134.Охарактеризуйте виконання доручень іноземних судів.

Судовим дорученням суду іншої держави є звернення (дору­чення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного догово­ру, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Украї­ни) компетентного органу про надання міжнародної правової до­помоги в цивільних справах щодо вчинення певних процесуальних дій (вручення документів, отримання доказів тощо).

Такі судові доручення виконуються згідно із нормами відпо­відних міжнародних договорів щодо надання правової допомоги у цивільних справах, іншими нормами законодавства країни, до суду

на території якої надіслано доручення про вчинення певних проце­суальних дій.

Зокрема, в Україні судові доручення іноземних судів виконуються відповідно до чинного законодавства України (ЦПК України, Інструк­ції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвер­дженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 р. № 1092/5/54 (далі у цьому параграфі- Інструкція)', тощо), але з урахуванням положень міжна­родного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, на підставі якого таке доручення надійшло. Разом з тим, на прохання іноземного суду під час виконання доручення процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законодавству України та її публічному порядку (ч. 2 ст. 415 ЦПК України).

Доручення іноземних компетентних органів передається в Україну до Міністерства юстиції України через центральний орган запитуючої країни, визначений міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або через дипломатичні канали.

Іноземне доручення, одержане судом України або Головним управлінням юстиції² безпосередньо від запитуваної держави³ всупереч міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, надсилається без розгляду до Міністерства юстиції України для подальшого спрямування до за­питуючої держави (п. 3.2 Інструкції).

У разі відповідності отриманого іноземного доручення поло­женням міжнародного договору, згода на обов'язковість якого на­дана Верховною Радою України, Міністерство юстиції України надсилає це доручення до Головного управління юстиції за місцем проживання фізичної особи, за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем виконання процесуальних дій, яких стосується

доручення. А Головне управління юстиції, у свою чергу, направ­ляє доручення до відповідного суду України.

Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуаль­них дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винят­ком випадків, коли:

1. виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б національній безпеці України;

2. виконання доручення не належить до юрисдикції цього суду (ч. 1 ст. 415 ЦПК України).

Крім того, спеціальні підстави для повернення іноземних судо­вих доручень встановлюються у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також в Інструкції. Зокрема, згідно із п. 3.12 Інструкції, якщо доручення надійшло в строк, явно не достатній для його виконання, або після дати, установленої для явки особи до іноземного компетентного органу, іноземне доручення може бути повернуто без виконання з поясненням причин.

Іноземне доручення виконується судом України без необгрун­тованих зволікань, протягом місяця з дати його одержання. В умо­тивованих випадках суд України виконує доручення протягом тривалішого розумного строку. Якщо в іноземному дорученні міс­титься прохання щодо його виконання у певний строк, суд Украї­ни має його додержуватися.

У разі отримання доручення про вручення виклику до інозем­ного компетентного органу таке доручення виконується протягом розумного строку, необхідного для повідомлення запитуючої дер­жави про результати виконання доручення, а також з урахуванням строку, необхідного для особи, якій вручається виклик, для при­буття до іноземного компетентного органу.

Якщо ж опрацювання чи виконання доручення не забезпечу­ється у зазначені строки, суд України через Головне управління юстиції інформує про це Міністерство юстиції України із зазна­ченням причин та орієнтовних строків виконання.

Суд України, який виконує іноземне доручення, покриває всі витрати, що виникають при виконанні доручення, якщо іншого не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі, якщо виконання доручення потребує значних або над­звичайних витрат (у тому числі у зв'язку з дотриманням спеціаль­ного способу виконання або використанням платних послуг), суд України безпосередньо або через Головне управління юстиції та Міністерство юстиції повідомляє іноземний компетентний орган, який надіслав доручення, про суму таких витрат і надає попередні розрахунки. Виконання доручення продовжується після узгоджен­ня порядку оплати або визначення інших умов для виконання.

Витрати на проїзд, харчування та проживання, компенсацію втраченого заробітку свідка, потерпілого чи експерта, яких викли­кає іноземний компетентний орган, покриває іноземний компетен­тний орган, якщо іншого не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експер­тизи (п. 3.9 Інструкції). Зокрема, відповідно до ст. 17 Договору між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах від 10 квітня 2000 p., кожна Договірна Сторона бере на себе витрати, пов'язані з наданням правової допомоги на своїй території, за винятком витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, а також інших витрат, які стосуються надання виснов­ків, якщо інше не передбачено цим Договором.

За результатами виконання іноземного доручення суд України складає документи, передбачені відповідним міжнародним дого­вором, і надсилає їх до Міністерства юстиції України через Головне управління юстиції. Якщо ж іншого не передбачено міжнародним договором, суд України складає такі документи:

• стосовно іноземного доручення про вручення документів -підтвердження про вручення документів, яке складається у двох примірниках;

• стосовно іноземного доручення про отримання доказів чи про вчинення інших процесуальних дій - протоколи чи ухвали суду України, виготовлені за допомогою друкувальних засобів.

У разі, коли міжнародним договором не передбачено іншого, документи, що складаються за результатами виконання іноземного доручення, підписують суддя, який безпосередньо виконав дору­чення, і особа, яка склала відповідний документ, та скріплюють печаткою суду України. Якщо документ складається з кількох ар­кушів, кожна сторінка повинна бути пронумерована та скріплена печаткою суду України (п. 3.6 Інструкції).

Документи за результатами виконання іноземного доручення суд України складає українською мовою. Однак у випадках, пе­редбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд України складає документи мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором, або додає до них завірений переклад на таку мову. Так, у ст. 7 Догово­ру між Україною і Китайською Народною Республікою про право­ву допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31 жовтня 1992 р. визначено, що під час надання правової допомоги кожна з Договірних Сторін користується державною мовою своєї країни з доданням завіреного перекладу всіх документів на державну мову іншої Сторони або на англійську мову.