9.6. Система взаємодії з роботодавцями щодо збору інформації про вакансії

Збір інформації про вакансії, складається з таких компонентів і техно­логічних ланцюжків.

Джерела інформації про вакансії та засоби її збору:

• спілкування під час особистої зустрічі з роботодавцями;

• заявки роботодавців, що надсилаються у ЦЗ, у тому числі за формою 3-ПН, оперативно та за статистичним звітом, електронними засобами комунікації, а також за телефонним повідомленням;

• телефонна розмова з роботодавцем;

• цільовий аналіз засобів масової інформації, перш за все друкованих, в яких публікується інформація про вакансії;

• Інтернет-портали та Інтернет-сторінки приватних бюро з працевлашту­вання та кадрових агенцій тощо;

• неформальні джерела вакансій у публічних місцях.

Техніка збору інформації про вакансії. Найефективнішим методом збору інформації про вакансії є особисте спілкування з роботодавцями. Спеціалісти ЦЗ, які забезпечують взаємодію з роботодавцями, під час осо­бистих зустрічей виявляють основні потреби та інтереси роботодавця, які може задовольнити державна служба зайнятості, і пропонують способи їх задоволення. У ході спілкування наголошують на суспільно значущих ці­лях діяльності державної служби зайнятості та перевагах співробітництва.

Далі з'ясовується більш конкретна інформація про наявні на під­приємстві вакансії. При цьому її структура повинна відповідати формі картки оперативних вакансій. На наступному етапі спеціаліст центру зай­нятості розкриває засоби взаємодії державної служби зайнятості з робото­давцем щодо підбору претендентів на заявлені вільні робочі місця, а саме:

• стенди в центрах зайнятості з картками вакансій, комп'ютери самос­тійного пошуку роботи, розміщення в комп'ютерному банку даних національної мережі ЄІАС(.NET), розміщення в друкованих виданнях;

• підбір працівників, які володіють необхідними професійно-кваліфіка­ційними якостями, в тому числі з використанням сучасних методів про­фесійного підбору;

• організація зустрічі представника роботодавців з претендентами на вакантні посади, у разі необхідності – здійснення їх професійного навчання;

• направлення клієнтів на співбесіду, в тому числі недостатньо кон­курентоспроможних категорій безробітних, на роботу та одержання повідомлення про прийняття людини на роботу.

Спеціаліст служби зайнятості має з'ясувати загальну ситуацію з кад­ровим забезпеченням на підприємстві, наявність вакансій, їхні кількість та характеристики, очікування від служби зайнятості.

Центр зайнятості має передплачувати періодичні видання місцевого, регіонального та державного рівнів, в яких друкується інформація про ва­кансії. Серед працівників центру зайнятості обов'язково має бути визначе­на особа (або декілька осіб), яка аналізує дані засоби та відбирає необхідну інформацію для подальшої роботи з нею щодо інформації для праце­влаштування шукачів роботи. Наступними кроками мають бути уточнення відібраної інформації про вакансії в роботодавців по телефону або в інший спосіб, приведення її до загальновизначеного змісту та форми, внесення до електронної бази даних та подання на стенди вакансій без очікування підтвердження на паперових носіях.