4.5. Організація раннього втручання при запланованому вивільненні працівників як засіб запобігання їхньому безробіттю

Сутність оперативного реагування при груповому (від п'яти осіб і біль­ше) вивільненні працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, поля­гає в тому, щоб якомога раніше, ще до вивільнення, реалізувати низку за­ходів, спрямованих на вирішення проблеми їх зайнятості. Потреба в оперативному реагуванні зумовлена тим, що безробіття легше попередити, ніж подолати його наслідки. Центри зайнятості мають здійснювати певні заходи в цьому напрямі спільно з соціальними партнерами, а решту – самостійно.

Заходи оперативного реагування, які здійснює центр зайнятості спільно з соціальними партнерами (профілактика в соціумі), – це комп­лекс форм та методів, спрямованих, по-перше, на профілактику безробіття шляхом формування у представників органів влади та роботодавців розуміння того, що в українському суспільстві не існує іншої альтерна­тиви, як поступитися певними економічними ресурсами заради трудової реабілітації співвітчизників, повернення їх до соціалізованого життя.

У процесі здійснення заходів оперативного реагування першочергову увагу фахівці центру зайнятості мають приділяти формуванню в потен­ційних безробітних ставлення до проблеми власної зайнятості, адекват­ного стану ринку праці, зокрема, потребам економіки у спеціалістах відповідного профілю, спрямуванню їх на необхідність активізації власних зусиль для пошуку свого місця в існуючих реаліях.

Для успішного виконання вказаних заходів центри зайнятості мають ініціювати включення в колективні договори положень про:

• обов'язкову організацію роботодавцями та профспілками підприємств заходів щодо отримання базових адаптаційних послуг і створення спільної робочої групи для їх здійснення;

• створення на підприємствах підрозділів професійного навчання або укладення відповідних договорів з навчальними закладами з метою надання базових адаптаційних послуг, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності працівників, збереження старих і створення нових робочих місць;

• передбачення відповідної статті видатків у щорічних кошторисах підприємств для забезпечення фінансування вказаних заходів.

Варто усвідомити, що система оперативного реагування складається з двох компонентів: базових адаптаційних та диференційованих адаптацій­них послуг.

Компонентами базових адаптаційних послуг є:

1. Отримання інформації про вивільнення працівників, яке має відбутися, її аналіз щодо професійно-кваліфікаційного складу та з'ясування мож­ливості подальшого працевлаштування цих працівників на даному під­приємстві. Вивчення попиту на місцевому ринку праці на працівників, які мають професії, що потенційно можуть підійти тим, хто підлягає вивільненню.

2. Внесення пропозицій власнику підприємства та представникам проф­спілок щодо створення спільної робочої групи для здійснення заходів оперативного реагування. При цьому важливо привернути їхню увагу до того, що заходи оперативного реагування допоможуть запобігти не­гативним наслідкам масового вивільнення (мається на увазі запобіган­ня руйнівним наслідкам можливих страйків, соціальної напруги тощо).

3. Доведення до працівників, які підлягають вивільненню, інформації про державні гарантії для зареєстрованих у службі зайнятості безробітних, їхні права на профнавчання, профорієнтаційні послуги, працевлашту­вання на заброньовані робочі місця, участь в оплачуваних громадських роботах, програмах підприємництва та самозайнятості, допомогу по безробіттю та ін.; інформування про обов'язки та можливості служби зайнятості щодо надання соціальної та матеріальної допомоги, переду­мови і переваги отримання соціальних послуг, про попит на робочу силу на місцевому ринку праці.

Працівники, які підлягають вивільненню, в числі базових адаптаційних послуг отримують поради психолога щодо шляхів подолання тимчасових життєвих труднощів, методичні матеріали з даних проблем.

До компонентів диференційованих адаптаційних послуг відносять ті послуги, які надають центри зайнятості разом з соціальними партнерами, а саме:

• професійна переорієнтація працівників, у тому числі орієнтація на підприємництво та самозайнятість;

• послуги з професійно-психологічної реабілітації;

• послуги працівникам з підбору вакансій з урахуванням їх професійних навичок, здібностей та побажань;

• професійне навчання з урахуванням потреби місцевого ринку праці в працівниках певного кваліфікаційного рівня.