спрямова­ний на ліквідацію самодержавства і кріпосного права. "Руська Правда" Пестеля проголошувала, що "уряд існує для блага наро­ду, тоді як народ існує для власного блага". Для забезпечення цьо­го принципу він вважав за потрібне створити державу могутню, єдину, неподільну, яка б об'єднувала всіх громадян єдністю пат­ріотичного духу і була організована за формою республіки. Така держава має бути створена шляхом військового перевороту. Після цього створюється Тимчасове верховне правління, яке проголо­сить республіку і за 10-15 років підготує народ до Конституції та забезпечить скликання Народного віча.

Пестель передбачав у своєму проекті знищення царської сім'ї (фамілії). Принципом суспільного ладу передбачалась повна лікві­дація суспільних станів і звань. Усі йменуються громадянами рес­публіки і рівні перед законом.

Кріпосне право Пестель проголошував як таке, що суперечить нормам природного права. Він обстоював також відміну військо­вих поселень. Однак основою майбутнього ладу Пестель вважав приватну власність, називав її правом священним і недоторкан­ним. Таким чином, він хоча й вказував па наявність суперечностей у капіталістичному суспільстві, проте не зрозумів їх причин. На цьому нерозумінні він збудував і аграрний проект. У поміщиків повинна була відчужуватися половина землі (у великих безоплат­но, а в дрібних з компенсацією від держави). Ця половина помі­щицьких і державних земель повинна була створити Фонд сус­пільних земель.

Останні землі - Фонд приватних земель, - залишались у цивільному обігу, а саме могли продаватись і купуватись. Суспіль­ні землі не підлягали відчуженню і, так би мовити, буди націо­налізовані. Ця земля передавалась на правах володіння волості, яка й розподіляла її між селянами. Згідно з Пестелем це надавало можливість звільнити селян від кріпосної залежності із землею без всякого викупу. Звільнення без землі Пестель називав удава­ним звільненням.

Мета аграрного проекту Пестеля полягала в тому, щоб звільни­ти селян від особистої та економічної залежності й головне - не припустити економічного розладу в державі.

Пестель наївно сподівався, що дворяни вітатимуть його ідею і добровільно відда­ватимуть власні землі.

Прогресивність проекту зрозуміла, проте нездійсненна. Пес­тель намагався не припустити розвитку суперечностей, які він споглядав у Західній Європі, і не припустити влади "аристократії багатств". Для цього він вважав за потрібне ліквідувати майновий ценз при виборах до представницьких державних органів. Однак Пестеля не можна назвати прибічником загального виборчого права, так як він позбавляв виборчого права жінок і осіб, які були слугами. Проте навіть з такими обмеженнями його вимоги на той час - великий крок вперед.

Державний устрій згідно з проектом Пестеля передбачався простий і демократичний.

A.                  Однопалатне Народне віче - вища законодавча влада, яка обирається із освічених і достойних громадян віком від 20 років, без майнового цензу, терміном на 5 років.

Б. Виконавча влада - Державна дума, яка обирається з депу­татів Народного віча на 5 років у кількості 5 осіб. Один із п'ята обирається складом Державної думи в президенти терміном на 1 рік. За рік він повертається до складу депутатів Народного віча, а Державна дума відповідно поповнюється новим членом і один із п'яти обирається на рік у президенти. Таким чином, упродовж 5 років Державна дума повністю оновлювалась.

B.                   Верховний собор - влада наглядова. Це особливий орган, який обирається в кількості 120 осіб пожиттєво і має контролюва­ти дотримання законності та опротестовувати закони, що не від­повідають конституції.

У волостях державну владу мають здійснювати Земські збори. Столицею Російської держави Пестель передбачав Нижній Нов­город, де "все дихає свободою і любов'ю до батьківщини".

Пестель був противником ідеї поділу влад. На його думку, най­краще ідея народного суверенітету реалізувалася в однопалатно­му Народному віче. Прогресивність цієї ідеї очевидна. Формою державного устрою, за проектом Пестеля, мала бути унітарна рес­публіка.

Пестель і його однодумці, засуджуючи національне гноблення і національний розбрат, висловлювались проти принципу феде­ралізму, протиставляючи йому положення про те, що "Росія - держава єдина і неподільна".

Росія, на думку Пестеля, об'єднує багато малих народів, "які не можуть через слабкість мати самостійну політичну незалежність, змушені перебувати під владою або опікою якоїсь великої сусід­ньої держави і не можуть захищати себе правом народності тому, що воно є для них удаване і нездійсненне".

