Плани контролю перемінних

Існує два основних типи контролю перемінних в психологічному експерименті. У першому випадку досліджування проходять в різних умовах на двох або трьох групах. Одна з них є контрольною. Результати психологічних досліджень порівнюються між цими групами. Цей план називається міжгруповим планом контролю дослідження. Він має вигляд:

Таблиця 3.8

Група А контрольна	Умови експерименту №1	Оцінка результатів
Група В експериментальна	Умови експерименту №1	Оцінка результатів

В міжгруповому плані порівнюють результати, отримані в різних групах досліджуваних. Другий план характеризується тим, що кожний досліджуваний проходить експеримент в різних умовах. Психолог спостерігає результати експериментального впливу в одних умовах і порівнює їх з результатами впливу в інших умовах. Такий вплив називається внутрішньогруповим планом, він має таку структуру:

Таблиця 3.9

Досліджуваний студент А

=

Умови експерименту 1

+

Умови експерименту 2

+

Умови експерименту 3

У внутрішньогруповому плані кожний досліджуваний проходить випробування (експеримент) в різних умовах.

В цьому випадку потрібне невелике число досліджуваних, оскільки кожен з них піддається декільком експериментальним впливам. Зміна результатів відносно середньої величини при внутрішньогруповому плані експерименту значно менша, ніж при міжгруповому плані.

Поняття контролю означає, що психолог - експериментатор намагається провести експеримент так, щоб він повністю відповідав критерію істинності. Контроль, в першу чергу, стосується організації умов експерименту, бо результати дослідження є функцією незалежних перемінних, а не інших факторів експерименту.

Контроль за незалежною змінною в експерименті полягає в її активному варіюванні або у знаннях про закономірності її зміни. Варіювання - активний контроль умов експерименту.

Формування репрезентативної вибірки

Одним з основних понять, що використовується в планах контролю перемінних є поняття вибірки. Під вибіркою розуміють всю множину значень досліджуваної змінної величини, що реєструються в експерименті. Загальну кількість вимірів у вибірці прийнято позначати символом N.

Пояснено сказане на прикладі. Нехай у експерименті по вимірюванню швидкості простої сенсомоторної реакції задіяно 10 чоловік і реакцію кожного з них враховують тільки один раз. Тоді N = 10. Але якщо подразник був пред'явлений досліджуваним багаторазово, то обсяг вибірки буде більшим: наприклад, при 15 пред'явленнях N = 150.

Вибірка - множинність випадків (досліджуваних об’єктів, подій, прикладів) вибраних за допомогою визначеної процедури з генеральної сукупності для участі в експерименті. Об'єм вибірки  число отриманих випадків, включених у вибіркову сукупність. Основними вимогами, що висуваються до вибірки є її репрезентативність і адекватність. Репрезентативністю вибірки є її показовість, відповідність характеристик, отриманих в результаті часткового (вибіркового) дослідження об’єкта, характеристикам цього об’єкта в цілому. Вона дозволяє отримати узагальнені висновки на основі окремих досліджень.

Склад експериментальної вибірки групи повинен бути таким, щоб правильно відображати (репрезентувати) усю генеральну сукупність. Тоді висновки отримані в експерименті можна узагальнити на всю популяцію. На вибір популяції впливають цілі дослідження.

Існує декілька стратегій вибору репрезентативних груп в експерименті:

1. Проводиться дослідження з експериментальною та контрольною групами, які ставляться в різні умови. Дослідження експериментальної групи проводиться на фоні контрольної групи. Дослідник намагається визначити та виявити певні психологічні властивості.

2. Дослідження з експериментальною та контрольними групами з використанням стратегії попарного відбору. Для конкретного члена групи (дослідженого) підбирається еквівалентний йому (вік, освіта, соціальне положення) досліджуваний.

3. Дослідження з використанням тільки однієї групи-експериментальної. Поведінка цієї групи вивчається в експериментальних та контрольних умовах. Така стратегія застосовується, якщо не має умов організувати контрольну групу.

4. Для вибору груп використовується також процедура рондомізації. Використання такої вибірки ґрунтується на припущенні, що кожний член популяції з рівною ймовірністю може потрапити у вибірку.

5. У випадку, коли потенціальні досліджувані відрізняються за статтю, віком, рівнем освіти, використовують, так звану, техніку рондомізації, яка полягає в тому, що всі представники сукупності отримують певний індекс по якому потім проводиться випадковий відбір групи.

Таким чином, головною вимогою до складу вибірки є її репрезентативність. Склад вибірки повинен якісно і кількісно відображати генеральну сукупність, основні її елементи.

Задачі дослідження обумовлюють об’єм (обсяг, чисельність) вибірки. Групи досліджуваних формуються таким чином, щоб бути подібними по всім релевантним для даного експерименту параметрам, і розрізнятися по параметру, що є підставою для розрізнення експериментальної та контрольної групи (наприклад експеримент по вживанню СТ).

Під релевантними мають на увазі параметри, які на думку психолога впливають на психологічний феномен, що вивчається в експерименті.

Психолог упорядковує групи по статевому та віковому складу. У більшості досліджень по встановленню відмінностей з достатньою точністю необхідно знати сумарний об’єм вибірки.

Дружинін В.М. (див. Дружинін В.М. 2001. С. 91-93) наголошує, що обсяг експериментальної та контрольної груп повинен бути не меншим за 35 осіб, при цьому, як в тій, так і в іншій групі, вони не повинні дуже відрізнятися. Сформувати експериментальну групу значно важче ніж контрольну. Чим менша контрольна група, тим більшим повинен бути сумарний обсяг вибірки.

При проведенні кореляційного аналізу звичайно використовують обсяг вибірки не менший ніж 30-35 осіб. Відомо, що коефіцієнт кореляції, який є нижчим за 0,35 не є значимим. При очікуваному значному зв’язку, що передбачає коефіцієнт кореляції рівним і більшим за 0,35 з похибкою у 5%, обсяг вибірки повинен бути більшим за 35 осіб, і становити приблизно 40-45 осіб.

Вибірка у 40-45 осіб є оптимальною і у випадку, коли немає підстав очікувати тісних зв’язків між параметрами. Найчастіше використовується група з 30-35 осіб. Існують статистичні таблиці, які вказують на найбільш оптимальний обсяг груп.

Що ж стосується складу досліджуваних групи по віку і статі, то рекомендується розбивати її на підгрупи – жінки-чоловіки, і обробляти дані по цим підгрупам.

Відносно вікового складу у сучасній психології існують наступні вікові параметри:

1. Новонароджений – 0-10 днів;

2. Немовля – 1 рік;

3. Раннє дитинство 1-2 роки;

4. Перший період дитинства 3-7 років;

5. Другий період дитинства 8-12 років хлопчики, 8-11 років дівчата;

6. Підлітковий 13-16 років хлопчики, 12-15 дівчата;

7. Юнацький 17-21 чоловіки, 16-20 жінки;

8. Середній перший період 21-35 років, другий середній період 36-60 років;

9. Похилий вік 60-75 років;

10. Старечий вік 75-90 років;

11. Довгожитель 90 років і більше.