Навички психолога слухати іншу людину в процесі бесіди

Психологи, які дійсно вміють прислуховуватись до інших, володіють потужним засобом впливу, засобом, що можна отримати, навчившись таким навичкам:

1. Направляти свою увагу: подивіться на людину, відчуйте інтерес до неї, що вона говорить, не давайте собі відволікатися.

2. Слідкувати за невербальними знаками: спостерігайте за виразом обличчя і рухами, що показують не виказані, але важливі психологічні відношення чи почуття.

3. Відкидати поспішні судження: не виносити оцінок до тієї пори, поки повністю не дізнаєтесь про психологічні характеристики клієнта (іншої людини).

4. Не дозволяти собі перебивати іншу людину в ході бесіди. Дайте йому можливість закінчити промову.

5. Перевірте своє розуміння теми бесіди: повторюйте сказане, щоб забезпечити повне розуміння, уточніть сказане власними словами.

6. Пропонувати свою підтримку: заохочувати висловлення суджень, навіть якщо вони незручні для вас як для психолога, або здаються вам нерозумними.

7. Спільно в ході бесіди створювати ідеї: прагніть розширювати і розвивати сказане співрозмовником (іншою людиною), а не вишукувати в ньому помилки.

Що категорично не дозволяється застосовувати психологу у експериментальній бесіді:

1. Примус – вимога до досліджуваного розказати певні факти або періоди свого життя, залякування, загроза, психологічний тиск.

2. Ігнорування досліджуваного – демонстративне пропускання його слів «повз вуха». Невербальна поведінка, яка свідчить про неуважність до досліджуваного.

3. Маніпулювання – приховане від досліджуваного спонукання до певних переживань, певних символів, потрібних для своєї мети психологу. При цьому маніпулятору-досліднику важливо, щоб досліджуваний вважав ці думки і почуття своїми власними, а не «навіяними» ззовні.

Клінічна бесіда

Не обов’язково проводиться з пацієнтом клініки. Цей термін закріпився за способом дослідження цілісної особистості. Під час бесіди дослідник намагається отримати максимум інформації. Виділяючи індивідуальні особливості, зміст інформації, другий план інформації, життєвий шлях, успіхи і негаразди особистості на цьому шляху. Експериментатор чи асистент фіксують інформацію вже після експериментальної бесіди. Це створює доброзичливу атмосферу, але потребує великої уваги, аби не втратити важливої інформації.

Глибинне інтерв’ю як метод впливу в системі «людина-людина»

Інтерв’ю - це цілеспрямоване опитування з метою самооцінювання, самопізнання. До цього метода можна віднести написання щоденника, який ведеться з цілю пізнання.

Психологічний вплив в професії «людина людина» є суттєвою складовою професійної діяльності психолога, лікаря, педагога, юриста, журналіста, соціолога і соціального робітника. В діяльності лікаря (психолога) глибинне інтерв’ю є головним методом його взаємодії з іншою людиною. Специфіка глибинного інтерв’ю в системі людина людина, перш за все відбивається на параметрах індивідуального життя людини і на її життєвому шляху. Діяльність психолога і лікаря це дещо споріднені характеристики, і лікар і психолог несуть відповідальність за свій психологічний вплив на іншу людину і за ті індивідуальні зміни, які буде вона переважити. Завдяки глибинному інтерв’ю психолог бере відповідальність за прояв якостей психічного життя, а лікар несе відповідальність за прояв якостей фізичного життя людини. І лікар, і психолог працюють з симптомами, які вони пояснюють в ході глибинного інтерв’ю. Вони обоє орієнтуються на зміни психічних і фізичних параметрів життя і таким чином впливають професійно на іншу людину. Вони залишають суттєвий відбиток в біографії людей. Впливають на хід їх життя і таким чином змінюють людину. Тобто інтерв’ю у лікаря і психолога є методом професійної діяльності. Завдяки інтерв’ю і лікар, і психолог створюють нові динамічні тенденції у внутрішньому світі іншої людини. Головне в інтерв’ю лікаря є:

• встановлення контакту з людиною;

• діагностика хвороби;

• оцінка плану ефективного лікування.

