- •10.1. Загальна характеристика основних напрямів політичної думки 150
- •11.1. Коротка характеристика періоду 163
- •12.1. Основні напрями політичної думки 193
- •1. Завдання і значення курсу історії політичних та правових вчень
- •2. Предмет історії політичних та правових вчень
- •3. Методи вивчення історії політичних та правових вчень
- •Частина і. Політичні та правові вчення у стародавньому світі Розділ 1. Політичні та правові вчення у країнах Стародавнього Сходу
- •Особливості формування політичних та правових вчень
- •Стародавній Єгипет
- •Стародавня Індія
- •Стародавній Китай
- •Розділ 2. Політичні та правові вчення у Давній Греції
- •2.1. Основні напрями і головні проблеми політичної думки
- •2.2. Геракліт
- •2.3. Демокріт
- •2.4. Софісти (Протагор)
- •2.5. Сократ
- •2.6. Платон
- •2.7. Аристотель
- •Розділ 3. Політичні та правові вчення у Стародавньому Римі
- •3.1. Загальна характеристика політичної та правової думки
- •3.3. Політичні ідеї раннього християнства
- •3.4. Цицерон
- •Частина II. Політичні та правові вчення в середні віки, епоху відродження та реформації Розділ 4. Політичні та правові вчення в Західній Європі в період виникнення і розвитку феодалізму
- •4.1 Загальна характеристика основних напрямів політичної думки
- •4.2. Фома Аквінський
- •4.3. Марсілій Падуанський
- •4.4. Політичні ідеї середньовічних єресів
- •Розділ 5. Політичні та правові вчення в Західній Європі на початку розпаду феодалізму
- •5.1. Загальна характеристика антифеодальної державно-правової ідеології
- •5.2. Мартін Лютер
- •5.3. Нікколо Макіавеллі
- •5.4. Томас Мор
- •5.5. Жан Боден
- •Частина III. Політичні та правові вчення XVII - першої половини XIX ст. Розділ 6. Політичні та правові вчення в Голландії та Англії в період ранніх буржуазних революцій
- •6.1. Загальна характеристика тогочасної політико-правової думки
- •6.2. Гуго Гроцій
- •6.3. Бенедикт Спіноза
- •6.4. Томас Гоббс
- •6.5. Джон Докк
- •6.6. Індепенденти (Дж. Мільтон, Олджерон Сідней)
- •6.7. Джон Лільберн
- •6.8. Джерард Уїнстенлі
- •Розділ 7. Політичні та правові вчення у Франції в період кризи феодального ладу і буржуазної революції кінця XVIII ст
- •7.1. Основні напрями політичної думки
- •7.2. Вольтер
- •7.3. Шарль Луї Монтеск'є
- •7.5. Якобінці (Робесп'єр, Марат)
- •7.6. Утопічний соціалізм (Мельє, Мореллі, Маблі)
- •Розділ 8. Політична та правова думка в Україні (XVII-XVIII ст.)
