Розвиток співбесіди

Цей етап повинен включати п'ять основних змістовних елементів:

• з'ясування причини звернення клієнта до ЦЗ, об'єктивних даних, акту­альних потреб, інтересів, намірів і бажань щодо майбутньої роботи;

• формування разом з клієнтом перспективних та поточних цілей на шляху досягнення головної мети – працевлаштування;

• розкриття можливостей служби зайнятості стосовно конкретного клієнта;

• орієнтація зусиль клієнта на підвищення його професійного потенціа­лу, професійну самореалізацію шляхом організації власної справи;

• формування в клієнта мотивації до наполегливого пошуку роботи та участі в заходах активізації, спрямованих на прискорення праце­влаштування.

Особливо слід виділити, що універсальним рушійним механізмом активізації безробітних у пошуку роботи є психологічний механізм моти­вації. Викликати адекватну поведінку шукача роботи на ринку праці мож­на з одного боку тільки з урахуванням системи його потреб, інтересів, цінностей, з іншого – через демонстрацією переваг, користі кожного кроку, дії клієнта на шляху до працевлаштування.

Допомогти спеціалісту ЦЗ досягти підвищення активності клієнтів щодо пошуку роботи можуть так звані "мотиваційні ланцюжки". Модель такого мотиваційного ланцюжка наведена на рис. 76.

рис. 76. Мотиваційний ланцюжок

У процесі співбесіди доцільно ставити клієнту в основному відкриті запитання, тобто такі, що починаються із питальних слів: чому, коли, як, навіщо, скільки, де і т. ін.). Вони припускають не відповіді типу "так" або "ні", а розширені відповіді, що дають змогу клієнту поділитися своїми очікуваннями, переживаннями, думками, побоюваннями, побажаннями, врешті-решт висловитися. Наприклад:

• "Що Ви думаєте про можливості працевлаштування не за Вашим фахом (спеціальністю)?";

• "Яка із спеціальностей, найбільш споріднених з Вашою, могла б Вам підійти?";

• "Як Ви ставитесь і що думаєте стосовно організації власного бізнесу?";

• "Яка реальна зарплата задовільнить Вас при працевлаштуванні?";

• "Наскільки і чому важливі для Вас режим роботи підприємства, транспортна доступність, наявність закладів соціальної сфери (їдальня, поліклініка, спортзал, дитсадок і т. ін.)?";

• "Наскільки прийнятною для Вас є добре оплачувана робота, але така, що потребує великого фізичного навантаження?" тощо.

Психологи вважають, що мистецтво бесіди багато в чому визначається умінням вислухати співрозмовника. Можна виділити два стилі слухання: нерефлексивний і рефлексивний (активний), які допомагають спеціалісту вирішити багато проблем, пов'язаних із взаєморозумінням та створенням атмосфери довіри в стосунках у процесі співбесіди.

Нерефлексивне слухання є прийомом, що полягає в умінні слухати партнера, не перебиваючи його. Таке слухання дає змогу спеціалісту кра­ще зрозуміти клієнта, особливо в тих випадках, коли в клієнта є велике бажання виговоритися, коли його охоплюють сильні емоції. Тут допустимі репліки, що стимулюють партнера до продовження монологу, наприклад: "Я Вас розумію...", "Так-так...","Так от що сталось...", "Продовжуйте, продовжуйте...", "Так, ця проблема справді Вас хвилює..." та ін.

Як правило, нерефлексивного слухання буває явно недостатньо, тому рекомендується застосовувати рефлексивне слухання, суть якого полягає у використанні спеціалістом словесних форм для підтвердження розуміння того, про що говорить клієнт, уточнення смислу сказаного. Одним із прий­омів рефлексивного слухання є уточнення. Загальна формула питань така: "Уточніть, будь ласка, ще раз...", "Що конкретно Ви маєте на увазі?", "Чи не повторите Ви ще раз?", "Чи не поясните Ви це?" і т.п. Такі запитання дадуть змогу клієнту чітко, а можливо, і більш лаконічно викласти суть проблеми.

Ефективним прийомом є перефразування, коли думку клієнта спеціа­ліст формулює своїми словами, підтверджуючи тим самим правильність її розуміння. Наприклад: "Якщо я Вас правильно зрозуміла, то Ви бажаєте того-то, чи це так?", "Іншими словами, Ви вважаєте...", "На Вашу думку...", "Ви гадаєте?", "Якщо я не так зрозуміла Вас, Ви можете мене виправити...".

Позитивний ефект дає застосування і такого прийому, як резюмування. Він конче потрібний тоді, коли бесіда є надто тривалою, а обсяг проблем, які обговорюються, значний. При резюмуванні об'єднуються всі основні фрагменти проблеми, яка обговорювалася. Як правило, це робиться приб­лизно так: "Якщо підвести підсумок нашої бесіди, то...", "У загальних рисах підсумок нашої бесіди полягає в тому...", "Те, що Ви сказали, може означати...". Особливо ефективним є резюмування при врегулюванні суперечностей, конфліктів.

Спеціаліст ЦЗ в ході співбесіди має використовувати раціональну аргу­ментацію, конкретні факти, приклади, статистичні дані, які ілюстрували б результативність та ефективність окремих заходів центру зайнятості із сприяння шукачам роботи у працевлаштуванні. Результативність співбесі­ди залежить також від поінформованості фахівців про ситуацію на локаль­ному ринку праці, їхнього вміння простими і зрозумілими словами вплива­ти на клієнта.

