93. Розкрийте поняття законної сили судового рішення.

Законна сила рішення суду - це його особлива властивість, завдяки якій воно стає обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після:

1) закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано;

2) закінчення двадцятиденного строку у випадку, коли було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у цей строк;

3) розгляду справи апеляційним судом у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не було скасовано.

Наслідком набрання рішенням суду законної сили, крім його обов'язковості, є те, що сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Отже, основними властивостями рішення суду, яке вступило в законну силу є:

1) неспростовність, тобто неможливість оскарження рішення суду після його вступу у законну силу, інакше як у порядку встановленому законом;

2) виключність - неприпустимість вирішення такого самого спору між тими ж сторонами, про такий же предмет спору і за тих же підстав;

3) преюдиціальність, тобто факти, встановлені судом у рішенні, є обов'язковими для всіх інших судів;

4) загальнообов'язковість, що означає обов'язковість рішення суду для всіх учасників процесу.

94. Охарактеризуйте ухвали суду першої iнстанцiї.

Ухвала суду - це процесуальний документ, в якому вирішуються питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених ЦПК України.

Залежно від порядку постановления можна виділити два види ухвал:

1) самостійні ухвали, які постановляються в нарадчій кімнаті. Вони оформлюються окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи;

2) ухвали, що заносяться до журналу судового засідання. Такі ухвали суд постановляє, не виходячи до нарадчої кімнати.

Зазначені види ухвал, крім порядку їх постановления, відрізняються і за змістом.

Самостійна ухвала суду складається з чотирьох частин:

1) вступної, що визначає час і місце постановления ухвали;

265прізвища та ініціали судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог;

2) описової, в якій відображається суть питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної, що містить мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної, в якій зазначається висновок суду; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити лише відомості, передбачені для мотивувальної та резолютивної частин.

Крім того, якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, вона оформлюється з урахуванням вимог, встановлених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 210 ЦПК України).

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановления. Виправлення в ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть оскаржуватися лише ухвали, перелічені в ч. 1 ст. 293 ЦПК України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на таке рішення.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов (ч. 1 ст. 211 ЦПК України).

Отже, окрема ухвала - це судове рішення, яке опосередковує виявлені судом під час розгляду справи порушення закону.

Особи чи органи, яким було направлено окрему ухвалу, повинні повідомити суд про вжиті заходи протягом місяця з дня її надходження.

Таку ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК України.