Багато дослідників вважають, що вирішення національного пи­тання в "Руській правді" Пестеля має певні недоліки (відсутність захисту національних інтересів малих народів і проголошення російської мови загальнодержавною). Однак при цьому слід пам'ятати, що проект пронизаний бажанням автора "поліпшити життя всіх народів", які зливаються в єдиний народ, "стануть поряд з корінним російським народом повноправними і рівноправ­ними громадянами незалежно від національності".

У "Записці про державне правління", написаній ще до "Русь­кої правди", Пестель розглядав питання про суд та процес і висло­вив ідею про незмінність суддів, письмове провадження в судових справах і гласність суду, встановлення інституту присяжних для вирішення питання про винність або невинність.

Насамкінець зауважимо, що проект Пестеля "Руська правда" був одним із найрадикальніших проектів того часу.

Микита Михайлович Муравйов (1796-1843 pp.) - народився у Москві в сім'ї великих землевласників - аристократів. Вчився у Московському університеті на математичному факультеті. В 16 ро­ків добровільно пішов на війну. Під час військових походів побу­вав у європейських країнах. Соціально-політичні погляди Муравйова формувались під впливом французьких просвітителів та інших прогресивних мислителів. У 1816 р. він повернувся до Мос­кви, включився в роботу таємних товариств, а згодом очолив Пів­нічне товариство. Після розгрому декабристського руху був засуд­жений до 20 років каторжних робіт. Помер у селі Урик Іркутської губернії.

Муравйов створив три варіанти Конституції, в яких відбилась еволюція його поглядів. Не розглядаючи ці проекти і не зупиняю­чись на деталях, зосередимося на основних положеннях порівняно з проектом Пестеля. У чому Саме схожі та відмінні ці проекти?

Схожість:

1)                 в основу проекту покладено доктрину природного права;

2)                 заперечення самодержавної влади і кріпацтва. Досвід усіх народів і часів довів, що влада самодержавна однаково пропаща (погибельна) як для правителів, так і для суспільств, що вона не узгоджена ані з правилами святої віри, ані із зачатками здорового глузду". І далі: "Не можна припустити, щоб основою уряду було свавілля однієї людини, неможливо погодитись, щоб усі права буди на одній стороні, а всі обов'язки - на іншій. Сліпа покора може спиратись тільки на страх, який не вартий ні розумного по­велителя, ні розумних виконавців. Ставлячи себе вище законів, са­модержці забули, що вони в такому разі поза законом, поза людс­твом". І врешті-решт: "Раб, який торкнувся землі російської, стає вільний";

3)                 рівність усіх перед законом і скасування поділу на стани, сво­бода слова, зборів, союзів і віросповідання;

4)                 сувереном проголошується народ ("Джерелом верховної влади є народ, якому належить виключне право творити основні постанови для самого себе").

Відмінності:

1)                 Муравйов є прибічником Конституційної монархії з висо­ким майновим цензом для виборних посад і представницьких ус­танов, федеративного устрою держави. За його проектом у Росії мало бути 13 держав і дві області: Ботнічна (Гельсінгфорс), Вол­ховська (Петроград), Балтійська (Рига), Західна (Вільно), Дніп­ровська (Смоленськ), Чорноморська (Київ), Кавказька (Тифліс), Українська (Харків), Заволзька (Ярославль), Камська (Казань), Низовська (Саратов), Обійська (Тобольськ), Ленська (Іркутськ) і дві області - Московська (Москва) і Донська (Черкеськ).

Держави мали поділятись на повіти, а повіти на волості, що охоплювали від 500 до 1500 тис. чоловічого населення. Таким чи­ном, національне питання фактично не вирішувалось, оскільки цей поділ був штучний.

2)                 Устрій державної влади.

Народне віче - вища законодавча влада, що складається з двох палат:

• палати народних представників (брати участь у виборах могли лише особи, які мали нерухомого майна не менше ніж на 500 крб і рухомого майна на 1000 крб; депутати оби­рались за округами від 50 тис. чоловічого населення);

• другої палати - Верховної думи, яка обиралась від кожної з 13 держав (по 3 представники), від Московської області - два і від Донської - один; разом 42. Кожний обраний мав бути віком не молодше 30 років, мати 9 років громадянства і високий майновий ценз, нерухомого майна на 1,5 тис. фун­тів чистого срібла і рухомого на 3 тис. фунтів. Обирались на 5 років. Кожні два роки склад мав оновлюватись на третину. Верховна дума мала право судити міністрів, суддів та інших сановників імперії. Звинувачення повинно було порушува­тись палатою Народних представників. Більшістю - двома третинами - приймалося рішення про покарання - поз­бавлення посади і звання, а далі справа передавалася до зви­чайного суду.

