Тестування як визначення властивостей

Метод тестування - це стандартизоване вимірювання певних психологічних параметрів людини. Як пише В.М. Дружинін, тестування є процесом вимірювання властивостей людини. Властивість відображає таку сторону об’єкта, яка обумовлює його відмінність або схожість з іншими об’єктами (людьми). Властивість може бути багатовимірною та одновимірною. Використання поняття властивість означає виділення певного класу об’єктів, які мають ці властивості. Вони класифікуються за інтенсивностями ознак, і бувають: точковими, лінійними, багатовимірними. До точкової властивості можна віднести стать людини (чоловік, жінка), її психічний тип (холерик, сангвінік). Ці властивості не мають інтенсивності, вони є властивостями нульового вимірювання. Лінійні властивості мають інтенсивність. Ними можуть бути: температура, фізична сила людини, її зріст. Такі поняття як темперамент, емоційність, інтелект, креативність також мають лінійну властивість. Багатовимірна властивість проявляється між множиною досліджуваних (О) індикаторами (J) і властивостями (Р). Існує відповідне відношення між цими показниками. Таким чином, можна сказати, що властивості мають наступну типологію: невизначені, точкові, дискретні, лінійні, багатовимірні.

Що вимірює психологічний тест?

Вимірювання – це творчий підхід досліджуваних до роботи з тестом. Це зважені відповіді на завдання (запитання). Тест дозволяє виміряти людську якість кількісно. Психологічний тест розглядається як набір певних завдань.

Він є вимірювальним інструментом, що оцінює людську характеристику (властивість). Загальна назва завдання чи його підзаголовок відповідає пункту тесту. Досліджуваному пропонуються варіанти відповідей до кожної задачі.

Відповідь реєструється й вважається індикатором (ознакою), що характеризує конкретну властивість. Варіантами відповідей можуть бути: «так-ні», «розв’язав – не розв’язав». Кожен індикатор – відповідь на пункт тесту зіставляється з ключем, що приписує йому (індикатору) відповідну властивість людини.

Інтерпретація тесту

Інтерпретація тесту полягає в тому, що на підставі ознак психолог при роботі з «ключами» тесту виявляє властивості досліджуваного і відносить його до певної категорії. Індикаторами при інтерпретації виступають результати тестування – поведінкові ознаки. Вони можуть бути: невизначені, дискретні, лінійні, багатовимірні. До якісної сторони інтерпретації дослідження можна віднести узагальнення і умови дослідження. При проведенні експерименту постає проблема узагальнення отриманих результатів. Наприклад, у випадку дослідження групи з 40 осіб, 20 - 25 років, до яких можна віднести студентів третіх, четвертих курсів вищих навчальних закладів, виникає питання про поширення отриманих результатів на більшу популяцію. Найбільше узагальнення стосується визначеної категорії. До визначених досліджень можна віднести: дослідження Б. Скіннера по оперантному навчанню; дослідження І.П. Павлова по виробленню класичних умовних рефлексів у собак, що є універсальними для тварин; дослідження Ж. Піаже відносно розвитку дитячого мислення, які були повторно проведені у таких країнах як Франція, Росія, Америка, Ізраїль. Важливим моментом, що звужує результати є соціально-культурні особливості, що впливають на людський розвиток. Важливо також врахування умов дослідження. Психологічні експерименти потрібно проводити за умови і повного розуміння тестових завдань. Класичним прикладом впливу особливості завдань на результати експерименту стали в свій час психофізичні дослідження абсолютних порогів чутливості (закон Вебера-Фехнера, 1860). Про роль експериментатора і його вплив на результати дослідження зазначалося вище. У психології на відміну від інших дисциплін не можна повністю уникнути і виключити вплив особистих якостей та мотивації експериментатора на результати експерименту.