Види психологічних експериментів

Лабораторний експеримент проводиться в штучних умовах, де експериментатор має можливість цілеспрямовано добирати параметри, створювати такі умови, які забезпечили б наукову чистоту експерименту. Складність лабораторного експерименту полягає в тому, що в психологічних явищах і процесах є багато суб’єктивного.

Природний експеримент проводиться таким чином, щоб у досліджуваних не виникала підозра на їхню участь у психологічному експерименті, тобто у звичайній обстановці (гра, тест, навчання в школі, діяльність робітника на робочому місці тощо). У природному експерименті відокремлюють констатуючу і перетворюючу частину.

Формуючий експеримент є специфічним в силу його застосування до психолого-педагогічній практиці. Активний вплив експериментальної ситуації на досліджуваного (дошкільнята, школярі, студенти) сприяє їх психологічному розвитку та помітному особистісному росту. Створення експериментатором спеціальних умов та ситуацій ініціює появу визначених психічних новоутворень, які піддаються цілеспрямованому формуванню та розвитку.

Експеримент типу тренажер займає проміжне місце між польовим та лабораторним. У деякій ступені він моделює (дублює) реальність, покращує деякі особисті професійні якості людини. Він служить, як психологічній науці, так і реальній практиці, а особливо професіональній.

Пілотне та польове психологічне дослідження

Пілотне дослідження проводиться для визначення проблеми. Це перша серія експерименту у який перевіряється дослідження на значно меншій кількості людей. Польове дослідження проводиться для визначення зв’язку між реальними перемінними в повсякденному житті. Наприклад, між статусом дитини в групі і кількістю її контактів в грі з друзями або територією, яку вона займає в ігровій кімнаті. Польовий експеримент – це квазіексперимент, так як він слабо контролює зовнішню перемінну.

Підготовка до експерименту включає:виділення (формулювання) гіпотези та якісних причинних зв’язків; проведення попереднього експерименту (польове дослідження);прийняття чи уточнення гіпотези.

Виділяють декілька етапів проведення психологічного експерименту:

Перший етап. Дослідження починається з визначення його теми. Тема визначає область дослідження, коло проблем і об’єктів, які потрібно вивчити певними методами. Емпіричне дослідження проводиться в трьох випадках: перевірка гіпотези про існування явища;перевірка гіпотези про існування зв’язків між явищами; перевірка гіпотези про причинну залежність явища а від явища б. Експеримент завжди повинен виявляти причинні зв’язки.

Приклад. “Що є основною причиною підвищеної нервовості (синдром шкільної дизадаптації) у дітей 6–7 років, під час навчання в сучасній українській школі?” Вірогідні відповіді: низький рівень підготовки дітей до школи (несформованість навчальних навичок); недостатній розвиток інтелекту дітей; соціально-психологічні умови входження дитини в новий шкільний колектив;соціально-психологічні умови проживання школярів у сім’ї.

Всі ці гіпотези потребують перевірки, незважаючи на те, що кожна з них є достатньо обґрунтованою і правдоподібною.

Другий етап. Робота з літературою по темі дослідження. Після первинної перевірки проблеми настає етап роботи з науковою літературою. Потрібно ознайомитись з результатами досліджень інших психологів.

Третій етап. Уточнення гіпотези, що супроводжується визначенням перемінних. Експериментальна гіпотеза повинна бути сформульована у термінах: “якщо ... то ...”, тобто мати операційну форму. Це означає, що при ствердженні: “якщо а, то б”, перемінні а і б повинні контролюватися в експерименті; перемінна а знаходиться в підпорядкуванні експериментатора, б – реєструється безпосередньо за допомогою апаратури чи методик. Визначення перемінних означає уточнення гіпотези. В даному випадку психолог скеровує не психічну реальність, а зовнішні параметри ситуації, що впливають на психіку досліджуваного.

Четвертий етап. Вибір методики. Методика виступає в якості експериментального інструменту, що дозволяє досліднику здійснити експериментальне спілкування.

Існує і інша більш детальніша класифікація дослідження, яка складається з 10-ти етапів.

1. Постановка завдання або визначення теми. Будь-яке дослідження починається з визначення теми (вона обмежує те, що будемо досліджувати).

Первинна постановка проблеми полягає в постановці гіпотези. Психологічна гіпотеза, або експериментальна гіпотеза про психічне явище. Інструментом перевірки якої служить психологічне дослідження. Психологічну гіпотезу часто плутають зі статистичною, яка висувається в результаті статистичного аналізу результатів експерименту.

2. Етап роботи з науковою літературою - теоретичний огляд. Створюється первісна база. Теоретичний огляд обов'язково пов'язаний з темою дослідження. (В курсовій роботі - мета - показати, наскільки знайомі з літературою на обрану тему). Включає в себе: пошук визначень базових понять, складання бібліографії за тематикою дослідження.

3. Етап уточнення гіпотези і визначення змінних.

4. Вибір експериментального інструментарію і умов експерименту ( цей етап відповідає на запитання - «як конкретно організувати дослідження?»):

4.1. В першу чергу треба керувати незалежною змінною. Незалежна змінна – в науковому експерименті змінна, якою навмисно маніпулюють і вона вибирається експериментатором з метою з'ясувати її вплив на залежну змінну.

4.2. В другу чергу треба реєструвати залежну змінну. Залежна змінна – в науковому експерименті – вимірювана змінна, зміни якої пов'язують із змінами незалежної змінної.

5. Планування експериментального дослідження:виділення додаткових змінних; вибір експериментального плану. Планування експерименту - один з найважливіших етапів організації психологічного дослідження, на якому дослідник намагається сконструювати найбільш оптимальну для втілення на практиці модель (тобто план) експерименту.

6. Формування вибірки й розподіл випробовуваних за групами у відповідності з прийнятим планом.

7. Проведення експерименту: підготовка експерименту; інструктування і мотивування випробовуваних; власне експериментування.

8. Статистична обробка: вибір методів статистичної обробки; перетворення експериментальної гіпотези в статистичну гіпотезу; проведення статистичної обробки.

9. Інтерпретація результатів і висновки.

10. Фіксація дослідження в дипломній роботі, в науковому звіті, статті.

Схема експерименту

Процес експериментального дослідження можна представити наступною схематичною формулою:

де Р - предмет нашого дослідження, психіка; R – реакція, що реєструється у досліджуваного; - стимул, дію якого на психіку ми досліджуємо, незалежна змінна; - випадкові стимули, позбавитись від яких в експерименті неможливо; U – шкали виміру психічного явища.

Активна взаємодія експериментатора полягає у створенні спеціальних умов та зведенні помилки в експерименті до розумного мінімуму, хоча це досягається важко, бо в експерименті діють випадкові стимули.