128.Охарактеризуйте судовий контроль за виконанням судових рішень.

Важливою гарантією виконання судових рішень виступає кон­троль зі сторони суду за діяльністю державних виконавців, який полягає в розгляді та вирішенні скарг на рішення, дії або бездіяль­ність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Правом оскарження рішення, дії або бездіяльності посадової особи державної виконавчої служби наділені:

1) учасники виконавчого провадження (окрім державного ви­конавця), якими відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про ви­конавче провадження» є:

- сторони виконавчого провадження;

• представники сторін;

• експерти;

• спеціалісти;

• перекладачі;

• суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання;

2) особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутріш­ніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому Законом України «Про вико­навче провадження» (ч. 2 ст. 10 цього Закону).

Зазначені особи мають право звертатися зі скаргою до суду, якщо вважають, що під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи (ст. 383 ЦПК України).

Предметом оскарження можуть бути рішення, дії або без­діяльність державного виконавця чи іншої посадової особи дер­жавної виконавчої служби (зокрема, начальника підрозділу орга­ну державної виконавчої служби), що стосуються виконання судових рішень, постановлених судами у порядку цивільного су­дочинства.

Отже, діяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби виявляється у формах:

1. рішення - це різновид дії, що здійснюється за певною про­цедурою, визначеною законом, і виражається у формі прийняття певного правозастосовного акта індивідуального характеру (вине­сення постанови про відкриття виконавчого провадження, про від­кладення провадження виконавчих дій тощо);

2. дії - це активна поведінка державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, тобто здійснення ними своїх обов'язків у межах наданих законом повноважень чи

всупереч їм;

3) бездіяльності - це пасивна форма поведінки посадової особи державної виконавчої служби, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити у зв'язку з покладеними на неї обов'язками і відповідно до чинного законодавства України.

У ч. 1 ст. 384 ЦПК України, ст. 85 Закону України «Про вико­навче провадження» передбачено два альтернативних способи оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Відповід­ну скаргу можна подати:

1. безпосередньо до суду.

2. до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний вико­навець, дії якого оскаржуються, а потім, за необхідності, до суду.

Виходячи з цього, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної вико­навчої служби має містити:

1. найменування суду, до якого вона подається;

2. ім'я (найменування) заявника, стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юри­дичних осіб), а також назву представника заявника, якщо скарга подається представником;

3. реквізити виконавчого документа (назва виконавчого доку­мента, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа, його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

4. ім'я державного виконавця, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, та (або) найменування відповідного відділу державної виконавчої служби;

5. зміст оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності (предмет

оскарження);

6. у чому, на погляд заявника, виражається порушення його прав і свобод державним виконавцем або іншою посадовою осо­бою державної виконавчої служби;

7. виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;

8. зміст вимог заявника;

9. перелік документів, що додаються до скарги;

10) підпис заявника (його представника) із зазначенням дати подання скарги.

До такої скарги додаються:

1. документи, які надає заявник, та їх копії;

2. копія скарги;

1. документи, що підтверджують сплату судового збору. Судо­вий збір за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або без­діяльність посадових осіб державної виконавчої служби сплачуєть­ся, виходячи із ставок державного мита (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України) відповідно до пп. б п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 p., а саме в розмірі 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду скарги законом не передбачена.

Оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного вико­навця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби мо­же бути здійснене лише протягом строку, вказаного у ч. 1 ст. 385 ЦПК України та ч. 2 ст. 32 Закону України «Про виконавче прова­дження». Тривалість такого строку залежить від об'єкта оскар­ження:'

1. якщо оскаржується постанова про відкладення провадження виконавчих дій, заява подається у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

2. у всіх інших випадках - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Якщо строк для подання скарги на рішення, дії або бездіяль­ність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби буде пропущено з поважних причин, то суд може його поновити. При цьому разом із скаргою до суду необ­хідно подати й заяву (клопотання) про поновлення відповідного строку.

Закон не деталізує, які причини є поважними, тому в кожному конкретному випадку вони визнаються такими на розсуд суду. Якщо суд не визнає причини пропуску строку, на які посилається заявник, поважними, він постановляє ухвалу про відмову в понов­ленні пропущеного строку, і відповідно скарга на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби зали­шається без розгляду.

Ухвала суду про відмову поновити пропущений строк для по­дання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного вико­навця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби мо­же бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК України.