Законодавча ініціатива належала всім членам палат Народного віча. Законопроект мав бути прийнятий обома палатами і схвале­ний імператором. Імператор мав право накласти одноразове (відкладальне) вето. Якщо палати повторно приймають законопроект двома третинами голосів, то він стає законом. Народне віче могло видавати закони про призначення регентства на випадок хвороби імператора та в інших випадках, проголошувати війну, мир і при­значати правителів держав.

Змінити Конституцію Народне віче не могло. Для цього ство­рювався спеціальний орган - Державний (народний) собор.

Виконавча влада надавалась монарху-спадкоємцю, який мав складати присягу Народному віче. Зберігався титул "його імпера­торська величність". Імператор мав отримувати на рік 2 млн крб на утримання сім'ї і челяді (двір ліквідовувався). Він мав бути та­кож верховним головнокомандувачем сухопутних і морських сил. Виїзд імператора за кордон вважався зреченням від престолу.

Судова влада - здійснювався принцип незалежності суду. Вища судова влада надавалась Верховному судилищу, яке обиралося На­родним віче у складі 5-7 осіб з тих, хто володіли майном не менш як на 150 тис. крб. На місцях вводився суд присяжних як з кримі­нальних, так і з цивільних справ.

У кожній окремій державі Верховна влада зосереджувалась у Державній думі і Палаті виборних. Виконавча влада належала пра­вителю держави, який призначався Союзним народним віче. Фе­дерація мала керуватись єдиною Союзною конституцією. У своєму проекті Муравйов проголошував приватну власність священною і недоторканною. Він вважав, що селян потрібно звільнити від крі­пацтва, надавши по дві десятини землі (десятина - 1,45 га) на кож­ний двір. Поміщицькі землі залишались недоторканними.

Отже, незважаючи на значні обмеження, що мали місце в про­ектах і Пестеля, і Муравйова, вони, за можливого втілення, могли завдати смертельного удару кріпацтву та самодержавству.

Слід пригадати також Товариство об'єднання слов'ян, що ви­никло в 1823 р. на півдні України. Його організатори - брати Андрій і Петро Борисови, а також Ю. Люблінський. Це Товарис­тво за складом своїх членів включало значно ширші та демократичніші кола, здебільшого ближчих до народу дрібних армійських дворян, які веди революційну агітацію безпосередньо серед сол­дат.

Програмні документи Товариства - "Правила об'єднаних слов'ян", "Присяга об'єднаних слов'ян". Об'єднані слов'яни вису­вали радикальніші вимоги. Повалення самодержавства вони пе­редбачали через масове повстання народу. Активний член товариства І. Горбачевський (1800-1869 pp.) писав: "...ніякий пере­ворот не може бути успішний без згоди і підтримки нації... Хоча військові перевороти скоріше досягають мети, однак наміри їх не­безпечні: вони бувають не колискою, а домовиною свободи, в ім'я якої звершуються".

Тому основна мета - знищення самодержавства і вирішення національного питання шляхом демократичного об'єднання насе­лених слов'янами земель у Федеративний союз (Росія, Польща, Молдавія, Сербія, Богемія, Моравія, Трансільванія, Угорщина та ін.). Ці держави повинні були мати власну демократичну консти­туцію, уряд, мали право самостійно вирішувати питання внутріш­ньодержавної діяльності.

Головному управлінню Федеративного союзу (Конгрес) перед­бачалося надати функції розробки "загальних корінних законів" і загального управління. Загалом програмні вимоги Товариства були розроблені поверхнево, але ідеї єдності слов'янських народів, знищення самодержавства і утворення конституційно-демокра­тичного Федеративного устрою мали прогресивне значення. У серпні-вересні 1825 р. Товариство об'єднаних слов'ян об'єдналося з Південним товариством Пестеля.

Основні гасла антиурядових політичних товариств в Україні, як і в Росії, мали величезне значення для подальшого розвитку політико-правової думки і революційного руху.