Рішення лікаря про стан хвороби в кінцевому випадку є результатом застосування глибинного інтерв’ю.

Таблиця 2.2. Глибинне інтерв’ю як метод впливу в системі «людина-людина»

Професія	Зміст діяльності	Предмет інтерв’ю	Метод інтерв’ю	Міра впливу і відповідальності
Психолог	Всі модальності людини	Переживання динамічних властивостей психічної реальності людини	Зміна у людини відношення до себе	Рівень, міра, відкритості іншої людини, етичні, правові норми
Лікар	ВКЗ(внутрішня картина захворювання. ВКХ (внутрішня картина хвороби)	Зміна ВКХ, ВКЗ	Динаміка ВКЗ, ВКХ.	Етичні, правові норми
Соціолог	Я серед інших	Відношення до себе, до інших	Виявити відношення до інших людей	Етичні, правові норми
Юрист	Відповідальність в людині змісту: Я - громадянин Я - концепція Я-границя Я-ідеальне Я-реальне Усвідомлення уяви про саму себе	Ступінь відповідності дій людини поняттю відповідальність	Уточнення інформації	Етичні, правові норми
Педагог	Засвоєння наукових понять.	Рівень оволодіння учнями (студентами) науковими поняттями	Фіксація рівня оволодіння поняттями	Етичні, правові норми
Журналіст	Логіка подій або фактів	Ступінь об’єктивності інформації про події (факти)	Уточнення інформації	Етичні, правові норми
Соціаль-ний Працівник	Організація індивідуального життя іншої людини	Індивідуальне життя, відповідність індивідуального життя, соціальним стандартам	Віднов-лення логіки нормаль-ного індивіду-ального життя в соціумі	Етичні, правові норми

Важливим аспектом в процесі глибинного інтерв’ю є феномен сенсибілізації. Головною задачею в інтерв’ю лікаря і психолога є виявлення прояву неспецифічних ознак хвороби або внутрішнього психічного стану людини.

В глибинному інтерв’ю і лікарю, і психологу важливо враховувати активність іншої людини, яка дозволяє побудувати діагноз і суттєво вплинути на ефективність інтерв’ю. І психолог, і лікар задають питання, одночасно впливають і розкривають зміст Я-концепції людини.

Анкета

Психологи інколи звертаються до заочного опитування на основі анкети. Піонером цього методу був Френсіс Гальтон (1822-1903), який досліджував вплив спадкоємності та умов життя на рівень інтелектуальних здібностей людини. На основі анкети Ф. Гальтон здійснив опитування ста найвизначніших британських вчених. Згодом анкета як метод дослідження був включений до системи психологічних методів. Слід підкреслити, що інформація, отримана за допомогою анкет, має досить декларативний характер, не завжди є достовірною і надійною. Мотиви відповідей мають зв'язок з поняттям "соціального очікування", "соціальної бажаності". Феномен соціальної бажаності зустрічається в дослідженні дуже часто, причому, і підсвідомо. Він проявляється у бажані досліджуваного розкрити гіпотезу дослідження, у бажані скоректувати свої відповіді, підганяючи їх під певний бажаний еталон. Особливо часто це можна зустріти в ситуації конкурентного відбору за результатами психологічного дослідження. Уникненню ефекту соціальної бажаності допомагає правильне представлення матеріалу і методики дослідження, чітке формулювання цілі експериментального дослідження, планів використання результатів та попередня бесіда психолога з групою для подолання усілякої недовіри і тривоги у досліджуваних.

Найважчим у анкетному дослідженні є формулювання самих запитань анкети. Прикладом можуть бути президентські вибори 1992 року у США, що відобразили відношення виборців до урядових проектів по підвищенню добробуту народу. В одній з таких анкет було запитання: "Чи підтримуєте ви програму підвищення добробуту бідних людей?". У другій анкеті це ж питання звучало так: "Чи підтримуєте ви програму допомоги бідним людям?". На перше запитання позитивно відповіли 19% опитуваних американців, в той же час на друге запитання позитивно відповіли 63% опитуваних. Отже, психологічне сприйняття запитань є дуже важливою складовою анкетного дослідження.