- •8.1. Коротка характеристика періоду
- •8.2. Пилип Орлик
- •8.3. Феофан Прокопович
- •8.4. Григорій Сковорода
- •8.5. Яків Козельський
- •Розділ 9. Політичні та правові вчення в Німеччині наприкінці XVIII - на початку XIX ст
- •9.1. Загальна характеристика основних напрямів політико-правової ідеології
- •9.2. Історична школа права (г. Гуго, к. Савіньї, г. Пухта)
- •9.3. Іммануїл Кант
- •9.4. Фрідріх Гегель
- •Розділ 10. Політичні та правові вчення у сша в період боротьби за незалежність
- •10.1. Загальна характеристика основних напрямів політичної думки
- •10.2. Олександр Гамільтон
- •10.3. Томас Джефферсон
- •10.4. Томас Пейн
- •Розділ 11. Політичні та правові вчення в Росії у XVII-XIX ст
- •11.1. Коротка характеристика періоду
- •11.2. Симеон Полоцький
- •11.3. Юрій Крижанич
- •11.4. І. Т. Посошков
- •11.5. В. М. Татищев
- •11.6. С. Ю. Десницький
- •11.7. О. М. Радищев
- •11.8. Політичні та правові ідеї декабристів (п. І. Пестель, м. М. Муравйов)
- •11.9. М. М. Сперанський
- •11.10 "Слов'янофіли" і "Західники". Б. М. Чичерін
- •Розділ 12. Політичні та правові вчення в Західній Європі в першій половині XIX ст
- •12.1. Основні напрями політичної думки
- •12.2. Бенжамен Констан
- •12.3. Ієремія Бентам
- •12.5. Шарль Фур'є
- •12.6. Роберт Оуен
- •12.7. Огюст Конт
- •12.8. Юридичний позитивізм (Дж. Остін)
- •Частина IV. Політичні та правові вчення у європі і сша другої половини XIX - XX ст Розділ 13. Політичні та правові вчення революційних демократів Росії і України
- •13.1. Загальна характеристика політико-правової ідеології революційного демократизму
- •13.2. О. І. Герцен
- •13.3. М. Г. Чернишевський
- •13.4. Тарас Шевченко
- •13.5. Михайло Драгоманов
- •13.6. Іван Франко
- •13.7. Леся Українка
- •Розділ 14. Політико-правове вчення марксизму
- •14.1. Історичні умови виникнення і формування марксизму
- •14.2. Зміст і сутність марксистської політико-правової теорії
- •Розділ 15. Політико-правова ідеологія анархізму
- •15.1. Причини виникнення і сутність
- •15.2. Макс Штірнер
- •15.3. П. Ж. Прудон
- •15.4. М. О. Бакунін
- •Розділ 16. Політичні та правові вчення у країнах Європи і сша в хіх-хх ст
- •16.1. Загальна характеристика політико-правової думки на рубежі хіх-хх ст
- •16.2. Рудольф Ієрінг
- •16.4. Рудольф Штаммлер
- •16.5. Теорія солідаризму Леона Дюгі
- •16.6. Соціологічна теорія права Євгена Ерліха
- •16.7. Психологічна теорія права Лева Петражицького
- •16.8. Нормативістська теорія Ганса Кельзена
- •16.9. Політико-правові ідеї фашизму і неофашизму
- •Розділ 17. Політичні ідеї національно-визвольного руху V хіх-хх ст
- •17.1. Загальна характеристика політико-правової ідеології національно-визвольного руху
- •17.2. Хосе Марті
- •17.3. Сунь Ятсен
- •17.4. Махатма Ганді
6.8. Джерард Уїнстенлі
Виразниками ідеології трудящих мас в англійській буржуазній революції XVII ст. були так звані істинні левеллери або дигери ("копачі"), які вимагали відміни (ліквідації) приватної власності й насамперед приватної власності на землю.
Ідейним лідером цього руху був Джерард Уїнстенлі. У памфлеті "Новий закон справедливості" він писав: "Ніхто не повинен мати землі більше, ніж може обробити сам або з іншими, з ким працює в любові та злагоді, й разом з ними їсть хліб, ...не платячи нікому і не отримуючи плати". Він вимагає припинити купівлю-продаж землі та "земних плодів". "Нехай кожен насолоджується плодами рук своїх і їсть власний хліб, добутий у поті чола". Приватна власність, на думку Уїнстенлі, довела людей до пограбувань, вбивств та інших бід.
У памфлеті "Закон свободи" Уїнстенлі запропонував відмінити приватну власність, торгівлю і грошову систему. На його думку, має бути знищена майнова нерівність, яка, як він наголошує, має своїм джерелом привласнення продуктів чужої праці. Розвиваючи ідеї утопічного соціалізму, він зауважує, що в новому суспільстві всі зобов'язані будуть працювати, усі отримуватимуть з суспільних складів порівну необхідні для них предмети вжитку. Справжня республіканська свобода, на думку Уїнстенлі, полягає у вільному користуванні землею. Справжня воля там, де людина отримує їжу і засоби для підтримання життя. Таким чином, він фактично дотримувався ідеалу грубої зрівнялівки.
