Додаток № 7 словник термінів експериментальної психології

Абсолютне значення – значення числа без його знаку, тобто завжди додатна величина, математичним позначенням якого є дві вертикальні риски з обох сторін від числа.

Актуалізувати – перевести із стану потенціального в стан реального.

Альтернативна гіпотеза (Н1) – гіпотеза згідно якої різниця між вибірками є значимою. Зазвичай, вона відповідає робочій гіпотезі дослідження.

Артефакт – феномен або ефект, внесений в експеримент дослідником.

Валідність апріорна – свого роду інтуїтивна оцінка змістовної валідності тесту, ступінь, в якому пункти тесту мають інтуїтивний апріорний зв’язок з моделями поведінки, які, як вважається, вони тестують.

Валідність внутрішня – критерій оцінки планування проведення дослідження з точки зору наближення його до зразків ідеального експерименту.

Валідність дослідження – оцінка проведеного емпіричного дослідження з точки зору як його “правильності”, так і його організації і, тим самим, можливості вважати отримані результати і висновки достовірними.

Валідність зовнішня – критерій оцінки дослідження з точки зору вирішення проблем відповідності, сформульованих в гіпотезі перемінних і реалізованих методичних умов на яких відбувається узагальнення отриманих результатів.

Валідність конструктивна – аналог зовнішньої валідності, оцінка відповідності поданих в експериментальній гіпотезі перемінних і відношення між ними теоретичним конструктам і теоретичній гіпотезі, з якої в якості наслідку виводиться експериментальна гіпотеза.

Валідність операційна – оцінка проведеного експерименту з точки зору відповідності емпірично накопиченим поняттям НП, ЗП, ІДП тих методик визначення і виміру перемінних, що використані в дослідженні.

Валідність популяційна – оцінка того, наскільки правомірно розповсюджувати узагальнення, отримані на основі використання в дослідженні обмеженої кількості досліджуваних на вибірки або на популяції, які є більшими за обсягом.

Валідність експерименту – відповідність конкретного дослідження загальноприйнятим стандартам.

Верифікація – це підтвердження експериментальної гіпотези.

Взаємодія перемінних – зміна залежності перемінної під впливом декількох незалежних перемінних у факторному експерименті.

Вибірка – частина популяції, відібрана таким чином, що вона вважається представником всієї популяції в цілому.

Вибірка випадкова – вибірка у яку можуть увійти з однаковою ймовірністю всі члени чи об’єкти вибраної популяції.

Вибірка репрезентативна – будь-яка вибірка, що є точним відображенням популяції, із якої вона була відібрана.

Генеральна сукупність – набір предметів у відповідності з певною характерною рисою чи характеристикою.

Гіпотеза – наукове припущення у вигляді висловлювання, істинність чи хибність якого невідомі, але можуть бути перевірені експериментально.

Гіпотеза про зв’язок – передбачає взаємозв’язок змін двох (чи більше) перемінних без вказівки направленості впливу однієї з них на іншу.

Гетерогенність (вибірки) – особливість вибірки, данні якої є в значній мірі розкиду і такими, що відрізняються між собою.

Данні – набір свідчень чи фактів, зібраних в ході експериментів чи досліджень.

Дискримінативність завдання – властивість тестового завдання розрізняти досліджуваних відносно максимальних і мінімальних значень шкали.

Дисперсія – варіативність, розподіл, тобто, міра відхилення значень від центральної тенденції.

Експеримент – сплановане і кероване психологом дослідження, в ході якого експериментатор діє на ізольований об’єкт і реєструє зміни його стану.

Експериментальний контроль – всі способи вдосконалення експерименту, що зближують його з ідеальним.

Експеримент лабораторний – експеримент, який проводиться в спеціально сконструйованих психологом умовах, з виділенням незалежної перемінної і врахуванням впливу побічних перемінних.

Експериментальний метод – вид теоретичного дослідження, яке побудоване у відповідності з логікою гіпотетичного судження відносно залежності, що вивчається.

Залежна перемінна – вимірювана в експерименті перемінна, зміна якої причинно обумовлена дією незалежної перемінної.

Задача експериментальна – завдання, яке дається досліджуваному в інструкції.

Замір – процедура встановлення взаємно однозначної відповідності між множиною об’єктів і множиною символів.