Про прийняття до розгляду скарги на рішення, дії або бездія­льність посадової особи державної виконавчої служби суд поста­новляє відповідну ухвалу, в якій призначає дату і час відповідного судового засідання. Прийнявши скаргу, суд повинен не пізніше наступного дня повідомити відповідний відділ державної виконав­чої служби про її подання (ч. З ст. 384 ЦПК України). Хоча форму

такого повідомлення закон не встановлює, можна припустити, що за аналогією до ст. 127 ЦПК України до підрозділу державної ви­конавчої служби надсилається копія ухвали суду про відкриття провадження за скаргою, копії поданої скарги і доданих до неї до­кументів. Крім того, копія ухвали суду про відкриття провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи дер­жавної виконавчої служби надсилається заявникові.

Законодавець встановлює десятиденний строк для розгляду та­кої скарги (ч. 1 ст. 386 ЦПК України). При цьому, як зауважив Пленум Верховного Суду України у п. 6 своєї Постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого проваджен­ня», десятиденний строк розгляду справи за скаргою на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби обчислюється з дня, наступного після закінчення підготовки спра­ви до судового розгляду.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 386 ЦПК України, у судовому засі­данні щодо розгляду цієї скарги беруть участь:

1)заявник;

2) державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржу­ються.

Проте це положення не можна тлумачити таким чином, що во­но нібито обмежує коло учасників судового засідання лише зазна­ченими особами. У результатах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути заінтересовані й інші учасники виконавчого прова­дження. Як вказується в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду суда­ми скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього прова­дження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення,- як заінтересовані особи.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦПК України, якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бу­ти розглянуто за участю їх представників.

На момент розгляду скарги особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, може вже не працювати на попередній посаді. У такому разі суд залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення по­рушення прав чи свобод заявника (ч. З ст. 386 ЦПК України), тоб­то керівника відповідного відділу або іншу уповноважену посадо­ву особу державної виконавчої служби.

Процедура судового розгляду скарги спеціально у цивільному процесуальному законодавстві не регулюється, тому він прово­диться відповідно до загальних правил розгляду цивільних справ.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяль­ність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє одну з таких ухвал:

1. про визнання оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності неправомірними і зобов'язання посадової особи державної вико­навчої служби задовольнити вимогу заявника;

1. про відмову у задоволенні такої скарги.

Порядок постановления відповідної ухвали та її зміст мають відповідати загальним вимогам ЦПК України (статті 209, 210).

Ухвала, постановлена за результатами розгляду скарги на рі­шення, дії чи бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (п. 27 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Ухвалу про визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльно­сті неправомірними суд постановляє у випадку, коли визнає об­грунтованими доводи заявника щодо незаконності рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби (ч. 2 ст. 387 ЦПК України).

Ухвалу про відмову в задоволенні скарги на рішення, дії чи без­діяльність посадової особи державної виконавчої служби суд по­становляє, якщо встановить наявність сукупності підстав для цьо­го, а саме:

1. оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону;

2. державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби діяли в межах своїх повноважень;

3. права чи свободи заявника не були порушені (ч. З ст. 387 ЦПК України).

Постановляючи ухвалу за результатами розгляду скарги на дія­льність посадової особи державної виконавчої служби, суд повинен вирішити питання про розподіл витрат, пов'язаних з її розглядом.

Отже, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби, розподіляються між заявником і відділом державної виконавчої служби за загальним правилом розподілу таких витрат:

1. якщо суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні скар­ги, витрати, пов'язані з її розглядом, покладаються на заявника;

2. якщо своєю ухвалою суд задовольнив скаргу заявника - на відділ державної виконавчої служби.

Виконання ухвали про визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності посадової особи державної виконавчої служби не­правомірними покладається на орган державної виконавчої служ­би, в якому працює (працював) цей державний виконавець або ін­ша посадова особа державної виконавчої служби.

У зв'язку з цим, ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби надсилається від­повідному органу державної виконавчої служби. Однак закон не передбачає, у який строк це має бути здійснено. Вбачається, що суд надсилає відповідну ухвалу відділу державної виконавчої служби негайно після набрання нею законної сили.

Відповідний відділ державної виконавчої служби зобов'язаний виконати ухвалу та повідомити про це суд і заявника не пізніше, ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду (ст. 389 ЦПК України).