Цілі тренінгових груп

Як було зазначено вище, цілі тренінгової роботи, пов’язані з багатогранними психічними процесами. Однак, існують загальні цілі, що об’єднують тренінгові групи:

1) експериментальне дослідження психологічних проблем учасників групи і допомога в їх вирішенні;

2) покращення суб’єктивного самопочуття і спілкування, гармонізація й укріплення психологічного здоров’я;

3) розвиток самосвідомості і особистісного росту.

Контрольні запитання і завдання

1. Що вимірюють праксіометричні методи в експериментальній психології?

2. Назвіть області застосування архівного методу.

3. Назвіть способи обробки даних при застосуванні контент-аналізу.

4. Який метод експериментальної психології дозволяє здійснити категорізацію об’єктів?

5. Назвіть складові методу експертних оцінок.

6. Назвіть етапи експертної психологічної оцінки.

7. Який метод дозволяє вирішити складну психологічну проблемну ситуацію ?

8. Основні цілі експериментальних тренінгових груп.

Використана і рекомендована література

1. Гичан И.С. Основы психологии и педагогики : учеб. пособ. / И.С. Гичан. - К.: НАУ, 2006. - 91 с.

2. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение. / Ю. Н. Емельянов. - Л.: ЛГУ, 1986. - 167 с.

3. Методологические и методические проблемы котент-анализа. Вып. I-II. М.-Л, 1973. 120 с.

4. Петровская Л.А. Теоретические и методологические проблемы социально-психологического тренинга. / Л.А. Петровская. - М.: МГУ, 1982. – 168 с.

5. Роджерс К. Творчество как усиление себя // Вопросы психологии, 1990, №3.

6. Семенов В.Е. Метод изучения документов в социально-психологическом исследовании. / В.Е. Семенов. - Л.: ЛГУ, 1983. - 55 с.

7. Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге. / Н.Ю.Хрящева. - СПб.: Речь, 2001. – 250 с.

Частина ііі Психологічний експеримент

Глава 3.1. Експеримент як основа практичної діяльності психолога

Експеримент в психології

Психологічний експеримент є методом пізнання психічної реальності. При цьому психічні явища вивчаються у спеціально створених або контрольованих дослідником умовах. Робота над психологічним експериментом таких відомих вчених як Біне Альфред (1857 – 1911), Ернст Вебер (1795-1878), Густав Теодоро Фехнер (1801-1887), Герман фон Гельмгольц(1821-1894), Іван Петрович Павлов (1849-1936), Вільгельм Вундт (1832 – 1920), Вільям Штерн (1871 – 1938) сприяла утвердженню самої психології як науки. Вони вважаються засновниками експериментальної психології. Термін “експеримент” походить від латинського слова “experiment”, що означає спробу, науковий дослід, спостереження, які можуть бути відтворені у конкретних умовах.

Взагалі, експериментальне дослідження – це систематичне спостереження, у якому дослідник-психолог намагається встановити причинні чи кореляційні зв’язки між основними перемінними при контролі зовнішніх перемінних. Перевага експериментального методу полягає в тому, що психолог сам викликає досліджуване явище. Для цього він сам відбирає групи і тип дослідження. Це дає змогу отримати необхідний статистичний матеріал, встановити якісні і кількісні показники, що характеризують психологічне явище. Д. Кемпбелл визначає експеримент як дослідження , в якому здійснюється управління змінними та спостерігаються ефекти вироблені цим впливом.(див. Д. Кэмпбелл., 1990 с. 62-107, 176-178).

Д. Гудвін називає експериментом процедуру досліду, при якій одні фактори залишаються постійними ,а інші змінюються , при цьому фіксується деякий результат.(див. Д. Гудвин. Исследования в психологи СПб. 2004. с.47-58).

Петербурзький дослідник В.В. Нікандоров пише що поняття експерименту в останній час втрачає свою специфіку, непомірно розщеплюється. (В. В. Никандоров. Экспериментальная психология. СПб: 2003. С. 17-25) Таким чином, психологічним експериментом називається проведення досліджень у спеціально створених і керованих умовах у цілях перевірки експериментальної гіпотези та встановлення причинно-наслідкових зв’язків. У процесі експерименту дослідник спостерігає за поведінкою об’єкта й оцінює його стан. Процедура спостереження й вимірювання складає процес експерименту. Окрім цього, між дослідником та об’єктом виникає планова й цілеспрямована взаємодія, метою якої є оцінка стану об’єкта. Ця ситуація називається експериментальним впливом (див. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. С. 74-106).

Експеримент, як процедура дослідження, має свої недоліки. До них в першу чергу слід його штучність. Штучним експеримент стає тому, що головне тут ситуація, в якій відсутні знання про досліджувані психологічні явища, відсутні природні умови, які мають для людини велике значення.

Другий недолік пов’заний з ускладнюючою роллю самого дослідника в експерименті, з його суб’єктивністю та упередженістю.

Третій недолік пов’язаний з тим, що неможливо оцінити і втілити результати конкретних експериментів в життя через абстрактність отриманих результатів.

Четвертий недолік пов’язаний з аналітичністю дослідження, тобто в експерименті штучно відривається окремі (досліджувані) частини психічного виду діяльності суб’єкта. В реальному житті психічні механізми працюють злагоджено у взаємодії та цілісності.