114.Розкрийте повноваження суду апеляційної інстанції.

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

Перелік повноважень суду апеляційної інстанції є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому в апеляційно­го суду відсутня і альтернатива вибору своїх повноважень за на­слідками розгляду апеляційної скарги, адже яке саме рішення він має постановити у тому чи іншому випадку чітко передбачено цивільним процесуальним законодавством у статтях 308-311 ЦПК України.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення су­ду першої інстанції апеляційний суд має такі повноваження:

1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додер­жанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, якщо рішення суду першої інстанції було ухва­лено з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи і оцінки доказів, яка на ньому грунтується, таке рішення, безумовно, є законним та обгрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

При цьому не може бути скасоване правильне по суті і справед­ливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ЦПК України).

Під терміном «формальні міркування», вважаємо, законода­вець розуміє ставлення суду апеляційної інстанції до тих пору­шень матеріального або процесуального закону, які хоча і не впливають на рішення суду першої інстанції, проте можуть бути формальною підставою для його скасування.

Такими формальними підставами можна визнати: несвоєчасну сплату судового збору або витрат на інформаційно-технічне забез­печення розгляду справи; необгрунтоване відхилення клопотань осіб, які беруть участь у справі; порушення процесуальних строків провадження у справі до судового розгляду тощо;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення у випадках:

- неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Обставинами, що мають значення для справи, слід вважати ті обставини, які входять до предмета доказування у цій цивільній справі, тобто обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сто­рін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Такими обстави­нами можуть бути юридичні факти як матеріально-правового ха­рактеру (порушення авторського права шляхом опублікування твору без згоди автора, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна тощо), так і процесуаль­ного характеру (наприклад, причини пропуску позовної давності).

Неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, може полягати у тому, що суд першої інстанції з певних причин не встановив або не дослідив усі такі обставини або встано­вив їх не повною мірою, що стало підставою ухвалення незаконно­го і необгрунтованого судового рішення.

- недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Така недоведеність полягає у відсутності підтвердження зазна­чених обставин відповідними фактичними даними (доказами) че­рез порушення судом правил процесу доказування: збирання, до­слідження та оцінки доказів. Як наслідок, обставини, що мають значення для справи, залишаються взагалі не підтвердженими жод­ними фактичними даними або є підтвердженими неналежними та недопустимими доказами.

- невідповідності висновків суду обставинам справи, яка по­ лягає у відсутності причиново-логічного зв'язку між обставинами справи та висновками суду, викладеними у судовому рішенні. Така невідповідність можлива, наприклад, у випадку неправильної оцін­ ки судом обставин справи і помилковому визначенні у зв'язку з цим їх юридичного значення.

- порушення або неправильного застосування норм матеріаль­ ного чи процесуального права.

3) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити прова­дження у справі або залишити заяву без розгляду з підстав, визна­чених відповідно статтями 205 і 207 ЦПК України.

Виявивши підстави, визначені у ст. 205 ЦПК України, суд апе­ляційної інстанції зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі, постановивши відповід­ну ухвалу.

4) повністю або частково скасувати рішення суду першої ін­станції і направити справу на новий розгляд до суду першої ін­станції, якщо:

- справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду.

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одно­особово суддею за винятком випадків, передбачених у ч. 4 ст. 234 ЦПК України. При цьому, склад суду є повноважним за умови точного дотримання вимог щодо його формування, відсутності обставин, які не допускають участі судді у розгляді справи (ст. 21 ЦПК України), а також відсутності підстав для його відводу (ст. 20

ЦПК України).

Враховуючи викладене, неповноважним суддею, наприклад, є суддя, який підлягає відводу або строк повноважень якого закінчив­ся; а неповноважним складом суду - колегія суддів, до якої входять особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою;

- рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав

справу.

У ч. 2 ст. 209 ЦПК України встановлено імперативне правило, відповідно до якого ухвалити, оформити і підписати рішення суду має право тільки суддя, який розглядав справу, а у разі колегіаль­ного розгляду справи - судді, які її розглядали;

- справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Порядок здійснення судових викликів і повідомлень визначено у статтях 74-77 ЦПК України.

Якщо одна із сторін або будь-хто інший із осіб, які беруть участь у справі, не з'явиться у судове засідання і не буде відомос тей про те, чи вручені їм судові повістки, суд зобов'язаний відкла­сти розгляд справи (п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України);

- суд вирішив питання про права та обов 'язки осіб, які не брали участь у справі.

Цивільне процесуальне законодавство України передбачає широке коло осіб, які мають право брати участь у справі (ст. 26 ЦПК України). Вони можуть вступати у цивільний процес за влас­ною ініціативою або залучатися до участі у справі за ініціативою суду. Ухвалюючи судове рішення, суд має право вирішити пи­тання про права та обов'язки виключно тих осіб, які брали участь у справі.

- суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Отже, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої ін­станції апеляційний суд має право:

1) відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо суд пер­шої інстанції постановив її з додержанням вимог закону.

Вирішуючи питання щодо додержання вимог закону під час постановления ухвали судом першої ..інстанції, апеляційний суд зобов'язаний перевірити матеріали цивільної справи, а також від­повідність процедури постановления і змісту оскаржуваної ухвали вимогам норм матеріального і процесуального права;

2) змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції і по­ становити ухвалу з цього питання, якщо:

- питання було вирішено судом першої інстанції всупереч нормам процесуального права, наприклад, ухвалу, яка оформлю­ ється окремим процесуальним документом, було постановлено поза межами нарадчої кімнати; суд не заніс відомості про постанов­ ления інших ухвал до журналу судового засідання або не оголосив постановлені у судовому засіданні ухвали негайно тощо;

- при правильному вирішенні питання було помилково сформу­ льовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування (суд у разі необхідності надання безпосередньої технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій замість залучення спеціаліста при­ значив експертизу; у разі подання заяви особою, яка не має цивіль­ ної процесуальної дієздатності, постановив ухвалу про закриття провадження у справі, а не про залишення заяви без розгляду тощо);

3) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встанов­ лений для його вирішення, зокрема у випадках, коли ухвалу не підписано всім складом суду; ухвалу постановлено суддею без розгляду питання в судовому засіданні; ухвалу про виправлення описок і явних арифметичних помилок постановлено без виклику сторін у судове засідання тощо.