56. Охарактеризуйте пояснення сторін I третіх осіб, як засіб доказування. Охарактеризуйте особливості їх дослідження та оцінки.

Право сторін, третіх осіб і їх представників давати усні та письмові пояснення має свої особливості на різних етапах цивільного процесу. Так, при відкритті провадження у справі пояснення позивача і третьої особи із самостійними вимогами знаходять своє відображення у змісті позовної заяви (ч. 2 ст. 119 ЦПК України). Формою пояснень відповідача як засобу доказування на цьому етапі може виступати зустрічний позов (ст. 123 ЦПК України). Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - «так» чи «ні». Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один одному. На стадії апеляційного провадження першою після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. У суді касаційної інстанції особливістю отримання пояснень є те, що суд може обмежити їх тривалість, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання (ч. 4 ст. 333 ЦПК України).

В юридичній літературі у змісті пояснень осіб, які беруть участь у справі, виділяють такі елементи:

1) фактичні дані;

2) волевиявлення;

3) судження про юридичну кваліфікацію правовідносин;

4) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна із сторін висвітлює фактичні дані у вигідному для себе аспекті;

5) емоції, настрої.

Залежно від змісту пояснення осіб, які беруть участь у справі, поділяють на:

1) твердження - пояснення осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які згідно з законом повинна доводити сторона як суб'єкт доказування;

2) визнання - пояснення осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які відповідно до закону повинна доказувати інша сторона.

Поряд з цим, хотілося б висловити думку, що твердження та визнання в повній мірі не охоплюють змісту пояснень сторін, третіх осіб, їх представників у цивільному процесі. На наш погляд, доцільним уявляється виокремлення ще однієї форми змісту пояснень осіб, які беруть участь у справі,- заперечень, тобто пояснень осіб, які беруть участь у справі, що містять відомості про факти, які спростовують предмет доказування іншої сторони. Крім того, слід відзначити, що поряд із твердженням та визнанням, заперечення знайшло своє відображення в ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 128 ЦПК України після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

Таким чином, виступаючи як засоби доказування, пояснення сторін, третіх осіб, їх представників знаходять свій прояв у трьох формах: твердження, визнання та заперечення.