3.5. Організація професійного навчання безробітних Загальні положення

У системі заходів центрів зайнятості щодо працевлаштування безробіт­них важливу роль відіграє професійне навчання. Дана соціальна послуга ефективно сприяє підвищенню конкурентоспроможності, професійної мо­більності шукачів роботи, активізації їхніх зусиль на сучасному ринку пра­ці.

Головна вимога при організації центрами зайнятості профнавчан­ня безробітних – це узгодження потреб і інтересів особистості та вимог ринку праці. Професійне навчання безробітних як правило прис­корює працевлаштування особи на підходящу роботу та сприяє закріп­ленню на робочому місці.

Державна служба зайнятості здійснює профнавчання громадян у разі їхньої реєстрації в установленому порядку як безробітних за їхньою зго­дою у випадках:

• неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадя­нина необхідної професії або кваліфікації;

• необхідності змінити професію або кваліфікацію у зв'язку з відсут­ністю роботи, яка відповідає професійним навичкам безробітного;

• втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією (спеціальністю);

• пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності).

У разі профнавчання людей з інвалідністю слід враховувати ре­комендації медико-соціальної комісії (МСЕК).

Професійне навчання організується державною службою зайнятості у професійно-технічних та вищих навчальних закладах різних рівнів акреди­тації, на підприємствах, в установах, організаціях, інших роботодавцях незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування, відібраних згідно з чинним законодавством.

Центри зайнятості організують такі види професійного навчання без­робітних:

• первинна професійна підготовка робітників, які не мають професії (спеціальності) або відповідного рівня професійної підготовки, необ­хідний для продуктивної діяльності;

• перепідготовка працівників, спрямована на оволодіння іншою профе­сією;

• перепідготовка фахівців, спрямована на здобуття нової спеціальності (професії) чи кваліфікації на основі раніше набутих освіти та досвіду практичної роботи без підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня;

• підвищення кваліфікації робітників та фахівців – розширення та пог­либлення раніше здобутих професійних знань, умінь і навичок за рані­ше набутою професією (спеціальністю), оволодіння новою технікою чи технологією.

Різновидом підвищення кваліфікації є стажування на підприємстві, в організації, установі, яке передбачає набуття особою передового досвіду, опанування практичними вміннями і навичками, в тому числі за новими технологіями.

Професійне навчання безробітних здійснюється за індивідуальною або груповою формами. Індивідуальне навчання організується центром зайня­тості з метою оперативного реагування на потреби роботодавців переваж­но за умови гарантії працевлаштування. Воно здійснюється безпосередньо на підприємствах, на конкретних робочих місцях під керівництвом і контролем інструкторів (висококваліфікованих робітників). Таку форму профнавчання доцільно застосовувати в разі необхідності підготовки робітників за такими професіями, яких не можна набути в навчальних закладах регіону, або у випадках, коли організувати курсове навчання в групі із 7–30 осіб немає можливості, а також при навчанні за професіями, по яким обмежений попит або рідкісними професіями. Індивідуальне нав­чання може здійснюватися на базі навчального закладу з обов'язковим проведенням виробничого навчання безпосередньо на підприємстві на конкретному робочому місці. Перевагами навчання за індивідуальними планами та програмами є те, що при формуванні змісту навчання врахо­вується попередній професійний досвід, наявні знання та вміння слухачів. У процесі навчання вони беруть участь у виконанні конкретних виробни­чих завдань, скоріше адаптуються до умов виробництва, оволодівають передовим досвідом, сучасною технікою та технологіями. Теоретичний курс слухачі вивчають самостійно, а також шляхом одержання консульта­цій в інструкторів виробничого навчання ПОУ.

Професійне навчання за професіями, що передбачають виконання ро­біт високої кваліфікації, потребує опанування ґрунтовних теоретичних знань і організується в навчальних закладах за груповою формою. Така форма застосовується також для навчання робітників за професіями (спеціаль­ностями), пов'язаними з виконанням небезпечних робіт.

Центри зайнятості (як правило – спеціаліст з організації профнавчання) мають визначати згідно з чинним законодавством порядок розробки та уз­годження навчальних планів і навчальних програм, індивідуальних нав­чальних планів, обсягів навчального часу, тривалості навчання, форм контролю знань слухачів, а також порядок відносин державної служби зайнятості із навчальними закладами, ПОУ, педагогічними та іншими працівниками, які залучаються до профнавчання.

Відповідно до сучасних тенденцій розвитку ринку праці професійне навчання безробітних може здійснюватися у двох основних напрямах:

1. Профнавчання безробітних на замовлення роботодавців як поточно­го, так і перспективного характеру. Стажування як різновид підвищен­ня кваліфікації безробітних, які через тривалу перерву в роботі втрати­ли необхідні професійні навички та бажають поновити виробничий досвід або набути його, розширити та поглибити професійні знання та вміння за раніше здобутою професією (спеціальністю), оволодіти но­вою технікою, технологією

2. Випереджальне професійне навчання на основі аналізу та прогнозу­вання тенденцій економічного розвитку регіону, структури і динаміки робочих місць, професійно-кваліфікаційного складу працівників.

Технологічні підходи до організації центрами зайнятості професійного навчання безробітних за цими напрямами мають певні особливості та відмінності.