43. Відмінности у правовому положенні виробничих та обслуговуючих сільськогосподарськихкооперативах

 Березюк О.Г.

Спільні та відмінні риси сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів

 

Сільськогосподарський кооператив є одним із видів кооперативів, з особливостями, встановленими Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Головною особливістю сільськогосподарського кооперативу є. його утворення виробниками сільськогосподарської продукції. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» за цілями, завданнями і характером діяльності виділяє два типи сільськогосподарських кооперативів – обслуговуючі (СОК) та виробничі (СВК) (стаття 3).

Сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

В Законі України “Про кооперацію» міститься найбільш загальне поняття: виробничий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Отже сільськогосподарський виробничий кооператив має ті ж характерні риси, що й будь який інший виробничий кооператив:

є юридичною особою;

створюється шляхом об’єднання виключно фізичних осіб;

його члени зобов’язані брати трудову участь у діяльності кооперативу; тобто особисто здійснювати виробничо-господарську діяльність;

змістом діяльності є провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності;

метою діяльності такої юридичної особи є одержання прибутку

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є новою формою економічної організації, тому в Україні багато людей ще не знайомі не тільки з її тонкощами, а й з її концепцією. З цієї причини існує велика плутанина між справжніми обслуговуючими кооперативами та іншими організаційними формами.

Обслуговуючий кооператив НЕ є формою колективного господарства

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив не займається сільськогосподарським виробництвом, а тільки надає послуги господарствам-членам. Члени обслуговуючого кооперативу не працюють у кооперативі. Кожний з них працює в своєму господарстві та отримує від кооперативу послуги. Члени обслуговуючого кооперативу — виробники сільськогосподарської продукції, які мають власну землю та господарське майно. Вони отримують доход від власного господарства, а послуги, які вони отримують від кооперативу, дозволяють збільшувати доходи від власного господарства. Продукція членів кооперативу, яку вони реалізують через обслуговуючий кооператив, залишається  власністю його членів.

Обслуговуючий кооператив відрізняється від комерційного підприємства. Власники водночас є його клієнтами, вони вступають до кооперативу з метою отримання послуг за найнижчими цінами (або для реалізації своєї продукції за найвищими цінами). Вони вносять паї у кооператив не з метою отримання дивідендів, а з метою отримання послуг. Відносини між кооперативом та його членами-клієнтами не мають комерційного характеру.

Обслуговуючий кооператив НЕ є посередником

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив працює на ринку — реалізує продукцію або купує матеріально-технічні засоби — від імені своїх членів. Продукція залишається власністю члена кооперативу доти, доки вона не буде продана через кооператив споживачу. Кооператив замінює посередника, але не є посередником. Посередник працює на себе та свій прибуток, а кооператив — на своїх членів, які відшкодовують понесені ним витрати.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, за певних умов, може набувати статусу неприбутковості, тобто не сплачувати податок на прибуток підприємств. В даний час розробляються рекомендації щодо ведення бухгалтерського обліку в СОК.

Важливим є те, що на відміну від виробничих, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть об’єднувати як фізичних, так і юридичних осіб, - виробників сільськогосподарської продукції.

В Статутах або правилах внутрішньогосподарської  діяльності доцільно передбачати участь у господарській діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу - збут через такий кооператив сировини, продукції її переробки, закупівля засобів виробництва, користування технологічними послугами кооперативу в певному обсязі та порядку. Це сприятиме підвищенню стабільності їх роботи.

Ще однією особливістю СОК є те, що Розмір паю члена кооперативу визначається загальними зборами кооперативу пропорційно до його участі у господарській діяльності кооперативу відповідно до запланованого обсягу і вартості послуг, що надаються кооперативом.

Принцип пропорційності при визначенні розміру пайових внесків - головний, що обумовлено особливостями пайових відносин у кооперативах:

паї кожного члена кооперативу пов’язані з користуванням послугами свого кооперативу;

паї не можуть вільно переходити від однієї особи до іншої;

може бути передбачена персональна матеріальна відповідальність членів кооперативу за борги кооперативу у випадку його ліквідації.

Висновок

СОК - реальний спосіб спільного вирішення цілої низки проблем сільського буття. Це:

▪ цивілізоване забезпечення своїх господарств потрібними матеріально-технічними ресурсами: пальним, агрохімікатами, кормами, молодняком худоби, свиней, птиці, сортовим насінням, розсадою, саджанцями і т.д.;

▪ високотехнологічне обслуговування с.г. виробництва: обробіток земельних ділянок чи паїв, сівба, догляд за с.г. культурами, збирання врожаю, його первинна обробка та підготовка до реалізації;

▪ надання комунальних послуг;

▪ послуги з ведення м’ясного та молочного бізнесу; формування товарних партій виробленої продукції та допомога у її вигідній реалізації;

▪ вирішення питань підвищення продуктивності господарювання через впровадження нових технологій, сортів, племінної справи тощо;

▪ відродження та розвиток соціальної сфери села;

▪ навчально-просвітницька робота;

▪ створення нових робочих місць;

вирішення питань розвитку своєї громади