Ситуаційні задачі (вправи):

1. Усні вправи: 1, 2, 3, 4. – с. 135-137; 1, 2, 3. – с. 141-143.

2. Письмові вправи: 1, 2. – с. 137; 1, 2. – с. 143; виписати в зошит-словник невідомі із вправ слова.

Методика виконання практичної роботи

При виконанні вправ необхідно особливу увагу звертати на правильність визначення основи іменників та типу їх відмінювання, а також на рід іменників при узгодженні з ними прикметників, оскільки серед іменників 3-ої відміни є багато таких, які належать до винятків.

Вивчивши теоретичний матеріал (закінчення називного і родового відмінка однини, винятки з правила і суфікси іменників чоловічого роду) , записати в зошит-словник і засвоїти рекомендований лексичний мінімум, виконати спочатку усні вправи, потім – письмові. Звертати увагу на рід латинських іменників, а також на те, яким відмінком керують прийменники, що вживаються у реченнях чи рецептурних виразах.

Вихідний рівень знань та умінь

Студенти повинні знати:

1. Які іменники належать до 3-ої відміни. Як визначити основу іменників 3-ої відміни.

2. Які іменники називаються рівноскладовими, які – нерівноскладовими.

3. На які типи відмінювання діляться іменники 3-ої відміни.

4. Які іменники відмінюються за приголосним типом, які – за голосним і мішаним.

5. Закінчення називного і родового відмінків однини іменників ІІІ відміни чоловічого роду.

6. Винятки з правила про рід іменників ІІІ відміни.

7. Функції суфіксів іменників чоловічого роду.

8. Лексичний мінімум іменників чоловічого роду ІІІ відміни.

9. Латинські прислів’я й афоризми.

Студенти повинні уміти:

1. Визначити належність іменників до 3-ої відміни до чоловічого роду. Визначити основу іменників 3-ої відміни.

2. Визначити тип відмінювання.

3. Відмінювати іменники 3-ої відміни приголосного, голосного і мішаного типів в однині і множині.

4. Правильно вживати у необхідних відмінках іменники 3-ої відміни чоловічого роду у процесі термінотворення медичних і фармацевтичних термінів, та в рецептурних виразах.

5. З допомогою відповідних суфіксів утворити іменники чоловічого роду, які називають діючу особу або предмет, який виконує дію; називають фізичний або душевний стан; утворюють назви аніонів в солях кисневмісних кислот.

Джерела інформації:

а) Основне: Закалюжний М.М., Паласюк Г.Б. Латинська мова і основи медичної термінології. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. – 132-144 с.

І.Я.Козовик., Л.Д.Шипайло. Латинська мова: Підручник. – К.: Вища школа., 1993. – с. 86-90.

б) Додаткові:

1. М.М.Закалюжний., М.А.Андрейчин. Посібник з анатомічної і клінічної терм.– К., 1993. – с. 18-19.

2. Латинська мова: / За ред. А.Г.Ступінської. – Львів: Вища школа, 1986. – с. 69-72.

3. М.М.Закалюжний. Латинська мова /Посібник для студ.мед.навч.закладів. – Тернопіль, 1995. – с. 54-55.

Автор доц. Г.Б. Паласюк

Затверджено на засіданні кафедри

10 травня 2004 р., Протокол № 10.

Переглянуто на засіданні кафедри

« » 200 р. Протокол №

Латинська мова

Практичне заняття № 15.

(Методичні вказівки студентам стоматологічного факультету)

Тема: Іменники ІІІ відміни. Жіночий рід.

Кількість годин –2.

Мета: Сформувати уміння з визначення ознак жіночого роду та навички узгодження прикметників і дієприкметників з іменниками жіночого роду у процесі утворення медичних і фармацевтичних термінів.

Контрольні питання до заняття

1. Закінчення іменників жіночого роду в Nom. et Gen. sing.

2. Винятки з правила про рід іменників ІІІ відміни.

3. Лексичний мінімум іменників жіночого роду ІІІ відміни.

4. Латинські прислів’я й афоризми.

5. Вправи.

Наочність: Табл. «Відмінкові закінчення іменників п’яти відмін».