19. Охарактеризуйте принцип змагальності в цивільному процесі.

Згідно зі ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, попереджає про наслідки здійснення або нездійснення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК.

Принцип змагальності проявляється в наданні чинним законодавством сторонам — учасникам спору та іншим учасникам процесу, які володіють правами та обов'язками сторін, можливості змагання як в усній формі, так і у формі письмового діалогу1. Він регулює дії сторін і суду по збиранню та дослідженню доказів, дозволяє з'ясувати фактичну сторону справи, найбільш повно забезпечити процес доказовими матеріалами.

Принцип змагальності забезпечує повноту фактичного та доказового матеріалу, наявність яких є найважливішою умовою встановлення обставин у справі.

Змагальний принцип полягає переважно в наступному:

— дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача, суд вирішує справу в обсязі заявлених сторонами вимог;

— можливість вільного використання засобів доведення;

— кожна сторона доводить факти, які обґрунтовують її вимоги й заперечення;

— суд може запропонувати сторонам надати додаткові докази.

Принцип змагальності діє на всіх стадіях цивільного процесу.

Однак найбільш повно він проявляється в стадії судового розгляду, де сторони та інші заінтересовані особи мають право брати участь у судовому засіданні при дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, давати пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з приводу всіх виникаючих питань, виступати в судових дебатах.

20. Дайте характеристику принципу процесуальної рівності сторін в цивільному процесі.

Принцип процесуальної рівності полягає в тому, що сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки (ст. 31 ЦПК).

Згідно зі ст. 27 ЦПК особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксації судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи не-повноти, оскаржити рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Суть даного принципу виражається у встановлених законом рівних можливостях сторін на захист своїх прав і інтересів. Він є в такий спосіб доповненням принципу рівності громадян і організацій перед законом і судом. Надаючи одній стороні конкретні процесуальні права, закон наділяє аналогічними правами і іншу сторону. Аналогічність прав не означає їхньої повної тотожності. Сторони користуються неоднаковими процесуальними правами, які, однак, забезпечують їхнє рівне становище в процесі. Якщо позивачеві надається право змінити предмет і підставу своїх вимог, то відповідачеві, відповідно, надано право змінити підстави заперечень, раніше висунутих проти позову, право визнати позов, пред'явити зустрічний позов (ст.31 ЦПК). Таким чином, жодна із сторін не користується жодною перевагою перед іншою.

Сторони зобов'язані сумлінно користуватися приналежними їм процесуальними правами, проявляти взаємоповагу до прав і інтересів іншої сторони, які охороняються законом, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

21. Охарактеризуйте принцип судового керівництва цивільним процесом.

Суд здійснює керівництво процесом розгляду справи, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Виділяють інструктивні, забезпечувальні та вказівні повноваження суду.

Інструктивні повноваження суду - це така група повноважень, відповідно до яких суд роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, обов'язки щодо подання доказового матеріалу та доведення фактів, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, роз'яснює наслідки здійснення чи нездійснення певних процесуальних дій тощо.

Згідно із забезпечувальними повноваженнями суд може та повинен звернути увагу сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на необхідність доказування будь-якого факту, що має значення для справи, на необхідність усунення прогалин у доказовому матеріалі.

Вказівні повноваження суду реалізуються у його діяльності щодо керівництва процесом, що деякими вченими визнається як принцип судового керівництва процесом.

В радянські часи даний принцип називали принципом процесуальної активності суду, в силу якого суд був вправі контролювати розпорядження сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, належними їм матеріальними та процесуальними правами, активно втручатися в матеріально-правові відносини сторін з метою забезпечення законності, інтересів держави, залежно від з'ясованих обставин справи виходити за межі не лише розміру позовних вимог, але й їх підстав, перевіряти (для судів касаційної та наглядової інстанцій, що існували в ті часи) оскаржене, опротестоване рішення в повному обсязі та щодо всіх осіб, які беруть участь у справі.

Очевидно, що жодного з перерахованих повноважень суду в сучасному ЦПК не існує, водночас окремі аспекти активності суду у змагальному процесі збереглися, але всі вони втілені або у принципі публічності, або у принципі змагальності.