Уперше в історії утопічного соціалізму Уїнстенлі наголошував на необхідності перехідного періоду від ладу, заснованого на приватній власності, до ладу спільності, на революційній владі трудящих над багатіями в цей період.
У результаті щорічних перевиборів парламенту з перевагою для неімущих і малоімущих, стверджував Уінстенлі, буде засновано республіканське правління, яке за активної підтримки революційної армії передасть народу общинні землі, землі, які пустують, що конфісковані у церкви і короля. На цих землях мали бути створені комуністичні общини.
Цінність ідей дигерів і Уінстенлі полягала в тому, що вони зробили спробу реалізувати свій ідеал. Створити суспільство на основі повної рівності вони передбачали мирним шляхом, хоча й схвалювали революційний шлях. Спроб мирно переінакшити суспільство було здійснено кілька в 1649 р. після проголошення в Англії республіки. Вони займали землі, що пустували, і обробляли їх. Уінстенлі вважав, що силою власного прикладу дигери поведуть за собою все суспільство. Однак невдовзі вони переконалися в наївності своїх надій на "пробудження закону справедливості" в серцях їхніх противників.
Уїнстенлі мріяв, що після встановлення "істинної республіканської свободи" набере чинності нова конституція Англії. Він вперше в історії створив проект конституції комуністичної держави. Проект складався з 62 законів (про обробіток землі, про збереження цінностей вжитку, про наглядачів, вибори посадових осіб, волю, шлюб та ін.). Уїнстенлі був прибічником суворого дотримання законності в майбутній демократичній республіці, "тому що там, де правлять розумно створені закони, правління здорове, а там, де воля посадових осіб панує над законом, правління вражене смертельною недугою".
Для ідеальної держави, вважав Уїнстенлі, потрібні три умови:
хороші закони;
суворе дотримання законів;
добросовісні (виборні) посадові особи.
Залишається тільки віддати належне цій справедливій позиції Уїнстенлі.
За проектом Уїнстенлі прийняті парламентом закони обговорюються народом, який має право їх відміняти. Посадові особи обираються на один рік. Усе це спрямовано на збереження загального миру, спирається на допомогу і підтримку народу. Нова держава повинна не тільки охороняти громадський порядок, гарантувати права і свободи громадян, а й керувати народним господарством. Управління це має бути централізоване і демократичне.
У республіці повинна бути налагоджена і централізована служба інформації, покликана своєчасно сповіщати громадян про всі важливі події у державі. Більшою мірою мріючи, ніж оцінюючи реальну дійсність у сучасній йому Англії, Уїнстенлі пише: "Керівництво хорошого уряду... може перетворити всю країну, ні, навіть усю земну фабрику на єдину сім'ю людства і єдину добре керовану республіку".
Дигери засуджували примус і, гостро критикуючи сучасну їм державу і право, вважали, що при ладі спільності держава взагалі непотрібна. Проте, як й інші утопісти, Уїнстенлі вважав державу в комуністичному суспільстві необхідною. Його проект передбачав також кримінальні закони.
Ліквідація приватної власності, на його думку, ліквідує й основну причину проступків і злочинів. Однак до тих, хто спробує поновити приватну власність, а також до вбивць має застосовуватись смертна кара. До тих, хто скоює інші тяжкі злочини і до запеклих нероб слід застосовувати так зване рабство (виправні роботи) і тілесні покарання. Осіб, які скоїли не тяжкі суспільно небезпечні проступки, мали попереджати й виховувати. Загалом ідеї дигерів далеко випереджали час і цим пояснюється слабкість їхнього руху і утопізм проектів.
