Індуктивні принципи експериментального планування Дж. Мілля і д. Кемпбелла

Логіка планування експерименту базується на індуктивних принципах та пов’язана з іменем Дж. Мілля, який розробив конкретні схеми індуктивного висновку.

Т.В. Корнілова (див.: Корнилова Т. В. Введение в психологический эксперимент. М.: МГУ, 2001. с. 133-140) наводить два основних методи розробки експериментальних планів на етапі формального планування

Схема 2. Метод відмінності

Якщо група перемінних, що включають фактор Х, викликає ефект Y, а таж група без фактора Х призводить до негативного ефекту (не Y), то Y обумовлено перемінною Х

С хема 1. Метод згоди

Якщо два комплекса змінних викликають один і той же ефект Y,то, це значить, що він обумовлений загальною для цих груп перемінною Х

Тонка стрілка означає тут «слідує», подвійна – «причинну обумовленість». Розуміння цих принципів дозволяє правильно будувати експериментальні плани.

Типи експериментальних планів

План експерименту відповідає на питання:

1. Одна чи декілька незалежних перемінних використовуються в експерименті?

2. Як змінюється незалежна перемінна, чи залишається вона постійною?

3. Які методи контролю допускаються в експерименті?

В експериментальній психології використовуються прості і комплексні плани. В простих планах вивчається вплив однієї єдиної перемінної. До простих планів належать:

а) експерименти з відтворюваними умовами, де встановлюється вплив однієї - двох умов на одну перемінну. Це плани еквівалентних груп. Еквівалентність стосується тільки складу та структури групи, так як абсолютно однакових людей не буває. Еквівалентність означає відносний збіг якостей, які характеризують групу;

б) експерименти з дослідною та контрольною групами, де експериментальному впливу підлягає одна дослідна (експериментальна) група. І експериментальна, і контрольна група обираються методом рондомізації з однієї популяції. Ціль – перевірка впливу однієї перемінної. Комплексні або факторні плани розробляються для вивчення впливу декількох незалежних перемінних.

При визначенні типів експериментів треба враховувати змістовні критерії, що дозволяють оцінити різні експериментальні процедури при перевірці психологічних гіпотез. Зупинимося на критеріях, що дозволяють структурувати плани проведення експерименту.

Перший критерій – критерій істинності. Відносно цього критерія можна виділити три експериментальні плани: доекспериментальний – експеримент ні з чим не порівнюється; експериментальний – наявність контрольної та експериментальної групи; квазі - експериментальний - так званий експеримент.

Другий критерій – можливість рондомізації, тобто випадкового розподілу різних рівнів НП (незалежної перемінної) в експериментальній групі. Рондомізація включає і випадковий підбір досліджуваних у групу з відповідної популяції.