Значення – номер чи інше кількісне позначення, наприклад, число отримане в результаті виміру.

Ідеальний експеримент – мислений зразок експерименту, в якому на ЗП впливають тільки рівні НП, тобто немає інших змін, крім цих двох перемінних.

Інструкція – опис задачі, який подає експериментатор досліджуваному перед експериментом.

Інтраіндивідуальний експеримент – схема або план експерименту з одним досліджуваним, якому в певній послідовності подають всі НП.

Контекст – аналіз – метод, систематизованої кількісної оцінки змісту текстів.

Контроль перемінних – сукупність стратегій організації, планування і проведення експерименту, що застосовується для максималізації його внутрішньої і зовнішньої валідності.

Кореляція – зв’язок між двома змінними. Кореляція може бути додатковою, коли обоє перемінних змінюються в одному напрямку, або негативною, коли ці зміна перемінних проходить в протилежних напрямках.

Кореляція лінійна – будь яка кореляція, в якій середня зміна в одній перемінній пов’язана з середніми змінами в іншій. Лінія регресії є прямою лінією.

Кореляція множинна – зв’язок між однією залежною перемінною і двома чи більше незалежними перемінними.

Кореляція зворотна – частіше за все вживається в значенні негативної кореляції.

Коефіцієнт кореляції – величина, яка приймає значення від - 1 до + 1 і характеризує міру кореляції між двома змінними. Для кількісних даних використовують коефіцієнт кореляції r, а для якісних r_s.

Контрольна група – група досліджуваних, які не підлягають ніяким експериментальним впливам, результати отримані на контрольній групі служать для порівняння з результатами на експериментальній групі.

Дзвіноподібна крива – крива, яка характеризує розподіл більшості кількісних даних або результатів в експерименті.

Крос – культурний експеримент – дослідження, направлене на виявлення культурної детермінації, загально групових особливостей і індивідуальних відмінностей поведінки людей різних етносів.

Лабораторний експеримент – експеримент в спеціально створених умовах, що дозволяє виділити так звану чисту НП шляхом контролю всіх інших умов, з якими може змінюватись їх вплив.

Лонгітьюдний експеримент – дослідження, що проводиться шляхом спостереження за вибіркою суб’єктів на протязі довгого періоду.

Матриця – будь-яке розміщення даних в таблиці, що складаються з рядків і стовпчиків.

Метод – принцип і спосіб збору, обробки і аналізу даних, а також принцип дії на об’єкт.

Методика – форма реалізації методу, сукупність прийомів і операцій, процедура чи набір процедур для досягнення цілі.

Методологія – формулювання систематичних і логічно послідовних методів пошуку знань.

Міри центральної тенденції – статистичні показники, що характеризують найбільш виражені значення перемінної.

Незалежна перемінна – експериментальний вплив чи керований фактор, що здійснюється дослідником.

Парадигма – сукупність установок цінностей, процедур і методів, що складає загальноприйнятий напрямок в певній дисципліні в певний момент часу.

Плацебо – ефект – реакція досліджуваного на “пусті” впливи, відповідна реакція при наявності реального впливу. Виявлений в 1956 р.

Планування експерименту – організація проведення експерименту у відповідності з ідеальним зразком.

Поріг – критичний рівень, вище якого починається збудження рецептора або сприйняття стимулу мозком людини. В першому випадку - це фізіологічний поріг, в другому - поріг сприйняття.

Признак (ознака) – все те, що виражає природу об’єктів, їх подібність або відмінність, а також одна подія, що є сигналом іншої.

Розподілення – сукупність даних в вибірці, що є згрупованими та впорядкованими за певними характеристиками.

Рондомізація – стратегія випадкового відбору чи розподілу досліджуваних, при якій всі суб’єкти мають рівні шанси потрапити до експериментальної чи контрольної групи.

Репрезентативність вибірки – основний аспект оцінки популяційної валідності.

Семантичний диференціал – методика кількісного і якісного аналізу групової свідомості.

Статистичний висновок – система правил, згідно яких відбувається статистичні рішення.

Тест – метод психологічного вимірювання, що складається із невеликої серії коротких завдань.

Шкала – будь-яка процедура чи прийом, який використовується для впорядкування об’єктів чи подій в деякому прогресивному ряді.