Ситуаційні задачі (вправи):

1. Усні вправи: вправа № 1. с. 31-32.

2. Письмові вправи: вправа № 2 с. 32-33.

Методика виконання практичної роботи

1. При виконанні вправ дотримуйтеся правил визначення довготи і короткості складів.

2. При наголошенні складів у словах слід пам’ятати, що у латинських словах склад може бути довгим або коротким як за положенням, так і за природою.

Вихідний рівень знань та умінь

Студенти повинні знати:

1. У яких чотирьох позиціях склад може бути довгим.

2. У яких чотирьох позиціях склад може бути коротким.

3. Що таке довгота складу за природою.

4. Суфікси з коротким і довгим голосним.

5. На який склад від кінця слова ставиться наголос у латинських словах.

6. У яких випадках наголос у латинських словах може ставитися на перший склад від кінця слова.

7. Де ставиться наголос у медичних термінах із закінченням – іа.

Студенти повинні уміти:

1. Визначати кількість складів у латинському слові.

2. Визначати довготу чи короткість другого складу від кінця слова.

3. Ставити наголос у трискладових і багатоскладових словах.

4. Пояснити наголос у таких медичних термінах, як therapia, roentgenographia тощо.

ТЕСТИ:

Джерела інформації:

а) Основне:

Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – С. 29-33.

М.М.Закалюжний. Латинська мова: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Тернопіль, 1995. – с. 15-19.

б) Додаткові: 1. Є.М.Шевченко. Латинська мова і основи медичної термінології. – К., 1996. – с. 18-21.

2. М.М.Закалюжний., М.А.Андрейчин. Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здоров’я”, 1993. – с. 3-12.

3. И.А.Козовик., Р.И.Малец. Учебник латинского языка. – К.: Вища школа, 1988. – с. 20-23.

Автор викл. Ставінська О.Б.

Затверджено на засіданні кафедри

10 травня 2004 р., Протокол № 10.

Переглянуто на засіданні кафедри

« » 200 р. Протокол №

Латинська мова

Практичне заняття № 3.

(Методичні вказівки студентам стоматологічного факультету)

Тема: Анатомічна номенклатура. Огляд системи іменників. Неузгоджене означення.

Кількість годин – 2.

Мета: Навчитися орієнтуватися у формах іменників п’яти відмін, вивчити закінчення називного і родового відмінків однини і множини.

Контрольні питання до заняття

1. Загальні відомості про іменник (рід, число, відмінки, відміни).

2. Попередні відомості про 5 відмін іменників.

3. Закінчення називного і родового відмінків однини і множини іменників п’яти відмін.

4. Основа іменників.

5. Вправи.

Наочність: Табл. «Відмінкові закінчення іменників п’яти відмін».

Ситуаційні задачі (вправи):

1. Усні вправи: № 1, 2, 3. – с. 39-40.

2. Письмові вправи: № 1. – с. 41.

Методика виконання практичної роботи

1. Іменники в латинській мові слід виписувати і вивчати тільки у словниковій формі.

2. Звернути особливу увагу на визначення основи іменників 3-ої відміни.

Вихідний рівень знань та умінь

Студенти повинні знати:

1. Такі категорії іменника, як рід, число, відмінок.

2. Як знайти основу іменника.

3. Ознаки належності іменників до тієї чи іншої відміни.

4. На скільки відмін поділені іменники у латинській мові.

5. Закінчення називного і родового відмінків однини і множини.

6. Лексичний анатомічний мінімум іменників п’яти відмін.

Студенти повинні уміти:

1. Визначити рід, число, відмінок іменника.

2. Знайти основу іменника.

3. Вживати іменники у називному і родовому відмінку однини і множини.

Джерела інформації:

а) Основне:

Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – 34-46 с.

І.Я.Козовик., Л.Д.Шипайло. Латинська мова: Підручник. – К.: Вища школа., 1993. – с. 14-19.

б) Додаткові:

1. М.М.Закалюжний., М.А.Андрейчин. Посібник з анатомічної і клінічної термінології. – К.: “Здоров’я”, 1993. – с. 14-15.

2. Латинська мова: / За ред. А.Г.Ступінської. – Львів: Вища школа, 1986. – С. 14-16.

Автор викл. Ставінська О.Б.

Затверджено на засіданні кафедри

10 травня 2004 р., Протокол № 10.

Переглянуто на засіданні кафедри

« » 200 р. Протокол №