Наприклад, термін "громадські роботи", що добре знаний кожному співробітникові служби зайнятості, для інших може бути невідомим. Щоб уникнути непорозуміння, краще пояснити суть цієї форми зайнятості, підкресливши, що за особами, які беруть участь у таких роботах, збері­гаються всі права безробітних, у тому числі на одержання допомоги по безробіттю.

У ході співбесіди слід постійно акцентувати увагу клієнта на тому, що працевлаштування значною мірою залежить від його бажання, волі, ціле­спрямованості, наполегливості і конкретних дій у пошуку роботи. Головна ідея, яка повинна пронизувати всю співбесіду, може бути висловлена так: "Робота існує для тих, хто її шукає", "Все у Ваших руках. Ви подолаєте цю ситуацію". Тому велике значення матиме те, як спеціаліст дає поради щодо форм і методів самостійного пошуку роботи та надає допомогу у складанні Рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.

У процесі співбесіди з метою організації ефективної співпраці з клієн­том у пошуку і підборі роботи спеціалісту необхідно більш детально з'ясувати таке:

1. Які фактори мають вирішальне значення при працевлаштуванні:

• очікуваний розмір зарплати;

• вид діяльності, характер праці (розумовий, фізичний, творчий, індиві­дуальний, у колективі, робота за наймом, самозайнятість тощо);

• умови праці (у приміщені, на свіжому повітрі, шкідливі умови і т.ін.);

• перспективи службового зростання;

• бажана транспортна доступність;

• режим роботи (змінність, тривалість перерви, початок і закінчення робочого дня, відпустки тощо).

2. Яку роботу, крім тієї, з якою була пов'язана попередня трудова діяль­ність клієнта, він може виконувати.

3. Чи бажає клієнт працювати тільки за фахом, чи за певних умов може погодитися на іншу роботу.

4. Які обставини (головні) стали причиною звільнення клієнта.

5. Яка, на його думку, основна причина того, що він досі не може праце­влаштуватися.

6. На яких підприємствах, в організаціях і установах, в інших роботодавців та яким чином (теле­фонував, відвідував, надсилав листи, давав оголошення) клієнт самос­тійно шукав роботу.

7. Які найбільш типові і важливі для працевлаштування риси характеру (комунікабельність, організованість, відповідальність, уважність, спів­чутливість тощо) має клієнт.

8. Які можливі обмеження він має за станом здоров'я, сімейним станом, релігійними переконаннями.

9. Що є джерелом доходів клієнта сьогодні.

10. Склад сім'ї клієнта, основний вид занять кожного з членів, наявність серед них безробітних, зареєстрованих у службі зайнятості, наявність серед членів сім'ї людей з інвалідністю.

Особливого значення набуває виявлення в процесі співбесіди причин, які заважають шукачам роботи працевлаштуватися, перешкод у процесі пошуку роботи. Серед них можуть бути недостатня активність клієнта, відсутність навичок самопрезентації, хибні установки, розчарування після невдалих співбесід з роботодавцями, неповна інформація про потреби ринку праці, наявні вакансії, відсутність розуміння реалій ринкової еконо­міки, низька конкурентоспроможність, деякі риси характеру (неорганізова­ність, відсутність наполегливості тощо).

Для більш ефективного сприяння клієнту в працевлаштуванні та для підвищення його конкурентоспроможності на ринку праці законодавство України передбачає можливість його участі в заходах активного сприян­ня працевлаштуванню. Роль цих заходів, їх психологічний зміст щодо активації зусиль безробітних у пошуку роботи схематично відображено на рис. 77.

рис. 77. Роль заходів активного сприяння працевлаштуванню безробіт­них в процесі пошуку роботи

Безробітному необхідно роз'яснити зміст таких заходів та вия­вити його ставлення до участі в них, підсилити мотивацію до участі у програмах активного сприяння працевлаштуванню, що прискорять працевлаштуван­ня. З цією метою спеціалісту центру зайнятості необхідно:

1. Ознайомити клієнта зі змістом, перевагами, можливостями малого підприємництва, а також реальними труднощами, які виникають у сфе­рі підприємництва та самозайнятості; поінформувати клієнта про мож­ливості служби зайнятості у підтримці його намірів у разі започатку­вання власної справи; пояснити, яким вимогам має відповідати особа для одержання цієї підтримки; з'ясувати:

• як клієнт ставиться до можливості започаткування власної справи;

• чи вважає він, що йому притаманні відповідні якості;

• чи має клієнт намір взяти участь у роботі семінару "Як почати свій бізнес?".

2. Поінформувати клієнта про можливості працевлаштування за його професіями (спеціальностями) і в разі відсутності такої можливості з'ясувати, як клієнт ставиться до зміни своєї професії шляхом профе­сійного навчання за направленням служби зайнятості. При цьому спе­ціаліст наводить приклади, що ілюструють доцільність та ефективність професійного нав­чання безробітних.

3. Пояснити клієнту, що служба зайнятості може надати йому можливість додаткового заробітку (до допомоги по безробіттю) через його участь у громадських роботах і з'ясувати, як клієнт ставиться до участі в оплачуваних тимчасових роботах, в тому числі громадських.

4. З'ясувати, чи знає клієнт (як він вважає) методи самостійного пошуку роботи та джерела інформації про вакансії; чи вміє презентувати роботодавцю себе, свої здібності, навички з найкращого боку, чи знає, як себе при цьому поводити.

У разі доцільності клієнту пропонується взяти участь у роботі семінару з техніки пошуку роботи. Іншими словами, спеціаліст ЦЗ має:

• чітко зрозуміти в чому полягають проблеми клієнта;

• розкрити особисту участь безробітного в процесі пошуку роботи;

• визначити шляхи отримання бажаного результату;

• допомогти розробити альтернативні рішення.