Мета та структурні елементи професійної орієнтації

Метою професійної орієнтації є формування в особистості здатності вибрати певний тип професійної діяльності, що оптимально відповідає її індивідуально-психологічним особливостям, можливостям, інтересам та потребам ринку праці. Ефективність цього процесу, як правило, визна­чається мірою узгодженості індивідуально-психологічних можливостей особистості зі змістом і вимогами професійної діяльності.

Оскільки професійні потреби суспільства, так саме як і людини, постій­но змінюються, то професійна орієнтація має супроводжувати особистість усе її життя – від дитячого садка, школи до виробництва, а також у процесі трудової діяльності. Професійна орієнтація має забезпечити:

• свідомий вибір людьми професії, на яку є попит і яка сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку праці, дасть можли­вість мати гідне робоче місце і високу заробітну плату;

• допомогу в підготовці для потреб економіки висококваліфікованих і професійно мобільних працівників, мотивованих на чесну і напружену працю;

• досягнення збалансованості між потребами ринку праці у кадрах та індивідуально-психологічними особливостями людини, її можливостя­ми й бажаннями;

• реалізацію кожною особистістю свого трудового і духовного потенціа­лу, намагання до постійного професійного зростання.

У Концепції державної системи професійної орієнтації населення, зат­вердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008°р. №842, зазначається, що професійна орієнтація населення за напрямами функціонування має такі структурні елементи:

• професійна інформація – документовані або публічно оголошувані відомості про трудову діяльність та її роль в професійному самовизна­ченні особи, інформація про стан, потребу і динаміку ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння ними, можливості професійно-кваліфіка­ційного зростання і побудови кар'єри, що спрямована на формування професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо вибору або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;

• професійна консультація – організована взаємодія фахівця з професій­ної орієнтації та особи, яка отримує послугу, що спрямована на опти­мізацію її професійного самовизначення на основі виявлення інди­відуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих си­туацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці;

• професійний відбір – науково обґрунтована система заходів, що ство­рює умови для встановлення професійної придатності особи до провад­ження конкретних видів професійної діяльності та посад згідно з нормативними вимогами і конкретним робочим місцем;

• професійна адаптація – науково обґрунтована система заходів, що забезпечує входження, оволодіння та досягнення особою професійної майстерності у конкретному виді професійної діяльності на конкрет­ному робочому місці.

У процесі надання профорієнтаційних послуг населенню центри зайня­тості використовують три основні складові профорієнтації, які характеризують її функціональний зміст: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір, а також науково-методичну основу, на якій будується професійна орієнтація – професіографію і психодіагностику.

Клієнт, якому надаються профорієнтаційні послуги в центрі зайнятості, має набути певних знань, що забезпечать прийняття ним свідомого рі­шення стосовно професійного самовизначення, шляхів здобуття професій­ної освіти та подальшого підвищення професійної майстерності. Цього можна досягти в тому разі, коли інформація максимально наближена до актуальних потреб самого споживача послуги, потреб ринку праці, а фор­ми і методи її подання сприяють залученню людини до активної співпраці.